Минуло чотири місяці. За перші три місяці так і не була затребувана історія хвороби з лікарні швидкої допомоги. Медичний експерт без неї так і не зміг написати висновки експертизи про тяжкість причиненої травми. У заведеній справі так і не змінена стаття 125 "Легкі тілесні ушкодження" на статтю 121 "Тяжкі тілесні ушкодження". Після трьох місяців слідства злочин за статтею 125 нерозкритий, справу належить закрити.

Позаду знайомство зі слідчим, слідчим на час відпустки призначеного слідчого, слідчим суддею, прокурором, який здійснює нагляд за слідством, керівником слідчого відділу, заступником начальника і начальником районного відділу міліції. Безплідні зустрічі і телефонні розмови... Нарешті позов до суду на бездіяльність слідчого. Відмова. Апеляція. Знову відмова.

Несподіваний дзвінок від слідчого:

- Ви можете впізнати нападника за фотографією?

- Не знаю, він може бути на фото не схожим на себе. Але ж якщо Ви проведете процедуру впізнання за фотографією, тоді за законом не можна буде проводити впізнання вживу. А живого я його точно впізнаю. 

- Гаразд, щось придумаємо.

- Ви його знайшли?

- Ні, але він набідокурив у Харкові, було б добре, якби Ви його змогли впізнати.

Минув тиждень. Знову дзвінок від слідчого: "Можете приїхати? Нам треба поговорити."

Розмова не склалася, слідчому довелося термінова їхати на виклик. Перед виїздом залишив повістку - виклик на процедуру впізнання наступного ранку.

Знову знайомі коридори, вже впізнавані обличчя.

- Зайдіть сюди, щоб Ви не бачили тих, кого приведуть на впізнання. 

Кроки в коридорі. Голосний крик: "Та найдіть же кого-небудь! Нам треба провести процедуру впізнання!" Знову кроки, ще кроки. Нарешті відкриваються двері: "Йдіть за мною".  В кімнаті для впізнання четверо з номерами в руках, поняті, слідчий, оператор з відеокамерою.

- Ви когось впізнаєте з цих людей?

- Так, ось цей хлопець наніс мені удар по голові лопатою.

- За якими ознаками Ви його впізнаєте*

- Овал обличчя, форма очниць, розріз і колір очей, виступаючий кадик, світле волосся, на руці подовжній шрам. Влітку він був худорлявіший, але зріст той самий - як у мене.

- Якісь особливі прикмети, за якими Ви його впізнали, можете назвати?

- Ні, я не можу назвати особливих прикмет, їх, здається, немає. 

Процедура впізнання закінчилася. Близько години писалися документи. Потім з ними до прокурора. Прокурор переглянув і виніс рішення: "Підписувати це не буду. Хай їдуть на місце злочину і проведуть слідчий експеримент".

- Так дороги ж розвезло після дощу та й городи вже зорані.

- Нічого. Не захотіли їхати, коли було сухо, хай їдуть по грязі.

Знову метушня, збори. З сусідньої кімнати чоловічий голос: "Ти хочеш сісти на вісім років? Думав, що вбив дядька? А він вижив і прийшов сюди. В твоїх інтересах розповісти все як було."

Старенька "Таврія" з'їхала з асфальту на грунтову дорогу і майже відразу загрузла в багні. Виштовхали. Проїхали метрів триста, знову зав'язли. Знову виштовхали. Зрештою залишили машину біля посадки й пішли далі пішки. Прийшли до городів. Знову включили відеокамеру: "Потерпілий, розкажіть обставини, за яких відбувалися події". Розказав. "Звинувачений, розкажіть обставини, за яких відбувалися події". 

Розповідає спокійно як проходив з собакою, бреше, що собака побігла від нього випрошувати частування у дядька, а дядько почав махати на неї лопатою і матюкатися. Він вступився за собаку, але дядько продовжив матюкатися. Тоді він взяв лопату, хотів його вдарити по спині, але поцілив по голові. Дядько впав, потім встав і знову почав матюкатися. (Саме так - з проломленим черепом встав, поматюкався і ліг остаточно, мабуть вмер.) Він злякався, кинув лопату і пішов геть. Повторив для фотографа як замахнувся лопатою, кілька положень лопати від початку до кінця руху. Зрозуміло, що виговорює пом'якшувальні обставини: не замах на вбивство, а травма з необережності і навіть з метою самозахисту. Має місце щиросердне зізнання і співпраця зі слідством.

Повернення в Зміїв. Знову до прокурора. Той запитує: "Якої кари Ви хочете для звинуваченого?" І тут здали нерви: "Мені його дуже жаль! Він ще зовсім молодий! В мене такі ж сини!" І полилися рясні сльози. Молодий - всього 24 роки! 

Знову розмова зі слідчим. Про опитування свідків наступного дня після травми. Сусід кривдника лежав у лікарні зі струсом мозку. Тоді була заведена справа про нанесення травм середньої тяжкості. І дачний будиночок сусіда згорів. Сусід відмовився говорити про цю справу. Відмовився свідчити в суді ще один побитий сусід, який розповідав, що хлопець постійно б'є й матюкає матір, агресивно поводиться з людьми, накидається на них з кулаками. Відмовилися прийти в суд наші сусіди, які надали першу допомогу і розповідали про обставини нападу. Тільки голова дачного кооперативу, яка пішла дивитися телевізор, не надавши допомогу пораненому і не покликавши нікого на допомогу, зараз запевняє, що прийде свідчити в суді, бо це її обов'язок.  Слідчий заспокоює, що свідчення сусідів вже не мають значення. Для суду достатньо доказів і без свідків.

Його знайшла харківська міліція за нанесення легких тілесних ушкоджень. Вистежили біля квартири співмешканки, там і затримали. "Добре, що Ви його впізнали і він зізнався. Тут покарання буде тяжчим, ніж у Харкові."

* * *

Ця справа не додала любові до людей і дала більше розуміння дій міліції. Це їм, хто розшукує злочинців, часто ризикуючи життям, потім доводиться закривати справи, бо потерпілі беруть відкупні за вбитих і покалічених і відмовляються від позовів, свідчень, йдуть на угоди зі злочинцями - не хочуть зайвого клопоту, бояться помсти, зіпсованих стосунків. А злочинці проймаються все більшою зневагою до людей і все легше йдуть на чергові злочини. Полювання на людей перетворюється на не надто дорогу розвагу. Жаль хлопця, але жаль і тих, хто ще потрапить йому під гарячу руку. Він не звик стримуватися.

Післяслово

Суд обрав Максимові запобіжний захід "Домашній арешт". Перед Новим роком він побив і пограбував немолоду жінку, яка виходила з приміщення Мегабанку. Сусідка - жінка з костуром - кинулася на допомогу подрузі. На крик прибігли люди. Максим сховався у найближчому під'їзді. Тут його затримали і передали прибулому на виклик наряду поліції. У Харкові теж відбуваються судові засідання зі справи нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості з метою пограбування.

З 8 січня він проходив медичну експертизу  у міській психіатричній клінічній лікарні № 15. 31 січня вийшов з лікарні з експертним висновком про наявні психічні відхилення, але здатність контролювати свою поведінку - осудний. У сімнадцятирічному віці був засуджений за крадіжку до трьох років позбавлення волі (умовно).

Мати надала для суду свідчення, що її син алкоголік і домашній дебошир. Неодноразово вона зверталася в міліцію, за фактами домашнього насильства. У відповідь Максим спалив її дачний будинок.

Перше (попереднє) слухання справи в суді повинно було відбутися 28 лютого. З поважних причин адвокат не прибув, засідання перенесено на 6 березня. 

6 березня суд не відбувся. Не з'явився адвокат.

14 березня суд не відбувся. Не з'явився адвокат.

20 березня суд не відбувся. Не з'явився суддя - веде судове засідання у справі про розбій.

4 квітня суд не відбувся. Не з'явився адвокат.

20 квітня з'явилися всі. Зібрані матеріали по справі визнані переконливими і повними. На 2 травня призначено попереднє слухання в справі.

2 травня засідання не відбулося - в наданих матеріалах виявлена помилка  - невірно вказана дата події. Слухання призначене на 7 травня.

7 травня - слухання не відбулося, наступне засідання призначено на 12 травня

12 травня - суддя у відрядженні, слухання перенесене на 14 травня.

14 травня на засіданні суду підозрюваному повинна бути вручена підозра у вчиненні злочину. В матеріалах суду виявлена помилка. Засідання призначено на 24 травня.

24 травня - слухання не відбулося. Не з'явився відповідач. Засідання призначено на 13 червня.

13 червня засідання не відбулося. Не з'явився відповідач. Засідання призначене на 25 червня.

25 червня засідання відбулося. На ньому нарешті відповідачеві вручено Оголошення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст.66 КК України: щире каяття та сприяння розкриттю злочину. Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України: вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Наступне засідання призначене на 10 липня.

10 липня засідання не відбулося. Звинувачений запізнився на засідання майже на одну годину. Прибув сильно нетверезий, в доброму гуморі, налаштований на дружнє спілкування. Заклики адвоката помовчати ігнорував - йому не терпілося сповістити світові, що життя чудове. На вимогу прокурора його повели до медичної установи визначати кількість проміле в крові. Наступне засідання призначено на 10 серпня.

Паралельно у Харкові проходять в такому ж напруженому темпі судові засідання у справі про нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості з метою пограбування. Там літня жінка після одержаних побоїв хворіє і час від часу лікується в стаціонарі, що є підставою для чергових перенесень судових засідань.

10 серпня - прийнято рішення об'єднати зміївську і харківську справи. Судове слухання не відбулося через неявку харківського захисника.  Звинувачений взятий під варту у залі суду. Слухання по об'єднаній справі призначено на 20 серпня.

20 серпня - судове засідання не відбулося. Не явився адвокат. Засідання призначено на 29 серпня.

29 серпня - суддя продовжив термін утримання підсудного під вартою на два тижні. Наступне засідання призначено на 22 жовтня у зв'язку з тим що суддя йде у відпустку, бо якщо в ухвалу суду вкрадеться помилка, нікому буде її виправляти. Підсудному якось запобігливо  пояснили, що залишають його під вартою через те, що він не приходив на судові засідання, що приходив нетверезий і що після вчинення одного злочину вчинив злочин ще раз. Мама дала синові передачу і пішла, його вивели з залу суду. Прокурор і суддя дружньо обмінялися враженнями. Комусь з них збільшили зарплату на 1400 грн. і обох радує, що кількість їхніх справ збільшилася на одну за рахунок передачі їм харківської справи. Схоже, що матеріально вигідно рік працювати зі справою про особливо тяжкий злочин. Наш звинувачуваний виявився непоганим годувальником для тихого судового болота Змійова. Прокинувся спортивний інтерес до того, як довго можна розглядати цю справу.

22 жовтня - відбулося слухання по справі за скороченою процедурою, оскільки звинувачений повністю визнав свою вину. Два прокурори, один зі Змійова, інший з Фрунзенського району міста Харкова, вимагали 4,5 роки за пограбування у Харкові і 6,5 років за напад під Змійовим. Адвокат наголошував на щиросердному зізнанні і розкаянні за вчинене. Слухання з останнім словом підсудного призначено на 24 жовтня.

24 жовтня - на судовому засіданні підсудний просив у потерпілих вибачення за скоєне, розкаювався і обіцяв, відшкодувати збитки у повному об'ємі і казав, що більше ніколи не зробить нічого подібного. Суд виніс вирок - 6 років і 1 місяць позбавлення волі. 

Хлопчик з юним обличчям і ясними очима. Яким він повернеться після ув'язнення? Чи знайде якийсь інший заробіток, щоб жити. Яке майбутнє у втраченого покоління?..

5 липня 2019 року - апеляційний суд розглянув скаргу звинуваченого на несправедливо великий термін ув'язнення - просить час перебування в слідчому ізоляторі зарахувати як рік за два за "законом Савченко". Апеляційний суд залишив вирок без зміни. Два роки від скоєння і розкриття злочину до винесення остаточного вироку! 

"У нас є вагомі підстави вважати внутрішньовидову агресію найбільш серйозною небезпекою, яка загрожує людству в сучасних умовах культурно-історичного і технічного розвитку."  (Конрад Лоренц "Агресія")