Це було так давно. Як вогонь по стерні, селом поширилася новина - приїхав театр. Надвечір задля такого свята відмивалися в ставку від степового пилу механізатори, у дворах начищали п'ятки уламками черепиці дівчата й молодиці, вив'язувалися квітчастими хустками статечні жіночки. Притихлі від денної спеки вулиці заповнював гомін. На принесених  стільчиках та ослінчиках люд мостився перед спорудженою на кілька годин сценою. Як горобці, падали перед ними на пожухлий спориш діти. 

І почалося театральне дійство. Ясніли обличчя, розбігався вулицями тисячоголосий сміх, радо відгукувалися на бурхливі оплески  покинуті напризволяще собаки. Ще довго повторювалися в розмовах завчені репліки з вистави. 

 

Це спогад з мого дитинства. Такий спогад залишив про себе Федеріко Гарсіа Лорка в далеких від цивілізації, забутих богом селах Іспанії. Для нього бути іспанцем означало зберегти прадавнє мистецтво свого народу, нащадків вигнаних Тамерланом з Індії циган, прибулих з Палестини євреїв, завойовників греків, римлян, маврів, варварських племен. Для нього бути іспанцем означало нести до свого різноплемінного народу найкращі творіння видатних іспанців. В час загального національного підйому, напередодні Громадянської війни він стає керівником пересувного студентського театру "Ла Баррака" ("Балаган"). Завантаживши у вантажівку найпростіші театральні обладунки і забравшись у кузов самі, театральні аматори їдуть у віддалені села показувати вистави за творами Лопе де Веги, Кальдерона, Тірсо. Знаний в Іспанії і у всьому світі поет не гребує ніякою роботою - готує декорації, вантажить і розвантажує театральне спорядження, пише музику, грає головні і другорядні ролі. 

 

"Театр - це школа плачу і сміху, це трибуна, з якої людям вільно виступати проти фальшивої чи застарілої моралі, на живих прикладах пояснювати вічні закони людського серця і людського почуття" ("Бесіда про театр", 1935 р.)

 

Три роки пересувний театр мандрував Іспанією. Його програма була занадто республіканською і від самого початку зустріла недоброзичливу критику з боку промонархістських сил. Після утворення в 1933 році Фаланги, співробітників театру звинувачують в розтратах, аморальності, розтлінні селян і пропаганді "єврейського комунізу". Майбутні господарі країни не вважали за потрібне приховувати ненависть, нетерпимість, невігластво. Захопивши владу, своє ставлення до поета вони висловили кулями.

 

19 серпня 1936 року розстріляний великий поет Федеріко Гарсіа Лорка 

 

У якійсь із братських могил його прах змішався .з іспанською землею та прахом інших жертв Громадянської війни.