Прощавайте назавжди чи на якийсь час. Покидаю Харків - будинок біля аеропорту. Вибухи десь далі, можливо, Чугуїв.

10/06/2022

Вперше вдалося увійти сюди через VPN. Якщо зможу додавати матерали, то додаватиму.

Живу в передмісті Львова . Перші два місяці не могла робити нічого, крім вичитувати всі доступні новини про війну. Харків вистояв. Будинок ще цілий, сусіди залишилися в місті, Раніше дзвонила їм через день, .зараз попустило, дзвоню тільки після особливо руйнівних обстрілів. Подруга поетеса вже тиждень як знову пише вірш. З подругою в Херсоні зв'язок обрізали окупанти. В останній розмові вона висловлювала надію, що Херсон звільнять найближчими тижнями, бо близько чути канонаду боїв. Я її налаштовувала на кінець літа - початок осені. Четвертий місяць війни, а все не зникає відчуття нереальності подій. Те, що відбувається в Україні, нагадує фільм жахів, кінець якого буде обов'язково, треба тільки дочекатися.

Повне нерозуміння причин і логіки війни змінюється певними здогадками. Найближчим часом спробую дати їм лад.

Зміна показників лічильників свідчить, що цей сайт все ще відвідують, можливо близькі по духу люди. Можливо вижили, як і я.  Можливо, в Україні.  Пишу до вас. Росія назавжди ворог. Вся.