Я знаю, що у ДНК не записується пізнавальний досвід людини. І все ж була спокуса розшукати у підсвідомості інформаційні клапті, послання предків. Чи здатні розповісти сни, хто я і звідки? Батьки цікавляться, що снилося дитині. Дитина починає розрізняти сон і яв і вчиться вгадувати, що батькам хотілося б почути.

- Я, мамо, уві сні метеликів ловила, вони такі яскраві й гарні, неначе квіти, на які сідали.

- Хороший, доню, сон.

- Я бачила, що наша яблуня розквітла, немов облита білим кипнем.

- То розцвітає твоє життя.

- А ще приснилося, що мама до себе пригортає.

- Іди до мене, люба донечко, і пригорнися, щоб збувся сон.

Але насправді снилися не квіти, птахи, метелики і материнська ласка. Приходив інший сон, який жахав до сліз. У цьому сні зникали незворотно один за одним пальці рук і ніг, услід одна рука, за нею інша, безболісно зникали ноги. Зі страхом я чекала, що зараз зникну вся, не лишиться і сліду, почнеться небуття. І прокидалася самотня серед ночі, під ліжком щось страшне дрімало. Не можна ворухнутись, щоб не збудилося воно.

У снах лякав коловорот, що над криницею, такий великий, на півсвіту. Він обертався, мотаючи на корбу товстезний, як рука, канат. Зникає десь за видноколом кінець каната, на корбі не лишається і сліду невпинної роботи. Поскрипує коловорот, повзе канат до нього, на корбі пусто. Ніби дитяче тіло стає канатом і на корбу його накручує коловорот. І лихо зачаїлося під ліжком, його не можна розбудити.

Коли я підросла і вже читала книги, лякали в них страшні тортури і жахливі страти. Для чого людина завдає людині нестерпних мук? Чому не може швидко вбити? Для чого споглядання чужого болю? Гадалося, колись четвертували когось із предків. Але як міг потрапити до підсвідомості такий кошмар, коли кінцівки відділяються від тіла й услід зникає все?

Усе живе боїться зникнення, боїться смерті. Можливо, такі сни – це перше усвідомлення приходу з небуття і страх перед поверненням в нікуди.

Був ще один повторюваний сон  – рибалка. Ось тоне поплавок, підсічка, тріпоче риба на гачку. І радість на весь світ від вдалої рибалки. Донині. Походження такого сну загадкою не стало, Азовське море, батько на містку рибалить, я тільки-но зіп’ялася на ноги, сиджу на березі. Чекаю кльову разом з батьком. Один з найперших дотиків життя – намацані несмілим пальцем зуби у бичка і розуміння, що бичків боятися не слід. Сестричка плаче, що бичок вкусив за палець, бо плакса. Я ж не боюся і не плакса. Я вірю батькові - бички дівчаток не їдять.

Ще жах війни прийшов у сни з книжкових сторінок. Чи відає тварина такий же страх при зустрічі зі смертю? Вона єдиний вибір робить – життя. Людина ж обирає між своїм життям і смертю іншої людини. Спочатку уві сні, коли веде уява дорогами війни. Загинеш або ти, такий живий, або ось той, кого не знаєш, кого ніби й немає.... Ти можеш врятуватися, лише сплативши за своє життя його життям. І вся на світі зброя націлена на тебе, і тільки мить до небуття, і прокидаєшся, і усвідомлюєш, сьогодні ти живеш, а завтра доля стукне в двері і змусить обирати життя чи смерть. І невідомо, який ти зробиш вибір...