Час спливав, час минав. Подряпини на васьчиному писку давно загоїлися. Чи могло бути інакше? Васька мав  найдієвіший еліксир для лікування поранень – власний язик. Щоправда місце для лікувальних процедур було незручним, але, допомагаючи собі лапками, Васька доволі вправно провів повний курс реабілітації, і його писок набув звичного самовпевненого вигляду.

Вовк теж недовго блукав лабіринтами Всесвітньої мережі міжкотового телепатичного зв'язку. У всіх Вовків завжди при собі є Чарівний Чайник. Його Чарівний Носик вказує на вихід зі скрутних ситуацій. Покинутий підступним Ваською в лабіринті, Вовк згадав про Чарівний Чайник, згідно з інструкцією привів його в дію, і Чарівний Носик вивів його на волю. Задоволений здатністю долати перешкоди і результатами каральної місії щодо Васьки, його писок теж набув звичного самовпевненого вигляду.

Будь-яка жива істота веде лік, а то й літопис своїх перемог і досягнень. Будь-яка жива істота намагається як можна швидше забути свої поразки і невдачі. То й не диво, що Васька забув свої подряпини, а Вовк -  васьчині підступи. Вовк з приємністю згадував, як заскочений зненацька Васька ухилявся від караючої лапи, а Васька пишався чудесами, які здатен творити його язик. Отож обоє вирішили, що здибали в Мережі приємне товариство. Перша ж спроба відновити знайомство підтвердила цей висновок.  Вони час від часу влаштовували мирні посиденьки. Васька хитрував і вигадував капості, Вовк давав відсіч і виводив його на чисту воду. Васька розповідав Вовкові про життя котів, Вовк розповідав Васьці про життя вовків. Караюча вовча лапа корегувала васьчині підступи. Цілющий васьчин язик залагоджував ушкодження.

Ріка часу гойдала їх на своїх хвилях. Кажете, коти не знають, що таке час? Помиляєтеся. Звичайно, у  котів ріка часу котить хвилі не так, як у людей. Це у людей час визначають сніданки, обіди, вечері. Ви десь бачили, щоб усі коти з настанням ночі вклалися спати, як це роблять люди? Ні, вночі у котів хто спить, хто полює, хто співає пісні, хто влаштовує лицарські турніри, хто вихваляється своїми подвигами - кому що заманеться. Так само вони поводяться і вдень. 

У котів особливе сприйняття часу. Вони рахують час не в днях, а в чохликах. Якщо Ви людина, то навряд чи знаєте, що таке чохлики. Це такі маленькі шкарпетки з гострими вістрями, вдягнені на кожен котячий кігтик. Коли вістря затупиться, під старим чохликом відростає новий з гострим вістрям.

Щоб кігті завжди були гострими, старі чохлики обов'язково треба знімати. Кошенят цьому навчають змалечку. З перших чохликів кожен кіт заганяє кігті у щось підходяще: м'яку оббивку дивана, крісла, стільця, під шпалери чи в кору дерева і перевіряє, чи не час знімати зношені чохлики. Ганьба, якщо впіймана миша вислизне з затуплених кігтів. Ще більше ганьба, якщо вона прихопить бойовий трофей - котячі чохлики. О! Де ті часи, коли коти вихвалялися кількістю впійманих мишей, миші - здобутими чохликами, а люди - кількістю переможених ворогів?! Тільки в казках...

Зміна чохликів – дуже важлива подія, тому котячий вік визначають у чохликах – перші чохлики, другі чохлики, треті чохлики. Васька змінив чохлики вже двісті тридцять разів і пишався тим, що обідрав два дивани, одне крісло і шпалери біля вимикача.

Шпалери були предметом його особливої гордості. Якось уночі, коли всі спали, Васька тихо знімав там чохлики (вдень за це можна було одержати прочухана). Його лапка  випадково натиснула на вимикач й увімкнула світло. Переляканий господар довго зазирав у всі шпарки і кликав: „Хто тут?” Васька удавав міцний сон, але зметикував, що до чого і, коли бував невдоволений господарем, влаштовував собі веселу нічну розвагу "Хто тут?"

Ви подумаєте, що і у вовків час не такий, як у людей? Помиляєтеся. Ви ж знаєте, що головний обов'язок вовків – проводжати сонце спати і всю ніч співати йому колискові. Вдень вовки сплять, а вночі дбають, щоб добре спалося сонцю. Тому їхній час складається з днів і ночей, а не з чохликів. Вовки взагалі не потребують чохликів на кігтях, їм важливіше мати прудкі лапи і гострі зуби. 

Вовк пишався своєю відповідальною місією, бо від нього залежало життя на землі. Котячі клопоти з чохликами він вважав дрібними і нікому, крім котів, не цікавими. Але Вовк не хотів образити Ваську зневагою до його чохликів і ввічливо слухав котячі теревені про заміну чергових чохликів. „Е-ех!” – думав він. - „Хіба коти зі своїми чохликами здатні врятувати світ?!” Втім він допускав, що й Васька може недооцінювати важливість вовчих колискових. Вовкам не дано розуміти цінності котячого життя. Котам не дано розуміти цінності вовчого життя. Але оскільки є на Землі вовки й коти, їм іноді варто спробувати порозумітися.

Васька не вважав, що щось може завадити йому слідувати котячому покликанню. Він покладався на свій, поза сумнівами, видатний розум. А розум підказував, що у великих котячих справах буде не зайвим Чарівний Чайник з Чарівним Носиком, про чудові властивості якого розповів Вовк. Васька якось натякнув Вовкові, що котам міг би прислужитися Чарівний Чайник. Не можна сказати, що Вовк відмовив навідріз. Він нудно розповів про необхідність досконалого вивчення інструкції для Чайника, але ні інструкцію, ні Чарівний Чайник Васьці не дав. 

Васька ніколи не чекав милостей від природи. В його голові визрів план. Щоб приспати вовчу пильність, він демонстрував відсутність інтересу до Чарівного Чайника, але при першій же нагоді непомітно поцупив у Вовка інструкцію, відксерив її і так само непомітно підсунув Вовкові замість оригінального документа його копію, не надто покладаючись на те, що ксерокс здатен зберегти магічні властивості інструкції. Якщо Ви думаєте, що Васька відразу приступив до вивченням інструкції, то помиляєтеся. Робити це без Чарівного Чайника було б безглуздо. Васька мав звичку ігнорувати проблеми, які або виникнуть, або не виникнуть, і переймався тільки тими, які треба вирішувати негайно.

Негайно треба було добути Чарівний Чайник. А як можна добути те, про що не знаєш, який у нього вигляд. Васька запитав у всезнаючого Гуууугла: "Який вигляд має Чарівний Чайник?" Вже за кілька годин він знав як заварювати простий чай і чай, який стане чарівним, якщо в нього додати засушені чарівні квіти або ягоди. Усі коти слабують на вроджену любов до валеріани. Васька не був виключенням. Тому для Чарівного Чайника він приглянув найчарівніший з усіх чаїв - чай з корінням валеріани. 

Різноманітність чарівних чайників для приготування чарівного чаю, про які розповідав Гуууугл, збивала з пантелику. Тут були чайники латунні, чавунні, бронзові, пластикові, електричні і з зовнішнім підігрівом, великі, середні, маленькі і навіть тульський самовар. У Васьки не було ніякого чайника, а Вовк не носив з собою нічого схожого на чайники з Гуууугла. Хтось би впав у безнадію, але не Васька. Він точно знав, що Вовк ніколи не розстається зі своїм Чарівним Чайником.

Отож Васька набрався духу й при нагоді дуже ввічливо попросив Вовка показати Чарівний Чайник. Вовк дивно на нього глянув і почав розповідати, в які халепи йому доводилося потрапляти у молоді роки, коли він ще недостатньо вивчив інструкцію до Чарівного Чайника і самовпевнено покладався на його чарівну силу своїм нечарівним розумом. Васька у молоді роки теж потрапляв у різні халепи. Нечарівного розуму йому вистачало, щоб втрапити в халепу, але як тоді, так і зараз не вистачало Чарівного Чайника, щоб з халепи вибратися.

На Ваську не діяли повчальні вовчі історії, тому він слухав їх у піввуха. Адже Вовк розповідав, про неправильне користування Чайником. Дочекавшись, коли Вовк закінчив виклад хроніки помилок і здобутків свого життя, Васька ще ввічливіше висловив свій інтерес до Чарівного Чайника. На світі є Вовки настільки ж не чутливі до ввічливості, наскільки деякі коти не чутливі до відмови. Не варто казати відоме всім - у будь-якого кота завжди є план як, коли і що робити, щоб упіймати мишу. Цей план не потребує детальних інструкцій, бо складається усього з трьох слів: "Якщо хочеш - зроби". План настільки універсальний, що коти за цим планом не тільки ловлять мишей, але й спокушають кішок до любові, рятуються від собак на деревах і навіть сміливо відправляються на пошуки незвіданого.

Як відомо, Васька на пошуки незвіданого сміливо відправлявся тільки на шафу. На незвіданому дереві він опинився несподівано, коли одного разу милувався сніговою заметіллю за вікном. Як це сталося, Васька не розуміє й досі. Можливо, мала місце віртуально-стохастична телепортація. Холод і сніг залишили неприємні спогади, тому, коли починається заметіль, він милується кружлянням сніжинок з відстані, яка виключає можливість телепортації. Ця давня прикрість не відбила спрагу до пошуків незвіданого. Чарівний Чайник вартував ще однієї пригоди. Небезпеки не лякали Ваську. До того ж він вірив, що Чарівний Чайник допоможе йому здолати всі перепони, як досі допомагав Вовкові.

Після недовгих роздумів Васька вирішив знову заманити Вовка у Всесвітню мережу міжкотового телепатичного зв'язку, знайти там безпечну схованку і звідти спостерігати, як за допомогою Чарівного Чайника Вовк буде вибиратися з Мережі. Тут треба швидко відділити від Вовка Чарівний Чайник, схопити його, втекти і сховати у таємному місці, куди Вовкові завадять пробратися завеликі габарити. Васька приступив до реалізації задуманого. Перш за все роздобув для себе маскувальну овечу шкуру; для Вовка призначалися міцні тенета; для Чарівного Чайника великий сачок, яким ловлять метеликів. Коли був розвіданий вузький тунель до невеликої печерки для Чайника, настав час  виманити Вовка в Мережу на приємну прогулянку і не менш приємні теревені.

При нагоді Васька завів розмову про лабіринт Мінотавра і подвиг Тезея, який зміг перемогти потвору і вибратися з лабіринту завдяки клубку ниток Аріадни. Цікаво було б перевірити, чи можливо в такий спосіб вибратися зі Всесвітньої мережі міжкотового телепатичного зв'язку. Васька настільки добре знає Мережу, що при всьому бажанні не зможе в ній заблукати. А ось Вовк міг би прислужитися для цієї мети, бо в Мережі не орієнтується, а крім клубка ниток у нього буде Чарівний Чайник, який не дасть пропасти. Приспавши такими розмовами пильність Вовка до своїх капостей, Васька одержав згоду на експеримент.

В призначений час Вовк озброївся клубком ниток, прив'язав його кінець до монітора, промовив чарівне "Я - Васька" і помандрував Мережею, розмотуючи клубок. Підступний Васька дав йому відійти подалі, перерізав нитку ножицями, начепив на себе овечу шкуру і, змотуючи нитку в клубок, подався услід за Вовком. Коли Вовк розмотав свій клубок повністю, то розвернувся, щоб йти за дороговказною ниткою, і майже відразу зрозумів, що потрапив у пастку - замість дороговказу той самий змотаний клубок, але вже  з сильним овечим запахом. Древній мисливський інстинкт велів йти на запах, новітній інстинкт велів шукати вихід з Мережі. Васька з сачком наготові чатував за рогом, коли Вовк дістане Чарівний Чайник, щоб спритно вихопити його з вовчих лап і кинутися навтьоки. Те, що дістав Вовк, було настільки не Чайником, що годі було й думати ловити його сачком. Як за стрілкою компаса Вовк попрямував туди, куди вказував Чарівний Носик. Васька йшов назирці віддалік. Зрештою, він завжди не шкодував сил, щоб наблизитися до Абсолютної Істини і здобути частку Чистого Знання. Нарешті він дізнався, що Чарівний Чайник - це те, що з будь-якої халепи, з найхитрішого лабіринту виводить вовків прямо в обійми їхніх вовчиць.

Васька склав акуратно овечу шкуру (згодиться в майбутньому) і подався систематизувати побачене на свою шафу. Хоч він і не здобув Чарівний Чайник, але ласкава котяча доля уберегла його від вовчициних обіймів.