Я не хотіла тобі зробити боляче

Біля магазину дівчинка обіймає за шию і годує морозивом бродячого пса. Вона сяє від щастя. Щоб доставити більше радості кошлатому другові, вільною рукою намагається погладити якомога більшу площу його хутра. Переступає навколо нього і випадково наступає псові на передню лапу. Пес смикнувся, але з місця не зрушився. "Вибач мені, Дружок, я не навмисне. Вибач, будь ласка, я не хотіла тобі зробити боляче. Ти не образився?" - винувато зазирає йому в очі. Дружок продовжує делікатно лизати морозиво, підтверджуючи непорушність їхньої дружби. Дівчинка знову то обіймає, то вигладжує пса вільною від морозива рукою. Велика віра у взаємність великої любові, яка зараз розгорається в її і собачих грудях.

Я проходжу мимо - доросла, знаюча життя, зворушена висловленою з дитячою безпосередністю потребою любити хоча б і брудного бродячого пса. Хтось зміг довести, що собаці невідомі некорисливі почуття? Потреба любити світ і приймати його любов все ще зводить докупи дві його життєздатні частини – собаку й людину. 

Минеться вік, коли дитина олюднює навколишній світ - любить дерево, розмовляє з каменем, догоджає собаці. Давно зотлів друг дитинства Тузик, чия любов до мене існувала лише в межах його території несвободи. Варто було йому зірватися з прив'язі, і моя любов натикалися на невзаємність. Над усе він любив свободу.

Таке життя... Любов до собаки поступиться місцем любові до людини на території несвободи у людській душі. Ми приймаємо необхідність любити численну рідню. Ми визнаємо необхідність підтримувати дружні стосунки з сусідами, однокашниками, співробітниками. Ми соціальні, нам необхідно бути включеними в людські спільноти. Людське Я не існує за межами людського Ми. Але щоб Я не розчинилося в Ми, щоб не зникла особистість, людині потрібна територія особистої свободи.

На територію особистої свободи допускаються за особливим критерієм. Я не маю іншого слова для означення цього критерію, крім слова "любов". Мова не про кохання, а саме про любов. Кохання - це свято, влаштоване любов'ю для продовження роду. Любов має інше призначення – щоденно творити з множини егоїстів людську спільноту - людство.

Коли зустрічаються двоє... Пам'ять підказує продовження з Гейне "За руки беруться вони..." Що треба, щоб взятися за руки  з першого слова, щоб з першого погляду двоє впізнали одне одного?. Чому так не часто з доброї волі й без примусу зустрічаються на території свободи дві особистості і два Я розквітають несподіваним дивовижним цвітом?

Якщо впізнавання не сталося, марні зусилля введення чи вторгнення на територію свободи. Стосунки зміщуються на територію несвободи, формалізуються, з них стирається індивідуальність, вони стають частиною Ми.

Нещаслива та людина, в якої територія несвободи поширилася частково чи повністю на територію свободи особистості. Втрачається простір для самовираження і розвитку Я. Між Я і Ми розвивається конфлікт, який зрештою стає причиною дискомфорту і психічних розладів.

Незаселена територія свободи заселяється фантомами з минулого або майбутнього, і чим довше живе фантом, тим менша його схожість з реальними людьми. Творча уява творить фантастичні світи, нетворча - сни.

Все ж Ми – це грунт, з якого зростає Я.

І до чого тут дівчинка з морозивом для пса? 

Для чого сорокам гнізда

На верхівці пірамідальної тополі пара сорок складає гніздо. Минулорічне гніздо на в'язі зменшується так швидко, як росте гніздо на тополі. Схоже, що несподівана вагітність зробила сорок невибагливими у виборі будівельних матеріалів. Треба поспішати. Тиха, радісна метушня оживляє мертво-сірий пейзаж ранньої весни. Хочеться поділитися спогляданням вічного дива народження життя.

- Подивися на тополю. Бачиш сороче гніздо? Там зараз обидві сороки.

- Бачу. Для чого сорокам гніздо?

- Відкласти яйця і вивести пташенят, - щира простота запитання заскочила зненацька, але здаю екзамен на "відмінно".

- Так сороки ж підкидають яйця іншим птицям, - зустрічна спроба поставити "двійку" за неправильну відповідь.

- Ну, що ти. То зозулі так роблять. Ти переплутав сорок з зозулями.

- Ой, і правда, що це зі мною?!

Я знаю, що це. Старість махає хустинкою, щоб помітили її прихід - не на гостини, назавжди, тобто, до останньої межі. Як зустріне її дівчинка, з морозивом для пса?..