У всьому винна моя сусідка, точніше, її циганська дієва натура. Історія з котячими пристрастями почалася з подій, які не стосуються котів. Позаминулого року моя сусідка побувала на зустрічі заводчан з Гепою і попросила його відремонтувати наш під'їзд. Гепа записав її прохання в нотатник і через два місяці під'їзд був відремонтований. Минулого року на черговій зустрічі Гепи з заводчанами моя сусідка попросила його відремонтувати дорогу перед будинком. У травні дорожники завезли щебінь, асфальт, бордюрні плити і зараз перед будинком лежить рівнесенький асфальт.

У цьому році моя сусідка підбила сусіда з першого поверху зробити клумбу під його вікнами зліва біля під'їзду. Чи хтось здатен протистояти її натиску, коли вона перебуває в стані екстремальної активності? Пригріло сонце і на її грядках з'явилися паростки квітів, а я взялася за лопату. За п'ять годин копирсання в землі були підготовлені грядки для квітів справа біля під'їзду. За цей час я нарешті перезнайомилася з сусідами й сусідками зі всіх дев'яти поверхів. Вірніше, з їхніми хворобами, які не дозволяють їм братися за лопату: цукровий діабет, гіпертонія, міжхребцева грижа, варикоз, загроза інсульту, перенесений інфаркт, тяжка форма радикуліту, шляхетна мігрень і спільна зневіра у можливість виростити тут квіти. Коли земляні роботи завершувалися, підійшов якийсь чоловік і попросив дати лопату. Невже прибула допомога?! Радість була недовгою. Держаком лопати він постукав у вікно першого поверху. У вікно висунулася Тетяна. Він запросив її до себе в гості на смажену картоплю, чарку і приємну розмову, а мені повернув лопату копати далі.

Першими зацвіли квіти на сонячній ділянці зліва. Якось вранці мене перехопила моя сусідка: "В тебе немає отрути?" Я ошелешено витріщила очі: "Для чого вона тобі?" "Хочу потруїти котів, вони мені половину квітів зламали. Глянь, яка гарна була папороть. Зламали! І айстри! І ромашки!" - вона ледь не плакала. На жаль, отрути, щоб зарадити цій біді, в мене не було. На щастя, коти полюбляли грітися під теплим весняним сонцем на сусідчиному квітнику і нехтували моїми квітами в густій тіні беріз і абрикосів. А сусідка бідкалася далі: "Це Вірка Горяїнова розвела тут кошатник! Брись, падлюка! Я тебе вб'ю!" - і пожбурила грудомахою в кішку, яка підібралася поближче, щоб послухати доленосну  для котів розмову. 

Сонце пригрівало все дужче, і котяче ліжбище змістилося в тінь на мої квіточки. Першими лягли гладіолуси. Услід були обчухрані дві гілочки з невеличкого куща троянди - коти виявили, що об нього зручно вичухувати бліх. Далі перетворилися в котячі килимки дві жоржини (добре, що тільки дві!) Кішка з трьома кошенятами полюбили гратися і вилежуватися серед ірисів. Квітник, який ще вчора радував око, стрімко перетворювався на руїну. Треба було діяти, щоб врятувати хоча б щось. 

Якщо вірне твердження: "Не роби добра - не буде зла", - то квітник під вікнами був добром, бо услід прийшло зло. У мене з'явився особистий ворог - Вірка Горяїнова з сусіднього під'їзду. Біля мого квітника вона на спинці викинутого кимось дивана облаштувала котячу їдальню з кількох зрізаних пластикових баклажок. Страви, які подавалися в тій їдальні, а саме каша, макарони, перекисле молоко і курячі кістки суперечили не тільки моїм, а й котячим уявленням про здорове харчування, зате радо віталися сороками, голубами, собаками і мухами. 

Цей рік був не тільки самим посушливим за останні 150 років, але й самим врожайним на ягоди і фрукти. Фруктово-ягідне цунамі обрушилося несподівано. Надія переробити першу, черешневу, хвилю розбилася об малинову хвилю. Запідозривши неладне, сусіди почали запрошувати один одного в свої сади: "Збирайте, скільки хочете і скільки можете. Нам стільки не треба." Услід вже накочувалася абрикосова хвиля. Розкладені на підвіконнях і балконах для сушки противні з абрикосами зацікавили великих сірих мух більше, ніж гречка й макарони. За траєкторіями польоту визначився осередок їхнього розмноження - котяча їдальня. Треба було рятувати квітник від котів і абрикоси від мух. 

Включивши на максимум рівень інтелігентності, йду на контакт з Віркою, яка викладає котам об''їдки. Лепечу щось про мух, антисанітарію, витолочені квіточки і дуже ввічливо пропоную перемістити котячу їдальню від нашого під'їзду, наших вікон і квітів до її під'їзду і її вікон. П'яти хвилин спілкування з Віркою вистачило, щоб зрозуміти суть виразу "загниваюча інтелігенція". Робітничий клас навіть на пенсії залишається гегемоном і здатен зі всіх шляхів безпомилково обрати саме переможний шлях. Що мені нічого не обломиться, було висловлено гранично чітко: "Мені ЖЕК доручив годувати бездомних котів, бо вони ловлять мишей і крис. І взагалі хто ти така? Мій син - звізда, а ти пізда! Побирушка!" "Ви мама Горяїнова?" - здивувалася я. "Так! Моєму сину скоро орден дадуть!" - запишалася Вірка. І тут з мене злетіла машкара інтелігентності і вирвалося на волю робітничо-селянське нутро. Хто у Харкові не вболівав за "Металіст"?! Хто не знав, як у вирішальній грі за Кубок України тут, у Харкові,, "Металіст" програв київському Динамо через те, що воротар раптом розучився стрибати й відбивати м'ячі. На післяматчевій прес-конференції наш тренер Мирон Маркевич гірко сказав: "Ми грали без воротаря." А в роздягальні воротар Сашко Горяїнов виправдовувався перед командою, що йому погрожували, він злякався і погодився за гроші здати гру.

Вірка почула від мене: "Чи й не щастя - купити собі орден. Зараз кожен негідник ходить з орденом. Розкажи краще, за скільки і скільки разів твій Сашко продавав свою команду." Робітничий клас почав матюкатися і погрожувати витоптати мої квіти. Назавтра я мовчки без погроз перенесла інвентар з кошачої їдальні до сміттєвого бака і пролила міжряддя суспензією червоного перцю. Коти перебралися на сусідню забур'янену ділянку подалі від перцю. Вранці Вірка принесла і розкидала на квітнику дровиняки, які люди позносили до смітника. Далі була видрана з коренем жоржина. Потім обірвані голівки квітів з циній. Потім котячі плошки з'явилися під порогом біля входу в мій під'їзд.

Під шафою цибулини тюльпанів чекають жовтня - квітнику бути. Сусідка почала було жалітися, що більше не садитиме ніяких квітів, бо тяжко носити воду відрами для поливу, а жодна падлюка не захотіла хоча б раз полити хоча б одну квітку. Я насипала їй коробку тюльпанів: "Давай посадимо тюльпани, їх не треба поливати". І вона згодилася. Та й перець не дорогий, котам вистачить.

На 45 квартир усього одна небайдужа людина! Я люблю свою сусідку, яка не голосувала за Януковича, ходила на Майдан і знайшла потрібні слова навіть для Гепи.

Післямова

Недавно Сашка Горяїнова призначили тимчасово виконуючим обов'язки тренера "Металіста". Буде чим торгувати, бо гроші йому потрібні. Він будує котедж серед багатіїв у харківській Рубльовці - Лісопарку, проти забудови якого колись марно боролися харків'яни. Тиждень і я обіймала там дерева і більше року ходила на судові засідання, де розглядався мій особистий позов до міської ради проти забудови Лісопаркової зони.

Сашко продав дві свої квартири в центрі міста, щоб продовжувати дороге будівництво - дуже хочеться бути серед харківської грошовитої еліти. Ну, а Вірка Горяїнова має пенсію 1400 грн. і годує котів у нашому заводському районі. Його батько за столиком перед домом щодня забиває козла і доношує за сином спортивну форму збірної України і клубу "Металіст". 

На прощальний матч Сашка Горяїнова приїхали відомі українські футболісти. Натовп уболівальників після матчу обступив їх за автографами. До Сашка не підійшов ніхто. Ображений, він покинув поле і навіть не вийшов на післяматчеву конференцію.

Кожному по справах його...