"Наш вихід з Іраку до того, як буде зроблено всю роботу, створить терористичну державу в самому серці Близького Сходу, терористичну державу, яка буде значно небезпечнішою за Афганістан до того, як ми звідти вибили Талібан, терористичну державу, здатну фінансувати свою діяльність за рахунок нафтових резервів Іраку"
    (Джордж Буш-молодший, серпень 2005 року)

Короткий зміст ІМХО

У Колхіді бог війни Арес розвісив у діброві на дубі принаду - золоте руно. Ясону доручили забрати руно, щоб воно не зваблювало пересічних людей. Зі своїми п'ятдесятьма друзями на кораблі "Арго" подався він на завдання. Прибув у Колхіду. Арес загадав, щоб Ясон зорав поле вогнедишними биками і засіяв його зубами дракона. Накинулися бики на Ясона, як люті леви. Герой їх приборкав, запріг у плуг, зорав поле і засіяв зубами дракона. Заворушилася земля, виткнулися з неї списи, за ними шоломи, а затим постали в повен зріст воїни - спарти. За порадою Медеї, доньки Ареса, кинув Ясон величезний камінь у цю юрму. Спарти, не розібравшись, хто їх скривдив, почали битися між собою. Ясон старанно допомагав, доки спарти не полягли всі до єдиного. Вночі забрав він закохану Медею і золоте руно та й накивав п'ятами з Колхіди.
Й донині так: щоб відібрати золоте руно, сіють зуби дракона. Тоді з землі, яка мала б ростити збіжжя, виростають воїни і війни. 

* * *

1979 рік: 11 лютого Національний фронт повсталого Ірану формує уряд, очолюваний аятоллою Хомейні; 16 червня до влади в Іраку приходить Саддам Хусейн; 3 липня президент США Джиммі Картер підписує секретну директиву про надання допомоги противникам прорадянського уряду Афганістану; 25 грудня Радянський Союз вводить в Афганістан Обмежений військовий контингент допомагати Демократичній Республіці Афганістан захищати комунізм. З різних країн світу в Афганістан прибувають близько 35 000 добровольців допомагати моджахедам боротися з комунізмом. Афганістан навчив і загартував воїнів, стратегів і ідеологів войовничого джихадизму. У січні 1980 року там починає боротьбу з комунізмом двадцятидвохрічний син саудівського мільярдера Усама бен Ладен, майбутній організатор, фінансист і керівник всесвітньої терористичної мережі аль-Каїда. У 1989 році, запізнившись на боротьбу з комунізмом, але підоспівши на боротьбу зі США, в Афганістан прибув з Йорданії мало кому відомий "поганий хлопець" Ахмад Фаділь аль-Халейлі, який увійде в історію як засновник Ісламської республіки Іраку Абу Мусаб аз-Заркаві. 
Радянське вторгнення в Афганістан стало завершальною стадією "холодної війни" між СРСР і США. Там було забито перший гвіздок в труну світової системи соціалізму і змінене ідеологічне забарвлення міждержавних конфліктів - почалося протистояння ісламської і християнської цивілізацій. 

У 1989 році, виконавши свій інтернаціональний обов'язок, СРСР вивів з Афганістану Обмежений контингент військ.
Афганістан: загинули 243 900 військових і більше 670 000 цивільних, кілька мільйонів біженців назавжди покинули країну. Далі громадянська війна і розруха.
СРСР: 15 031 загиблих, 53 753 поранених, 417 зниклих безвісти, щорічні витрати на війну близько 8,2 млрд.$, астрономічна сума витрат на всю війну засекречена. Далі розпад СРСР і розруха.
США: Щорічні витрати на афганських повстанців 285 млн.$. 

"Та секретна операція була блискучою ідеєю. Вона дала можливість заманити росіян в афганський капкан... Коли Совєти офіційно перетнули кордон, я написав президенту Картеру по суті: "Зараз у нас виникла можливість забезпечити СРСР їхню власну В'єтнамську війну".(З.Бжезинський) 

Чи розумів Бжезинський, що США потрапили у той самий капкан? Попереду війна з Талібаном в Афганістані, вторгнення в Ірак, за результатами співставне зі здобутками СРСР в Афганістані, війна нового типу - з тероризмом.

У 1989 році (наступному після закінчення ірано-іракської війни) помирає аятолла Хомейні. Незадовго до смерті він попереджає перебудовника СРСР Михайла Горбачова, що капіталізм не допоможе розплутати клубок економічних проблем соціалізму, бо теж потерпає від головної хвороби всього  людського суспільства - бездуховності і кризи віри. Жодна країна більше не буде витрачати свої ресурси, щоб довести переваги комунізму, "хруст кісток якого вже почули нащадки". Горбачов не зрозумів засторогу мудрої людини про руйнівну дію ідеологічного вакууму, який утвориться після відмови від комуністичної ідеології. 

З прадавніх часів ідеологічною основою суспільств була релігія. Еволюція відбирає ті релігії, які забезпечують своїм прибічникам виживання і благополуччя. Релігія переконує людину жертвувати своїм добробутом і навіть життям заради інтересів суспільства. Релігія ідеально мотивує суспільство на війну і економічну експлуатацію. За альтруїзм суспільство віддячує герою турботою про його рідню, а безсмертна душа героя одержує найвищу нагороду - рай. Чим більше в суспільстві альтруїстів, тим більші шанси суспільства вижити і процвітати. Чим більше егоїстів, які живуть за рахунок інших, тим вразливіше суспільство до руйнівних впливів, тим ближче до краху. Егоїсти виграють конкуренцію за доступ до благ всередині суспільства, але суспільство альтруїстів перемагає суспільство егоїстів

У ХХІ столітті війни за ресурси набули релігійного забарвлення. Іслам почав священну війну (джихад) проти хрестоносців - спочатку проти комунізму СРСР, потім проти демократії США. 
Незважаючи на проголошене у грудні 1989 року завершення війни, в Афганістані розгорілася громадянська війна. За три роки прорадянський уряд був ліквідований, владу в країні захопив Талібан. 
Після терористичних актів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку Усама бен Ладен укрився в Тора-Бора в Афганістані. Уряд Афганістану відмовився видати його США без надання доказів причетності до терористичних актів. 7 жовтня 2001 року в Афганістані почалася військова операція США і Великобританії "Незламна свобода", яка закінчилася за два з половиною місяці розгромом Талібану. Уцілілі моджахеди повернулися в рідні країни відновлювати свої мережі і створювати осередки для майбутньої боротьби з комунізмом і хрестоносцями. Ніхто не звернув на це увагу. 

Революції "арабської весни" похитнули стабільність східних деспотій у регіоні, де зосереджена третина світових запасів нафти. Потужні, добре озброєні і навчені армії донедавна були здатні забезпечити стабільність у будь-якому регіоні земної кулі. В'єтнам і Афганістан здавалися прикрим виключенням. Але тільки не двічі битий Ірак... Іракські опозиціонери, шукаючи підтримки у США, запевняли, що народ проти Саддама і не буде його захищати. Вони вимагали: "Буш, введи війська!" Генерали США обіцяли швидку перемогу.
Потрібен був привід для початку військової операції. Так доречно лідер іракської опозиції у вигнанні Ахмад Чалабі передав уряду США інформацію про наявність в Іраку зброї масового знищення і підтримку Саддамом діяльності Аль-Каїди - гарний спосіб нацькувати на диктатора найпотужнішу державу світу. ЦРУ не підтверджувало інформацію Чалабі, але спрацювала вибірковість людського сприйняття. Людина схильна ігнорувати факти, які суперечать її світоглядній системі - ілюзії примиряють з дійсністю. Але коли керівники держави вибірково відбирають факти, які живлять їхні ілюзії, це обертається тяжкими наслідками для держави. Незважаючи на застереження лідерів ісламських держав, що військове вторгнення в Ірак відкриє скриньку Пандори на Близькому Сході, 20 березня 2003 року почалася військова операція США в Іраку. Обійдемо важливі для нас питання, чому уряд Іраку не спромігся організувати опір агресії і чому армія Іраку виявилася небоєздатною. 15 квітня 2003 року Ірак був повністю окупований армією США. Досяг своєї мети і Чалабі - він був призначений головою Тимчасової керівної ради Іраку і залишався ним впродовж року, доки військові США безуспішно шукали в Іраку зброю масового знищення. Безконтактна війна, війна нового типу, виявилася надуспішною. 
США і коаліція: 172 загиблих, 1621 поранених.
Ірак: 9200 загиблих військових, 7300 загиблих цивільних.

Етнічна більшість Іраку - араби, які сповідують іслам. Суспільство має племінну структуру. Кожне плем'я відслідковує свій родовід від часів Магомета і належить до сунітів або шиїтів. Суніти визнають право бути правителями кровно споріднених з Магометом. Шиїти визнають право бути правителями посвячених, кому дано чути вказівки дванадцятого імама Мухаммеда Аль-Махді, схованого від усіх у 873 році  за дорученням Магомета. Питання влади було причиною століть кривавих війн між сунітами й шиїтами. Останні сто років вони мирно селилися в одних кварталах, в одних будинках. 
В Іраку головні посади в державному управлінні і армії належали сунітам. До часу ця нерівність залишалася в тіні, доки не зайшла мова про ідеологічну основу виживання суспільства. Суспільств виявилося аж три - суніти, шиїти і курди (70 % суніти, решта шиїти, єзиди, алавіти, християни), які домагаються об'єднання курдських провінцій Іраку, Туреччини, Сирії й Ірану в незалежну державу Курдистан. 

США йшли в Ірак з благим наміром - дати країні демократію, бо тільки вона може забезпечити ефективне управління державою і створити політичні передумови для економічного зростання. Належало зламати авторитарну систему управління, вибудовану диктатором Саддамом Хусейном і провести демократичні вибори у всі органи державної влади.
Першим кроком у боротьбі з авторитаризмом стала люстрація. Були звільнені без права займати посади всі члени єдино правильної партіїї Баас, всі державні чиновники, командний склад армії, поліції, служби безпеки... Оскільки в Іраку без партійного квитка не приймали навіть до ВУЗів, інтелігенція теж опинилася на вулиці. Мільйони посад заповнити виявилося ніким.
Країну накрила хвиля мародерства. Розформована поліція зупинити його не могла. Розграбовані були музеї, крамниці, державні установи, наростали лавиноподібно вуличні грабежі і квартирні крадіжки. Окупаційна армія виявилася неготовою і нездатною зупинити розгул злочинності. Зруйнована державна система була безпорадною. Початкову ейфорію населення змінили відчуття безпорадності, незахищеності і нарешті неприязні до тих, кого недавно радісно вітали як визволителів. 

За відсутності державної системи управління на перше місце вийшли інші форми організації суспільства. Це були не структуровані мережі КДБ чи організованої злочинності, які швидко знайшли поле для плідної співпраці після розпаду СРСР. В Іраку державотворчою структурою стали релігійні об'єднання ісламістів, які мали багато прихильників, були добре організовані, мотивовані і розпоряджалися значними фінансами. Курди ще за Саддама одержали автономію, створили свої органи самоуправління і підтримали армію США, сподіваючись з її допомогою одержати державність. Розвал центральної держави не надто вплинув на курдські провінції. Але для решти території бездержавність поставила на перше місце питання влади і відродила тисячолітню ворожнечу сунітів і шиїтів. Цією ворожнечею скористалася третя сила - чорні прапори прийшли зі Сходу, їх принесли воїни з довгим волоссям і бородами, чиї імена походили від назв їхніх рідних міст. 

Арабські афганці готувалися до майбутньої війни з хрестоносцями в таборах Афганістану і Пакистану. Для їхнього фінансування Аль-Каїда мала достатньо грошей від співчуваючих справі джихаду зі всього світу. Для них Ірак став полем битви з хрестоносцями. На ньому свою життєздатність випробували дві ідеологічні течії. Представником першої був Усама бен Ладен і його організація Аль-Каїда. Вони вважали своїм завданням об'єднати конфліктуючі течії ісламу в могутню силу, яка підготує умови для створення майбутнього Всесвітнього Халіфату і приходу очікуваного мусульманами месії - Мухаммеда Аль-Махді, який поведе мусульман до перемоги перед кінцем світу. 
Ідеологом іншого напрямку став йорданський відчайдух Заркаві, який починав з дрібної наркоторгівлі і сутенерства у рідному місті Зарка. Людина не здатна жити без ідеалів. Потреба у моральній наповненості життя тим сильніша, чим довше вона залишається не задоволеною. Ставши воїном джихаду в Афганістані, Заркаві знайшов свій ідеал. Будучи малоосвіченим, він розумів Коран буквально - Всесвітній Халіфат повинен бути створений тут і зараз. У битві біля іракського містечка Дабік, напророкованій у хадисах, воїни ісламу переможуть хрестоносців Риму і заволодіють світом. Він усвідомив свою обраність і почав підготовку до переможної битви. Не маючи ні армії, ні озброєння, здатного протистояти армії США, він обрав іншу стратегію і тактику ведення війни - тероризм.