Візит до лікаря в поліклініку починається з реєстратури.

- Як можна потрапити на прийом до терапевта?

- Ви записані?

- Ні.

- Декларацію підписували?

- Ні.

- Тоді Вам треба підписати декларацію.

- А без декларації ніяк?

- Йдіть на прийом до чергового лікаря у 212 кабінет.

Йду до чергового лікаря. Займаю чергу. Ситуація доволі оптимістична - попереду два парубка і одна жінка віком близько 50 років, ще одна людина на прийомі в кабінеті лікаря. Добре, що є де сісти. Спокійно дістаю чтиво, прихоплене на випадок очікування. І, як казав класик радянського соціалізму, "Процеси пішли". Поліклініка реформується єдиним доступним їй способом - чотири людини з черги, як виявилося, ще не підписали декларації, і їх терміново долучили до формалізації стосунків з медициною. Процедура формалізації була складною і тривалою - старенька і сліпенька медбабуся одним пальцем заносила їхні дані до комп'ютера, потім вона ці дані відправляла до медичної мережі, потім відправляла пацієнтів кудись услід за цими даними, згодом вони поверталися звідти з папірцями в руках, потім вони сиділи під дверима і чекали, потім їм приходила СМС-ка, потім їх повертали до лікаря в кабінет і вони демонстрували там принесені папери і, ймовірно, все це завірялося підписами, потім вони несли ці папери ще кудись, потім вони поверталися і чекали виклику. Очевидно, що на цьому ступені спілкування з лікарем вони одержували те, за чим прийшли - медичну допомогу. За 2 години і 15 хвилин мого терплячого очікування в кабінет поза чергою потрапив дідок з ціпком і молодий хлопець - рубщик м'яса з крамниці "Свіжина", що поряд з поліклінікою. Жіночка, яка супроводила рубщика, встигла повести його до кабінету в функціональної діагностики, де йому виміряли тиск і зробили електрокардіограму. У хлопчини виявився інфаркт - до нього викликали швидку допомогу. Якби швидку допомогу викликали прямо до крамниці, то медицина помітила б його невідкладний стан на годину раніше, а не тоді, коли він заволав: "Прийміть мене, доки я не помер у Вас на порозі! Мені дуже погано!!!!"

Коли дійшла черга до мене, у мене було єдине бажання - як можна швидше забратися з храму Гіппократа. Декларації в мене теж не було, як і не було часу у чергового лікаря формалізувати стосунки зі мною, через 7 хвилин закінчувався її час прийому. На запитання, чого я хочу, попросила направлення на ЕКГ (за мною в черзі молода дівчина чекала, щоб їй лікар дала направлення на флюорографію).

З направленням прийшла до чергового кабінету, аж тут по коридору промчала жіночка в білому халаті з криками "Пожар! Пожар, Пожар!". За нею слідувала зграйка усміхнених жіночок у білих халатах, всім видом даючи знати, що це такий жарт. Оскільки в зграйці було 20-30 медиків, зросла ймовірність, що під черговим кабінетом доведеться перечікувати пожежу. На моє щастя чекати довелося хвилин 15-20. Вже інша пожежна жіночка з вогнегасником в руках зібрала просто біля мене групу з 8 жіночок у білих халатах і провела інструктаж, що треба робити під час пожежі.

Отже, у разі виникнення задимлення, треба подзвонити за телефонами 101 і 112, після цього або почати евакуацію себе, або закритися в своєму кабінеті. Якщо ви закрилися в кабінеті, то змочіть водою халат, портьєри і інше ганчір'я і загерметизуйте щілини в дверях. Якщо після цього залишився невикористаний халат, вивісьте його за вікном, за цим сигналом пожежні зрозуміють, що тут є люди. Вікно треба щільно закрити, щоб дим за протягом з коридору не потрапив у кабінет. Після цього треба лягти на підлогу і подзвонити завідувачці поліклінікою, завгоспу чи ще кому-небудь, щоб повідомити, в якому кабінеті ви знаходитеся.

Якщо ви вирішили не закриватися в кабінеті, а евакуюватися з палаючої поліклініки, то зробіть це через основний вихід, він там, де й завжди. Якщо через основний вихід евакуюватися неможливо, спробуйте покинути поліклініку через запасний вихід. Правда двері там замкнені, щоб бомжі не лазили. Але Ви можете вибити скло в дверях і вибратися через отвір. Якщо не зможете вилізти, дзвоніть диспетчеру, щоб відкрив двері, в нього є ключ, або дзвоніть завідувачці поліклінікою, у неї теж є ключ. Ось на цих папірцях записані їхні телефони, покладіть їх під скло на своїх робочих столах. Повісити ці телефони десь на видному місці не можна, бо запасні двері повинні бути відімкненими, коли в поліклініці є люди.

Якщо біля вас є вогнегасник, то візьміть його ось так, висмикніть ось це кільце і направте струмінь на полум'я з відстані не більше одного метра. Зараз смикати кільце не варто, все одно вогнегасник несправний. І не забудьте, що використаний вогнегасник не можна кидати у вогонь, бо він може вибухнути. Приберіть його подалі від вогню.

Після цього всі інструктовані поставили свої підписи в книзі інструктажу з протипожежної безпеки і розійшлися по своїх робочих місцях.

Ідіотизм приписів не шкодить, якщо неможливе їхнє виконання.

Нарешті мені зробили електрокардіограму. Жіночка віддячила за одержані 50 грн. повідомленням, що серце в мене здорове. На моє невиразне мукання, скорегувала вердикт: "Після 45 років ви не знайдете жодного здорового серця." Я їй щиро подякувала: "Мої недуги завжди миналися після флюорографії і електрокардіограми." На цьому ми й попрощалися, задоволені одна одною.

Поліклініка починається з реєстратури і закінчується реєстратурою То ж я знову звернулася в віконечко з запитанням: "Чи я можу записатися до терапевта?"

- Ви підписали декларацію?

- Ні.

- Тоді завтра зверніться до чергового лікаря.

- Дякую, я сьогодні марно витратила на це дві з лишком години. Посадити мене під цей кабінет ще на дві години не зможе вже ніхто.