Якби не дракони, не довелося б так швидко повертатися до Пупсика з його успадкованою від Пацюка макітрою вареників. Отих вареників, що самі в сметані купаються і до рота лізуть. 
Почалася веремія з невеличкої хатинки - української рукавички, яку обжили мишка-норушка, жабка-скрекотушка, лисичка-сестричка, вовчик-братик, навіть ведмедику місця вистачило. Та Ви ж знаєте, хто живе в наших рукавичках - вода їм не мокра, харчі не ситні, рукавичка затісна, і плачуть вони про це на весь білий світ. Доплакалися, що їх почув - ні, не той, хто всіх чує - почув їх Дракон, який щомісяця бере з міста данину: тисячу корів, дві тисячі свиней, три тисячі курей, по два пуди солі та гірчиці, ще й десять разів по десять пудів салату кучерявого, цибулі скаженої та капусти зеленої. А ось молоденьких красунь не бере, бо споконвіку була драконам морока з їхніми навіженими залицяльниками. Тому сучасні дракони капусту люблять дужче, ніж красунь. 
Макітри з варениками, які  самі в сметані купаються і до рота лізуть, у Дракона не було. Як зачув він про неї, так і захотів хоча б краєчком ока подивитися на це диво дивне. Тільки захотів вареників, а вже йому про диво-рукавичку розказують, як з тієї рукавички вареники без сметани самі до Пупсика в макітру скачуть.
Дракон відомий був своєю обачливістю - ні на кого вогнем не дихав, бо поважав правила протипожежної безпеки. Колись давно жив він з татом і мамою у дірявому пальці старенької рукавички. Якось, щоб зігрітися, тихенько дихав вогнем під ковдрою. Дихав та й заснув. Рукавичку загасили, але з тих пір він і гріється, і з ворогами воює лише мерзенними словами. Навіть приказки має: лайся матом, щоб перемагати; голова тримається доки матюкається. Це відомо тим, хто знайомий з Драконом, але не таким відлюдькам, як наш Пупсик. Бо він макітру не добував, від ворогів її не захищав, з Драконом  свиней не пас,  мед-пиво не пив - на цьому і згорів. Пупсик ховав свою макітру від заздрісного ока, тому ні до себе на вареники нікого не принаджував, ні в гості до чужого киселю не напрошувався. Отак би весь вік розкошувати та вареники наминати. Аби не рукавичка...
Розвелося в тій рукавичці всякої тварі по парі, та такі вже ласі до вареників, що самі б їли, а Пупсика б і не пригостили. Хто першим сказав, що дракони вареників не вживають і голодним допомагають, вже не згадати. А жаль, бо колись прийде час прикріпити на рукавичці меморіальну дошку з викарбованим золотими літерами іменем благодійника...
Що це я виписую круги навкjоло Драконів, Пупсиків, макітр, рукавичок? Мені ж не слабо і прямим текстом розповісти про те що сталося. Сталося те, що наш міський Дракон (хай вже так і буде Дракон, однак всі здогадаються, про кого мова) раптом розчулився і згадав про те, що ріс він у бідній родині, не настільки бідній, щоб грітися біля намальованого каміна, але настільки бідній, що ліжко його стояло у заводському Червоному Кутку. Викликав Дракон розпорядників державних гуртожитків до себе на нараду і виголосив промову:
- Ось ти хто? Ти, Б..., ніхто! Тебе НХ... ніхто не поважає і на свята, Б...,  до себе не кличе, бо ти Б..., живеш тим, що твій папочка зробив...  А у цих людей, Б...,  немає НХ таких папочок, які б їх у розкошах, як тебе, Б..., купали. У них є тільки я, і я, Б..., їм допоможу. Щоб до 15 квітня, НХБ, підготував всі документи і віддав гуртожитки місту. Нехай люди приватизують свої квартири.
- Гуртожитки не мої, це державна власність, - несміло озвався зневажений Пупсик.
- Це, Б...,  твої проблеми, які мені НХ... нецікаві. Їдь, Б..,у Київ і вирішуй, як ти це зробиш - візерунчасто відповів Дракон і міцно трималася його голова.
Пупсикова група підтримки кинулася в бій з Драконом, щоб пояснити, які неправильні уявлення він має про державну власність. 
- Ти Б..., хто? - запитав Дракон у першої бійчині. Вислухав перелік титулів і звань і відрізав, - Ти, Б..., ніхто. Сядь НХ і мовчи.
Краще б не  всміхалася інша титулована і вшанована особа. Бо Дракон не полінувався підскочити до неї, смикнути за руку і поцікавитися:
- А ти, Б..., чого смієшся? Тобі, ЙТМ, смішно?
- Ви не праві, ми поважаємо нашого Пупсика і не можемо віддати місту державну власність.
Дракон тут же реалізував свій життєвий принцип: лайся матом, щоб перемагати. Сподіваюсь, поважна пані запам"ятала хоча б частину переможних слів і застосує їх у житті. 
Отож посоромлений Пупсик і його команда ганебно втекли, залишивши поле бою за переможцем.   
 
Пупсик вже подався у Київ, шукати іншого Дракона, який його захоче захистити. Ща - а - з!!! Маю я сумніви, що після рукавички не вподобає Дракон і всю макітру з варениками. 
 
Новини Харківської міської ради за 1 - 5 квітня. 
"Гуртожиток Харківської медичної академії післядипломної освіти по Салтівському шосе, 268 найближчим часом можуть передати в комунальну власність. (Шістнадцятиповерховий будинок з трьох корпусів з державною формою власності має 170 квартир, в яких проживають 760 мешканців...
"Люди повинні бути впевненими в тому, що в майбутньому вони зможуть приватизувати свої квартири і ніхто їм в цьому не буде заважати. ... Міська влада завжди була на боці людей, і ми повинні зробити все, щоб жителі одержали право власності", - підкреслив Геннадій Кернес.
http://www.city.kharkov.ua/ru/news/gennadiy-kernes-spriyatime-perevedennyu-gurtozhitku-medakademiyi-do-komunalnoyi-vlasnosti-18684.html 
 
Місто прийме в комунальну власність 12 відомчих будинків ПАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансів"язок" (пр. Гагаріна - №244 (загальна площа - 3738,2 кв.м), №248 (4070 кв.м), №262 (2844 кв.м), №302 (4131 кв.м), будинків по вул. Коновалова - №1 (676 кв.м), №1а (665 кв.м), №3 (702,6 кв.м), №5 (702 кв.м) и №7 (712 кв.м). по вул..Харківській №82 (4013,6 кв.м), по вул..Валдайській - №21 (586 кв.м) і №24а (9471 кв.м)
http://www.city.kharkov.ua/ru/news/misto-priyme-u-komunalnu-vlasnist-12-budinkiv-zavodu-transzv-yazok-18700.html 
 
За ініціативою міського голови Г.Кернеса відомчий будинок Південної залізниці по вул..Деповській можуть передати в комунальну власність 
http://www.city.kharkov.ua/ru/news/budinok-po-vulitsy-depovskiy-2a-mozhut-peredati-u-komunalnu-vlasnist-18290.html 
 
Вісім інвалідів війни одержали ордери на квартири. Харківський міський голова Г.Кернес сьогодні, 5 квітня, в установленому законом порядку вручив ордери на квартири учасникам Великої Вітчичизняної війни, інвалідам інших воєн, які потребують покращання житлових умов.
http://www.city.kharkov.ua/ru/news/visim-invalidiv-viyni-otrimali-orderi-na-kvartiri-18740.html
 
 
Дракон: Мої люди дуже страшні. Таких більше ніде не знайдеш. Моя робота. Я їх кроїв.
Ланцелот: І все ж вони люди.
Дракон: Це ззовні.
Ланцелот: Ні.
Дракон: Якби ти побачив їхні душі, - ой, затремтів би.
Ланцелот: Ні.
Дракон: Утік би навіть. Не став би помирати через калік. Я ж їх, люб'яхний мій, особисто скалічив. Як треба, так і скалічив. Людські душі, люб'язний, дуже живучі. Розрубаєш тіло навпіл - людина сконає. А розірвеш душу - стане слухняною і тільки. Ні, ні, такі душі ніде не підбереш. Тільки в моєму місті. Безрукі душі, безногі душі, глухонімі душі, приковані душі, лягаві душі, окаянні душі.  Знаєш, чому бургомістр удає з себе душевнохворого? Щоб приховати, що він і зовсім не має душі.  Діряві душі, продажні душі, вигорілі душі, мертві душі. Ні, ні, жаль, що вони невидимі.
Ланцелот: Це ваше щастя.
Дракон: Як так?
Ланцелот: Люди злякались би, побачивши на власні очі, у що перетворилися їхні душі. Вони на смерть би пішли і не залишилися підкореним народом. Хто б тоді вас годував?