Сьогодні значно простіше авантюристу або ідіоту виграти президентські вибори. Для цього достатньо мати гроші, команду і доступ до ЗМІ. Складніше відповідати зайнятій посаді. Щоб бути хорошим президентом, треба мати необхідні знання економіки, покликання служити людям, співпереживання своїм співгромадянам, доброзичливість, уміти перетягувати ворогів на свій бік, уміти спілкуватися, мати почуття гумору, обов'язкова чесність, підтримана рішенням завжди дотримуватися закону.

Дурне перешкоджання міжнародній торгівлі або націоналізм завжди веде до напруженості і конфронтації. Нехтування потребами споживачів межує зі злочином. Двоє, Дональд Трамп і Пабло Іглесіас (лідер іспанської марксистської партії Unidos Podemos) не в захопленні від ЄС і насолоджуються брексітом. Обом подобається Путін і не подобається НАТО. Один перебуває на грані імпічменту, інший не набрав потрібної кількість голосів виборців, щоб мати суттєвий вплив у Конгресі депутатів Іспанії.

Вороги держави - марксизм, популізм, корупція. Ознаками ідіота, головного винуватця занепаду країни, є революційність, економічний націоналізм, ненависть до Сполучених Штатів, віра у владу як борця за соціальну справедливість, визнання верховенства сили над верховенством права - все це прояви комплексу національної неповноцінності.

Католицький економіст Майкл Таннер підрахував, що за останні 20 років капіталізм підняв більше мільярда людей з бідності і вдвічі зменшив кількість людей, які живуть на суму менше 1,25 долара на день в країнах, що розвиваються. З такими результатами, аморально не бачити в капіталізмі дієвого вирішення проблеми бідності.

Милосердя, підприємництво і вільний ринок - ось засіб подолання бідності.

Революція, а не реформа - це вибір українського ідіота. Експерименти з соціалізмом у минулих та нинішньому століттях погано закінчилися.

Тактика революційної ідеології завжди була однаковою: демонтувати фальшиву демократію та її силову машину. У країнах, де злочини урядовців та силовиків були звичайною справою, такий заклик завжди популярний. Засудження голоду, розкрадання і бідності додає революціонерам привабливості, а мобільний зв'язок та інтернет - зручності.

Екстатичне єднання соціалізму з християнською доброчинністю надає переконливої гідності революційній ідеології.

Завдяки революційній доброчинній ідеології диявол перетворився на економічну систему. Зло втілилося в капіталізмі. Нав'язливо впроваджується ідея, що капіталізм, який є способом спонтанної самоорганізації суспільства, повністю аморальний!

Якщо вважати економічні системи наділеними мораллю, злочинним був би не капіталізм, а соціалізм разом з усіма похідними: націоналізацією, меркантилізмом, націоналізмом, паразитизмом, здатністю купувати закони та законодавців, збагаченням без конкуренції та ін.

Класовому капіталістичному суспільству протиставляється суспільство братерства, де благодійність є обов'язковим елементом серед людей, єдиною формою валюти, прийнятною для взаємодії дворуких.

Чи варто пояснювати, що неможливо розділити на всіх те, чого немає, а розподіл того, що є, закінчується зменшенням частки кожного до мізерних порцій?

Не може бути зворушливою благодійність, яка карає успішних, руйнує добробут, а підприємливих егоїстів засуджує на геєну вогненну. Право і обов'язок суспільства осудити відсутність щоденного хліба як свідчення гріха та зла. Бідні нації відстають від багатих не через власні невдачі, а через те, що несправедливо користуються благами, які створили багаті. Це бідні повинні докласти зусиль, щоб краще жити, а не багаті повинні поділитися з бідними своїми благами. Кожна країна повинна знайти власну нішу виживання, бо якщо цього не зробить, вона зникне.

Немає жодної країни, жодної нації, навіть якщо вона маленька, беззахисна, не має природних ресурсів, яка не зможе вижити і процвітати, якщо зуміє з розумом використає свої переваги. Патерналістські стосунки між владою і суспільством, авторитаризм чи націоналізм не можуть бути основою успіху країни.

Бідні країни вважають своїми ворогами багаті країни, але при цьому люди не хочуть залишатися безправними акторами в національному театрі хаосу, а прагнуть потрапити туди, в загальнолюдський театр, де для них знайдеться краща роль.

І це не кінець... :)