COVID-19 дасть Вам три тижні незабутніх вражень від блукання порталом між “Тут” і “Там”. Ваш мозок здивує Вас фантасмагоричним плетивом подій від наївного дитинства до скептичної зрілості, від “Колобка” до “Чуми” Альбера Камю. А потім повертайтеся до звичного життя і не помічайте, що Ви вже не той, ким були до COVID-19. Вам ще не треба запитувати себе, чи тільки Ви змінилися,чи в такий спосіб зазнає зміни людська цивілізація?

Волохата вогненна куля повільно почала рух по верхньому колу спіралі, яка звужувалася донизу у чорну прірву. Розмахуючи довгими вогняними пасмами і намотуючи їх на себе, вона набрала швидкість і зникла в чорному мороці. Натомість нізвідки виникла ще одна волохата вогненна куля і теж почала розгін по цій же спіралі вниз. Нові й нові кулі, розмахуючи пасмами полум'я, в цілковитій тиші котилися по спіралі й зникали в чорній безодні. Раптом прийшло усвідомлення своєї присутності: "Що це?" Безмовність відгукнулася: "Круги пекла Данте". Бажання заперечувати і щось уточнювати навіть не ворухнулося. Не було ніяких бажань.

Минала перша ковідна ніч з 21 на 22 серпня. З нею закінчився неперервний рух вогненних куль у пустоту без богів, людей і привидів, без ознак Розуму.

На сході в синьому небі запалала Венера,  вранці її погасило Сонце. Відчуття матеріальності світу повернули холодні вологі простирадла, наскрізь мокра подушка, головний біль і відчуття немічності. Згадалася порада подруги, яка вже перехворіла - переходь у енергозберігаючий режим, як можна менше рухайся. Син приніс заготовлену взимку упаковку плаквенилу: "Питимеш?" Мені потрібен час, щоб зважити, від чого помирати, від вірусів чи від ліків.

Ранкова температура 37,3^о. До полудня маю 38,3^о. Якщо такими темпами продовжувати, то до 22:00 матиму 40,3^о. Заспокоюю себе, що світ не лінійний. Задіюю перевірені іншими засоби: горілчані інгаляції і аптечну воду ReO. Біля дивану запас - 10 пляшок цієї води. Скільки не випий, вона тут же виходить через усі пори, волосся звисає мокрою ганчіркою, з якої вода ледь не капає. Дихаю горілкою, п'ю воду. Температура о 22:00 усього 38,6^о. З цим входжу в другу ніч.

Висока фортечна стіна з тесаних каменів. Такими ж каменями вимощена дорога вздовж стіни. Йду дорогою. Куди? До кого? За чим? Що за стіною?  Безлюддя. Є тільки стіна, дорога, пустота і неперервний рух без мети нізвідки в нікуди.

Знову прокидаюся від того, що на тому ж місці на сході в синьому небі палахкотить Венера. Постіль мокра. Спати не хочеться. Міряю температуру - 38,3^о. Слизова оболонка рота, язик, губи вкриті твердою корою. Розмочую її водою ReO. Поливаю медичну маску горілкою, дихаю. Вмикаю телевізор, намагаюся на чомусь зосередитися. Марне. Під тихе бурмотіння телевізора засинаю. Вдень дискретно то сон, то несон. Живу на дивані в кухні, всі вдома в масках, з санрайзерами.

Увечері чоловік чи не вперше в житті зварив борщ, ледь не плачучи умовляє з'їсти хоч трішки. Син гасить його ентузіазм: можна коня привести до води, але не можна змусити його пити. Близько 150 мл борщу - вся їжа за два ковідних дні. Плаквенил все ще під питанням.

В третю ніч входжу з 38,3^о о 22:00. Покровка. Йду вулицею. Назустріч покійні друзі дитинства. Дружньо кивають, вітаються і проходять мимо. Рідний дім, мати рада приїзду. Не можемо наговоритися. Прошуся: "Мамо, можна я з Харкова повернуся жити до Вас?" Звичайно, мамо і Ви, як було заведено в сім'ї.  Обличчя матері робиться суворим, нагадує, що моє місце не тут, а там.

Прокидаюся. На сході палахкотить Венера.  Четверта година ранку. Тіло переповнене болем. Болить кожна його клітина. Кожен рух відгукується болем. Стогнати не те що приємно, але втішно. Розмочую кору в роті водою ReO, дихаю горілкою, вмикаю телевізор, міряю температуру - 37,5^о. Постогнуючи, кип'ячу чайник, заварюю окропом кружальце лимона. Випиті півлітра гарячого чаю тут же змочують простирадла, подушку і ганчірку волосся.

Нарешті зважуюся на одну таблетку плаквенилу,  одночасно з ним таблетка предукталу, яка  повинна захистити серце від можливих ускладнень від плаквенилу.  До 17:00 температура 38,5^о.  Через годину таблетка парацетамолу. Температура впала до 37,8^о. Можна нарешті й поїсти. На вечерю дві ложки пюре з кабачків і шматочок якогось м'ясива. Спати.

В четверту ніч входжу з другою таблеткою плаквенилу. Амфітеатр схожий на римський Колізей. Замість лав широкі кам'яні східці. Людей немає. Мені належить йти по колу, в кінці нього підніматися на наступний ярус і знову йти по колу. Нескінченний рух коло за колом, ніби вгору, але так і не досягаючи верхнього ярусу.

Прокидаюся. Дивлюся на Венеру і дивуюся, яка вона велика. Здається очі розрізняють її диск, вона зараз у повній фазі. По ній можна визначати час - о четвертій в належному їй місці. Вранці температура 37,1^о. Постіль мокра, шкіра мокра, волосся мокре. Вітер кружляє між відкритим навстіж вікном і відкритими навстіж дверима. Миготить телевізор. У подруги творче натхнення, щодня по телефону вона читає нові й нові вірші. Здається, мені вони подобаються. Вранці плаквенил з предукталом, чай з бронхофіту зі скибкою хліба з медом. На вечір температура 38,6^о і парацетамол.

Сни п'ятої ночі зникли з променями Венери. Температура 37,3^о. Вранці пів тарілки супу, в обід чашка курячого бульйону. Це втрутився молодший син. Привіз персики, зварений ним бульйон і дві гомілки курей "Епікур". Пакет зі ще якимись цілющими харчами відправився в холодильник. День з уривків снів, розмов, віршів, бурмотіння телевізора. На ніч температура 38,9^о. Таблетка плаквенилу, парацетамол і предуктал. 

Шоста ніч - межа між сном і несном відсутня. Венера нарешті поклала кінець цьому стану. Ранок замість очікуваних 37,3^о вразив температурою 38,3^о. Маячня, спалахи болю у всьому тілі, стогони. О 15:00 температура 39,1^о. Викликали лікаря. Несподівано швидко з районної поліклініки прийшла лікар Ірина Єгорівна, худорлява миловидна жінка приблизно сорока років. Беззахисна - тільки якась невелика пелюстка прикриває рот, ні спеціального комбінезона, ні окулярів, ні якісної маски. Ледь не кричу:

- В мене коронавірус. Ви ж можете заразитися.

- Що з Вами?  - спокійно ігнорує мої застороги.

- З 21 серпня в мене коронавірусна інфекція.

- Діагноз підтверджений? Тест робили?

- Ні.

- Чому не прийшли в поліклініку раніше?

- Що Ви! В мене ж коронавірус! Там люди, я могла їх заразити.

- Половина людей в поліклініці з коронавірусом. Ви не про них, а про себе повинні думати. Чим лікуєтеся?

- Плаквенилом.

- Допомагає?

- Не знаю.

- Його ефективність не підтверджена. Щось ще?

- Роблю горілчані інгаляції.

- Допомагає?

- Не знаю.

- Їхня ефективність не підтверджена. Давайте я вас послухаю... Ну, що ж, запалення легенів не прослуховується, але це не означає, що його немає. Будемо лікувати бронхіт, щоб не допустити пневмонії. Хтось зможе робити Вам внутрішньом'язові уколи?

Талановитий старший син тут же заявляє про наявність у нього ще й цього таланту - він робив уколи своїй дружині. Я подаю голос:

- А можна обійтися без уколів?

- Ви боїтеся уколів? - запитує лікар.

- Не боюся, але не хочу, щоб за мною ця орда ганялася ще й зі шприцем.

Чи варто говорити, що мій безпорадний стан викликав у чоловіка й сина бажання неперервно і власноруч вимірювати температуру, тиск, частоту серцебиття і рівень кисню в крові. Крім цього шматочки, чашечки, ложечки, тарілочки тикалися під ніс в очікуванні, що на щось накинуся, щоб з'їсти. Мабуть у коронавіруса потреби шлунку записані в переліку потреб останнім рядком. Їсти він не хоче ні з чашечок, ні з тарілочок, ні з рук. За три тижні хвороби 6 кг живої ваги як корова язиком злизала.

Лікар тут же стала на мій бік:

- Не можна хвору ні до чого змушувати! Завтра прийде моя медсестра, візьме мазки для тесту на коронавірус. А зараз я Вам випишу ліки, починайте приймати сьогодні ж.

Записує призначення на аркуші:

Цефікс № 10 400 мг - по 1 таблетці 1 раз в день  = 454 грн.

Тайгерон № 5 500 мг - по 1 таблетці 1 раз на день - 147,80 грн. х 2=295,60 грн.

Пульмолор № 20 30 мг - по 1 таблетці 2 рази в день = 99 грн.

Парацетамол - № 10 200 мг - по 1 таблетці 2 рази в день = 10 грн. 

Бронхофіт  - 1 пакет 3 рази на день. Замінений на бронхофіт насипом, який заварювали в пропорції 2 столові ложки з гіркою на 1 літр води.  Пила вранці і ввечері - 44 грн. х 2 = 88 грн.

Разом за 10 днів 946,60 грн., приблизно 95 грн. на день.

Лікар пішла, залишивши після себе довіру до себе і здивування, що в нашій районні лікарні є такі лікарі.

Плаквенил пішов у відставку. Увечері цефікс і парацетамол. О 19:00 температура 37,8^о. На вечерю шматочок індичини і пара ложок каші кус-кус, яку приготував власноруч і привіз молодший син. Доречі, в жодний приїзд його не пустили в квартиру. Привезене залишав під дверима, розмови - телефоном.

Сьома ніч - безладна маячня, часто прокидаюся і дивлюся на годинник. Стрілки ледь рухаються, небо зоряне, Венера не з'являється. О 3:00 температура 38,3^о. Випиваю ще одну таблетку цефікса. Венеру проспала.

Вранці чоловік перерахував наявні таблетки, помітив нестачу однієї і забрав усі:

- Я сам буду видавати тобі таблетки, бо ти в такому стані, що будеш їх ковтати пригоршнями.

- Будеш ти ковтати їх сам. Жодної таблетки з рук не візьму.

- Ти мені не довіряєш?

- Я нікому не довіряю.

- Але ж ти себе не контролюєш!

- Я себе контролюю.

Після нетривалого "Візьми - не візьму" ліки повернулися на належне місце.

Восьма ніч - чорне провалля, в якому немає нічого, ні снів, ні зірок, Але під ранок в синьому небі знову виникла Венера. Радію їй - ще живу. Температура 38,5^о. Випиваю цефікс і парацетамол. Сплю. В 7:30 температура 36,9^о. Півтарілки супу. Величезний персик, соковитий, солодкий, пахучий, жадібно рву зубами і ковтаю відірвані шматки. Сік тече по підборіддю, руках. Нічого смачнішого й бажанішого не було в житті. Ще раз (востаннє) плаквенил з предукталом.  Сон в перемішку з уривками "Матриці" - працює телевізор. В 21:00 температура 38,3^о. Після парацетамолу рвота, таблетка повернулася неушкодженою. Наляканий чоловік викликав швидку. Приблизно через годину приїхала огрядна медпрацівниця у захисному костюмі, масці, окулярах.

- Що у Вас?

- Коронавірус.

- Тест підтвердив?

- Результату ще немає, тільки сьогодні взяли мазки, але симптоми як при коронавірусі.

- Я не раджу Вам їхати в інфекційну лікарню, там хворі з підтвердженим коронавірусом. У Вас може бути звичайний грип, а Ви там одержите ще й коронавірус.

Медпрацівниця, як і я, явно не хотіла нікуди їхати. Вона без поспіху виміряла температуру, тиск, сатурацію. Звірила покази свого приладу і нашого - наш на три одиниці показував менше. Висловила свої міркування про точність обох приладів.  Дала поради пити побільше рідини, лежати й не вставати, спати. Чоловік поскаржився, що дружина нічого не їсть. Вона з задоволенням прочитала невелику доповідь про корисність харчування. Зрештою вона таки поїхала.

Дев'ята ніч - таке ж чорне провалля між Тут і Там, як і попередня. О 7:00 температура 37,7^о. На сніданок маленька тюфтелька, шматочок дині (Ну, скуштуй, будь ласка, які дині виросли на твоїх грядках). Дві сливи Кабардинка викликала невимовну насолоду, як недавно персик. Сніданок завершили 200 мл ряжанки. Приємний ситий сон без сновидінь до 15:30. Допила ряжанку. Температура 38,9^о. Пульмолор і парацетамол. Через годину температура 38,1^о. Сильно болить живіт. Пронос. О 22:00 температура 37,2^о.

Десята ніч - блукання між Тут і Там. То чорне провалля, то зоряне небо за вікном. Смерть не страшна, прожито і зроблено достатньо. В космічних масштабах смерть не трагедія, а основний закон еволюції. О 6:00 температура 38,0^о. Цефікс і пульмолор. Шматочок риби. Шматочок сиру. О 10:00 температура 36,9^о. Дивлюся уривками фільми "Матриця", "Місія нездійсненна", серіал "Закон і порядок",  раз за разом впадаю в сплячку. О 18:00 температура 39,1^о. Щодня дзвонить Ірина Єгорівна, запитує, як стан. Звичайно ж, нормально. Якщо людина жива, це нормально. Її настанови прості: треба добре їсти, щоб одужати.

Одинадцята ніч - переді мною видана книга мого авторства, об'ємна, з гарною обкладинкою. І раптом осяяла думка, що заголовок наступної книги буде "Перша куля - ******". Він ідеально пасує до теми, яка в ній буде викладена. Це глибинні рушійні сили суспільних процесів. Схвильованість від розуміння розриває сон, кілька разів повторюю заголовок, щоб не забути, коли прокинуся вранці. Провалююся в сон, а вранці тільки й можу згадати "Перша куля". І що? Куди поділося розуміння глибинних рушійних сил? Знову палає Венера за вікном. Температура 38,6^о. Знову цефікс, тайгерон і парацетамол. О 14:00 температура 39,5^о. Болить голова, тремтять руки. Чашка кефіру.

Одинадцять днів плаваю у власному соку, зуби не чищені, обличчя не вмите, волосся перетворилося на брудну мокру ганчірку. Вирішую покласти край антисанітарії і антигігієні. Плентаюся на хитких ногах в душ, там збираю до купи волосся, тремтячими руками відрізаю його на рівні плечей і викидаю в сміттєве відро. Стаю під струмінь гарячої води в душевій кабінці, змочую волосся шампунем і тут починається "Вав-вав-вав-вав-вав". Тремтить все тіло, від вологого повітря зупиняється дихання, паморочиться голова. Розумію, що якщо зараз не вискочу звідси, то залишуся тут назавжди. Сяк-так змиваю шампунь і, не витираючись, натягую на себе якусь одежину. Яке це має значення, витиратися чи ні, однак через кілька хвилин плавати у власному соку на дивані. До дивана ще треба добратися. Хапаючись за стіни, чергуючи тремтливе "вав-вав-вав" і квокчуче "ох, ох, ох" нарешті падаю без сил у своє мокре лігво. О так, мене попереджали, що коронавірус не любить водних процедур. Він повстає навіть проти миття рук.

Увечері син наполіг, щоб випила таблетку клопідогрелю, бо мої тромбоцити потребують цього. Лякав інсультом, інфарктом, іншими жахливими хворобами. Знижена опірність не витримала натиск. Клопідогрель потрапив всередину мене. О 21:00 температура 38,5^о. Схарчувала собі третину вафлі і парацетамол.

Дванадцята ніч. Напівмарення. О 2:00 температура 38,4^о. Парацетамол. О 7:00 температура 37,3^о, зате о 12:00 вже 39,6^о. Молодший син привіз курячий бульйон з двох гомілок курей Епікур і самі гомілки. Випила 200 мл бульйону. Вдень уривками сон і фільми "Матриця", "Місія нездійсненна", "Закон і порядок".

Вдень прийшла Ірина Єгорівна.  Двостороння пневмонія. Допити цефікс і тайгерон, далі за списком:

Серрата № 30 10 мг - два тижні по 1 таблетці 3 рази в день = 84,1 грн. - обмежилася 10 днями.

Синглон № 28 10 мг по 1 таблетці жувати на ніч = 310 грн. - проігнорувала.

Стоптусин сироп  по 1 чайній ложці 4 рази в день = 104 грн. - один раз попробувала, далі ігнорувала.

Бронхофіт  - 1 пакет 3 рази на день. Замінений на бронхофіт насипом, який заварювали у пропорції 2 столові ложки з гіркою на 1 літр води, пила вранці і ввечері - 44 грн. х 2 = 88 грн.

Парацетамол або найз 1 таблетка при високій температурі - новий не купували.

Разом 586,10 грн. на наступні 2 тижні, 41,86 грн. в день.

Усього за час хвороби на медикаменти витрачено 1532,70 грн. не рахуючи вартість упаковки плаквенилу, купленого взимку приблизно за 400 грн.

Поскаржилася лікарю, що в мене намагалися відібрати мої ліки, щоб видавати їх поштучно. Зловтішалася тим, як лікар насварила чоловіка і заборонила чинити будь-який тиск на мене.

О 22:00  температура 38,6^о. Цефікс. Парацетамол. Тайгерон.

Тринадцята ніч. Якісь літературні сни йдуть один за одним. Як завжди розбудила Венера. Уявляю, як задивлялися на неї древні люди, як дивувалися її непередбачуваним появам, які містичні почуття могла вона пробуджувати. Марне намагаюся й собі впасти в містику. Чогось мені для цього не вистачає. О 4:00 температура 36,6^о. О 8:00 п'ю бульйон, тайгерон і пульмолор, через пару годин займаюся гомілкою. Смачно. Хто казав, що при коронавірусі не розрізняють запахи і смак? Всі органи чуття працюють справно. Об 11:00 температура 38,6^о, далі міняється хвилями від 37,7^о до 38,1^о, щоб о 22:0 досягти рекордних 36,4^о. Цефікс. Пульмолор. Парацетамол.

Чотирнадцята ніч. Знову сни з фрагментів фільмів і сторінок книг. Замилування Венерою Температура на ранок 37,4^о. Голодними очима шукаю навколо, що б з'їсти. Харчування стандартне: поряд на стільці півлітра курячого бульйону на два рази, на обід гомілка, на добу літрова пляшка кефіру, щоб розмочувати кору на слизових оболонках після сну. Апофеоз смаку - сливи Кабардинка - три вранці і три увечері. Коли нарешті добралася до інтернету, прочитала, що сливи розріджують кров і розчиняють холестеринові бляшки. Ось і пояснення моєї пробудженої коронавірусом любові до слив.

Починаючи з п'ятнадцятої ночі сни заспокоюються, але постійно прокидаюся о четвертій ранку, коли високо на сході палахкотить Венера. Легені явно зменшилися в об'ємі, вдих натикається на перепону. Намагаюся диханням йоги їх розширити. З медикаментів - тричі на день серрата. Без парацетамолу вдень нормальна температура, на ніч від 37,1^о до 37,4^о.

10 вересня вперше зварила борщ для борщелюба, який не відходив від мене всі дні хвороби.Так втомилася, що після цього відразу заснула.

12 вересня вперше вийшла на вулицю. Від ходьби почався кашель. Довго відкашлювалася мокрота, а потім відчуття легкості в легенях. Після 15 хвилин прогулянки міцно заснула.

Слабкість, кволість, головний біль, різке погіршенння пам'яті: забуваю назви, забуваю про що починала говорити, забуваю, що роблю і що збиралася робити далі. Втомлююся від найпростішої роботи. Постійно хочеться лягти й лежати. Читання втомлює, та й боляче рухати очима. Можу тримати увагу 2-3 сторінки. Потім засинаю.  

12 вересня вперше після хвороби відкрила інтернет. Байдуже все. Коронавірус залишив після себе руїну. Здається, що так буде тепер завжди. Не цікаво.

20 вересня дізналася, що Куенка - зачароване, а не чарівне місто. Неподалік від міста Куенка вода і вітер зі скелі утворили ряд химерних фігур, милуватися якими приїздять зі всього світу. І знову Гарсіа Лорка повертає до життя. Жоржини радості й печалі чекають на дачі. Ми відповідальні за ті рослини, яким дали життя на своїх грядках. Тепер в електричці вже не страшно підхопити коронавірус.

Післяслово. Зі мною в одній квартирі живуть ще троє. Ніхто з них не захворів. В перший же день хвороби, коли в мене ранкова температура була 37,2^о, я пішла жити на диван в кухню. Заходив сюди тільки мій чоловік, іноді старший син. Всі ходили в масках. Спочатку спробували горілчані інгаляції, але потім відмовилися від них. Натомість щодня приймали цинк, риб'ячий жир в капсулах і арбідол, куплений ще взимку. Зараз ціна упаковки арбідолу 580 грн. Також щодня робили інгаляції з інтерферону альфа-2b через небулайзер (в аптеках є спрей, для якого не потрібен небулайзер). 10 вересня всі вони здали тест на коронавірус як контактні особи. Результат дізналися 26 вересня - негативний.