Теорія солодка, гіркі її плоди.

Не варто було Братикові Му спокушатися грушками Братика Бі. Вегетаріанство не для вовків. Сентенції Братика Бі про всеохоплюючу заячу любов і Всесвітнє Заяче Братство ледь не призвели  до значних деформацій вовчого психотипу. Товаришувати з куцохвостим, щоб дослідити психотип зайця, шкідливіше, ніж подумки літати, щоб дослідити психотип сови. Насправді сови не цікавили Братика Му ні з сіллю, ні без солі. Інша річ зайці. Вдале полювання  давало Братику Му не тільки гастрономічну, але й моральну втіху. Полювання - захоплююча справа. Зачути  присутність зайця, знайти його сліди, розплутати петлі, підкрастися непомітно, коли заєць пасеться на зеленій галявинці чи дрімає під кущем, повзти до нього на животі, перетворюючись на непомітний горбок при кожному сторожкому русі заячих вух, рвучкий стрибок, відчайдушне борсання, переможний рух щелеп і смак крові - ось воно справжнє  життя. Еволюція створила вовків зовсім не для того, щоб вони паслися разом з зайцями. Хоча грушки дійсно були смачними, але скільки того літа і скільки тих грушок... У змаганні грушок з зайчатиною грушки програвали з розгромним рахунком. Ні і ще раз ні, вегетаріанство не для вовків.

Але чому вовчі ноги несуть вовче тіло до крислатої груші на галявині лісу, коли все навкруги біле від снігу, тільки вітер у чорному гіллі насвистує, нашіптує думки про минущість життя і неминучість смерті? Або, в залежності від погоди, про неминучість життя і минущість смерті. Зайці оминають це місце, бо давно вже застерегли тут протоптані вовчі стежки. Хіба що якась нерозумна миша здатна відволікти Братика Му від розумних думок. Тоді доводиться незначним зусиллям збільшувати відносну кількість розуму в світі.

Коли цвіт білим кипнем падає на гілля, зі всього лісу бджоли, джмелі, оси, метелики, дрібна комашня летять до груші напитися нектару і сповістити світові про радість буття натхненним дзижчанням, гудінням, дзвоном прозорих крил. Братик Му купається в медових пахощах, насолоджується мелодіями весни і роздумує про прекрасне. Чому прекрасна квітка, чому прекрасний малюнок на крильцях метелика, чому прекрасне зоряне небо, зрештою, чому такі прекрасні вовки? В красі світу сховане мудре послання, яке належало розшифрувати. Прихована мудрість світу ніяк не розшифровувалася і, розчарований марними потугами, Братик Му відправлявся на полювання, де його зусилля були значно успішнішими.

Влітку приємно дрімати на осонні біля груші. Зникає межа між сном і дійсністю, і Братик Му  дивиться один і той же сон, ніби пливе він рожевою хмаринкою в бузковому небі. Поряд з ним пливе сірий і пухнастий, як вовченя, Братик Бі. Він розповідає про минущість вовчих психотипів і неминучість психотипів заячих, що всі лісові мешканці, хто раніше, хто пізніше, потрапляють в глобальне поле всеохоплюючої заячої любові і перетворюються на зайців. Братик Му обурюється і заперечує: "Ні, цього не може бути! Я завжди буду вовком!"  "Тоді спробуй мене догнати і з'їсти!" - кепкує Братик Бі. Братик Му хапає Братика Бі за карк, але замість очікуваного  смаку заячої крові відчуває солодкий смак моркви. Він з задоволення гризе моркву, а віддалік сірий і пухнастий Братик Бі весело шкірить вовчі зуби: "Ну, що, з'їв?!."

"Як добре що, це тільки сон", - думає Братик Му, але чомусь наступного дня ноги знову несуть його  до знайомої груші. Подрімати.

Чекайте, а осінь! Що буде з вовчим психотипом восени. Восени будуть дощі, тумани, осіння мряка. Час польотів рожевих хмаринок в бузковому небі закінчиться. Для всіх психотипів настане час осінньої ностальгії за нездійсненним і неможливим. Іноді блякле сонце виповзатиме на синє небо, але скоро ховатиметься за сірими, як заяче хутро, хмарами.