Семеро наймудріших – вислів, ім’я, батьківщина:
„Міра дорожча за все”, - говорив Клеобул з міста Лінд,
„Пізнай самого себе”, - радив Хілон зі Спарти,
„Стримуй свій гнів”, - умовляв Періандр із Корінфа,
„Всьому знай міру”, – Піттак повторяв з Міттілена,
„Щасливих назве тільки смерть”, - твердив Солон із Афін,
„Більшість за гіршими”, - мовив Біант  із Прієна,
„Тільки за себе ручайся”, - Фалес із Мілету навчав.
       (Безіменний античний автор) 

 Ходили дорогами античної Греції древні філософи і навчали греків мудрості. Громадяни вчилися, шанували їх, відправляли у вигнання, повертали назад (як припече), часом страчували. Щоб загладити провину за погано вивчені уроки, передавали в Аїд їхнім безсмертним душам звістку про своє каяття і додавали чергове ім’я  до переліку сімох найбільших мудреців світу. Магія числа сім вимагала, щоб мудреців було не більше й не менше семи. Чи можливо людську мудрість втиснути в якісь межі? Отож перелік семи мудреців коливався від чотирнадцяти до двадцяти двох. Потрапив до цього переліку варвар – скіф Анахарсіс (близько 605—545 рр. до н. е.). 
 
Точнісінько тут, де зараз Україна, на межі між цивілізацією і дикістю знаходилося царство Скіфія. Анахарсіс був сином скіфського царя Гнура і безіменної гречанки. Був у Гнура ще один син Савлій, генетично чистий скіф, який мамою звав скіф’янку. Як водиться, один царевич вдався розумним, а інший – дуже розумним. Дуже розумного Анахарсіса цар відпустив у великий світ набиратися мудрості. Юнак помандрував до Афін щоб побачити „все найпрекрасніше в Афінах, а потім і в решті Греції”, дізнатися „про закони, мудріші за всі, і про людей, кращих за всіх, і про ... звичаї й свята їхні всенародні, і життя, і державний устрій” (Лукіан). Дивувалися розуму варвара і правитель Персії Ксеркс, і правитель Афін Солон, і ті самі семеро (чи двадцятеро) грецьких мудреців, які визнали його рівним собі за мудрістю. 
У всі часи у всіх суспільствах народжуються люди, які випереджають середній рівень розвитку співгромадян (одноплемінників). Вони або стають провідниками еволюції свого суспільства, або співгромадяни їх знищують. 
 
Анахарсіс повернувся у Скіфію і був убитий своїм братом Савлієм. “Він загинув через те, що хотів завести іноземні звичаї, і через те, що спілкувався з еллінами” (Геродот). Через сто років така ж доля спіткала ще одного шанувальника еллінських звичаїв скіфського царя Скіла (близько 460 — 446 рр. до н. е.). А вже у 270-260 рр. до н. е. під натиском сарматів скіфське царство припинило своє існування. 
 
Чому одні етноси створюють успішні держави, які забезпечують їм історичний поступ, а інші зникають в пітьмі століть? Чому антична Греція заклала основи Великої Римської імперії і західно-європейської цивілізації, а могутній Скіфії дала тільки вироби своїх ремісників, які залишилися в степових могилах для розграбунку шукачами скарбів? Чому одні народи дослухаються настанов мудреців, а інші йдуть за сліпими поводирями в безвість? Цього не знав мудрий Анахарсіс. 
 
Наприкінці останнього заледеніння близько 11 тисяч років тому до нашої ери всі люди були мисливцями-збирачами і саме тоді вони почали одомашнювати (доместифікувати) тварин і рослини. Надлишок продовольства, придатного для зберігання і перерозподілу, зробив можливим первісний розподіл праці. Плем’я змогло забезпечити існування спеціалістів, не зайнятих добуванням харчів: ремісників, воїнів, чиновників, жерців, вождів. Землеробство обумовило перехід до осілого способу життя, більшу народжуваність, складну політичну організацію, військо, здатне захищати від нападників і завойовувати нові землі. Одомашненні тварини дали не лише повноцінне білкове харчування, а й добрива, тяглову силу, транспорт. Кочові племена мисливців-збирачів були завойовані і знищені, або розсіялися серед краще організованих племен землеробів і скотарів. 
 
Вибухоподібний розвиток виробництва продовольства і стрімка зміна складу місцевого населення внаслідок війн багаторазово повторювалися в доісторичні часи в різних регіонах. Осередками переходу від збирання до виробництва продовольства стали регіони „родючого півмісяця”, деякі райони Китаю, африканський Сахель, Анди. Звідси землеробство і скотарство поширилося далі на території з кращим кліматом і ґрунтами, ставши передумовою збільшення чисельності і могутності племен землеробів і скотарів. Саме тут виникли писемність, міста, імперії. Еволюція завершилася швидко: від 9000 р. до н. е. до 6000 р. до н.е. людські спільноти тут вже повністю залежали від вирощеного продовольства. Орієнтація осей континентів вплинула на швидкість поширення рослинних культур і домашньої худоби, визначивши різну долю євразійців, африканців і корінних американців. 
 
Там, де є надлишок благ, виникає проблема їхнього розподілу, виникає поділ на еліту, допущену до управління й розподілу благ, та нижчі прошарки, зайняті у виробництві благ. Основною суспільною проблемою стає клептократія (влада крадіїв). Від того, яку частку виробленого блага утримує еліта на свою користь, залежить ставлення до неї народу, який виробляє ці блага. Надто жадібних знищували бунти принижених. Тисячоліття виробили методи захисту еліти:
1. Роззброювати народ і озброювати еліти.
2. Задовольняти потреби народу в такій мірі, щоб не викликати повстань.  
3. Застосовувати монопольне право сили для підтримки суспільного порядку.
4. Створити ідеологію чи релігію, яка виправдовує існування клептократії. 
 
Технологічний прогрес стає рушійною силою історії. Такі технологічні винаходи як колесо, віз, водяний млин, лук зі стрілами, глиняний посуд не були результатом винахідницької діяльності кожного з племен, а поширювалися від однієї спільноти до іншої. Відкритість суспільства до нових технологій, які запустили механізми майбутньої промислової революції,  стала такою ж доленосною, як і перехід від збирання до виробництва продовольства.
На всіх континентах завжди існували новаторські і консервативні суспільства, сприйнятливість до нового в одних і тих країнах змінювалася з часом. Доволі часто держави, які були в авангарді технологічного прогресу, зупинялися в розвитку під впливом внутрішньополітичних протистоянь (Китай), релігійних обмежень (ісламські держави центральної Азії), природних катаклізмів та ін. 
 
Скіфські племена розвивалися у правильному цивілізаційному напрямку – вчасно зайнялися розведенням великої і малої рогатої худоби, конярством. Скіфи-землероби вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Після низки переможних воєн, вони захопили обширні степові пасовиська, нагнали страху на можливих претендентів на життєвий простір, створили державну ієрархію, яка забезпечила суспільну стабільність. Століття процвітання непереможної Скіфії переконували царів, що вони впіймали за бороду бога над богами Папая і так буде завжди. Головне не наполохати щастя. 
 
Скіфська еліта нагромаджені скарби забирала в кургани, через які це добро мало потрапити в царство вічнозелених пасовиськ і вдалих полювань. Заодно прихоплювали з собою потрібну кількість скіфів, які мали виконувати царські забаганки у потойбічному царюванні. Табуни, череди, отари йшли услід. Величезні людські і матеріальні ресурси заривалися в землю. Будь-які зміни у віковічних традиціях не допускалися. Боги Скіфії не втручалися в людські справи і були милосердними лише до скіфської еліти на землі й на небі. Відхід від релігійних правил, незалежне творче мислення розглядалося як гріх у всякій релігії. У Скіфії визнання чужих богів, поклоніння їм каралося на смерть. Правили Скіфією царі, рядові скіфи до управління не були допущені. Ні власної писемності, ні письмових свідчень про себе скіфи не залишили. 
 
Боги античної Греції переймалися людськими справами і багато часу проводили на землі серед людей, караючи, винагороджуючи, попереджаючи, допомагаючи не тільки царям, а й звичайним людям. Тиранічні форми правління у Греції не приживалися надовго, грецькими державами керував демос – громадяни. Філософи, історики, поети, письменники увіковічнили свій час. 
 
Строга ієрархія суспільства, відсутність укріплених поселень, ускладнений зв’язок між окремими частинами великого скіфського царства призвели до поразок у війнах з греками, а потім від численних сарматських племен. Законсервованість, закритість скіфської суспільної моделі не залишила шансів на перемогу у цивілізаційних змаганнях. 
Скажете, для чого сьогодні захищати Анахарсіса, ба, більше, до чого тут скіфи. Кожен скіф майстерно володів списом, мечем, був вправним лучником, володів мистецтвом рукопашного бою. Скіфське царство було державою-армією, скіфські царі були чудовими воєнними стратегами. І все ж Скіфію  поховала перша цивілізаційна хвиля - сільськогосподарська. 
 
„Ні для держави, ні для громадян не буде кінця нещастям, доки володарем держави не стане плем’я філософів” (Платон)
 

З коментарів

Ланецький

Высыхание оазисов Средней Азии.  Мы и сейчас еще наблюдает окончание этой катастрофы - корабли 50-х годов в пустыне вокруг Арала. 
 В результате северо-восточные иранцы превратились из ремесленников и земледельцев цветущего края в степных кочевников, славных набегами.
Материальная культура скифов деградировала несколько сотен лет.  
В более древних курганах - много иранских изделий и местных подражаний им. В более поздних - греческие изделия на скифские сюжеты. 
Вообще история с высоким уровнем культуры скифов - советская придумка. Мировая археология еще в 19-м веке обратила внимание, что артефакты в степи находят, а вот находок технологической инфраструктуры - почти нет. Так непонятно как же они их изготавливали? 
Когда, через 1000 лет, будут копать рашу, то тоже удивятся массовым находкам ламборджини за Полярным Кругом. 
Скорее всего в курганах либо трофеи из набегов, либо импорт.
При этом встречаются изделия, которые сейчас идентифицируют как произведенные в Китае. 
 Такое понимание скифов легко объясняет и их судьбу и их отношение к анахарсисам (либерастам-пятиколонникам)! 

Индоиранская группа, индоевропейской семьи.  Даже в Китае находят. И в Монголии. Появления захоронений датируется 10 - 7 веком до н.э.
На это же время указывает и Шахнаме как на момент раздела Ирана на Иран и Туран и начало войны между иранцами и одичавшими туранцами.
Чуть позже Дарий отправляется "проучить скифов - беглых подданых".

Выжили. Гумилев указывает, на то, что в раскопках нет скачка при переходе от скифов к сарматам. И делает вывод, что скифы и сарматы будучи иранцами не разные цивилизации, а разные этапы одной цивилизации. Скифы - одичавшие иранцы, а сарматы - заматеревшие скифы. Иран - переводится с их древнего фарси как "Государство ариев" Арийцы эти скифы с сарматами. Вот поэтому и не могут кацапы общего гена с ними найти.

Чтобы Вы знали: иранцы говорят на языках двух подветвей т.н. АРИЙСКОЙ ВЕТВИ индоевропейских языков, а мы с вами на языках т.н. СЛАВЯНСКОЙ ВЕТВИ.  
ПОЭТОМУ СЛЕДУЕТ ЗАПОМНИТЬ, что арийцы это так каз ДЖАМШУД и РОВШАН.

Кроме деградации технологической культуры, у скифов и родственных им (может и идентичных) хунну наблюдалась деградация социально-политического устройства: от аристогратии к военной демократии и от этноса к родам.
Конец Скифии - конец аоистократического способа и замена его федерацией родов. Вот эту устройство историки называют Сарматией.
Сарматия и далее деградировала от федерации к конфедерации и далее - к независимости родов.

Я последователен.
И указал, что в курганах находят местные подделки иранских изделий, но чем ближе время захоронений, тем ниже качество. Сюжеты сохраняются, техника - упрощается. Забывается гончарный круг, керамика лепится руками. 
К периоду сарматов это уже не Иран, а чистый Казахстан. 

Вы хоть примерно представляете, как технология производства стали может поместиться на возу, который тянет вол? 
 
Вы когда-нибудь слыхали про "Поход за Небесными Конями?" 
 Это в том числе и история о деградации культуры кочевников.

Никто просто так не кочует. 
Даже монголы и казахи поколение за поколением живут на родовых участках. У древних тюрков назывался - ЮРТ. Так же он назывался у донских казаков, крымских татар и на Северном Кавказе.
Движутся монголы от куреня до куреня по своему участку, по кругу, год за годом, поколение за поколением, а казахи от коша до коша (кошары). Вот и вся перекочевка. Сезонная.
А дальние походы - набеги - идет орда. За ништяками и для того, чтобы богатые соседи уважали и боялись.
Поэтому и называется евразийский степной уклад - НАБЕГОВЫМ.

Вы наверное не в курсе, но индустриальный, а теперь уже и посиндустриальный Китай, территориально расположен как раз в их бывшем "життєвому просторі". 
 Я Вам больше скажу, когда Хубилай стал императором, то именно монголы продвигали в Китае "промышленную революцию".

Продвигают не советники, а руководители. Советники - советуют, Хан - решает,  а руководители - контролируют выполнение поставленных задач!  
 
Вообще-то не уйгуры, а иранцы из Бухары у него были креативщиками. Финансы, эмиссия денег, строительство, пути сообщения и почта, астрономия, металлургия. 
 
Китай, через Монголию получил тот же античный универсум, что и Западная Европа. В то же время. Моглольская империя - современница Крестовых походов. Хулагу даже был союзником Людовика в седьмом крестовом походе.
Но античные  знания и навыки принесенные из этих походов слегка коснулись Китая, совершенно не затронули Монголию и изменили темную Европу. 
Вот что действительно интересно в истории и достойно исследования.

Вы все о них знаете. Вам мешают некоторые догмы усвоенные в средней школе.
Скифы мало чем отличались от ваших односельчан. Ну разве что телевизор не смотрели. 
 Вот как Вы думаете, что сказали бы Ваши односельчане, если бы ваш сельский Анахарсис, вернувшись из ЕС, принялся их учить правильной европейской жизни?  
 И причина по которой  Скифия захирела  та же, что и причина по которой захиреет Покровка.

Что Вы называете элитой? 
В животноводстве, например - собаководстве, в элиту включают особей, получивших высшие оценки экспертов в породе, если их потомки тоже получили высшие оценки. 
Вот мой кобель не элита, хотя и имеет дипломы !-ой степени, т.к. у него нет потомков чемпионов. 
 Это породная элита. Т.е. особи дающие высококлассное потомство.

Вернемся к скифам. Современники указывали, что у них была аристократическая форма правления.  
По мере деградации институтов в степи аристократия уступила место родовой демократии.
При этом роды избирали военного руководителя, а социальные блага внутри рода распределял глава рода. Если род был малым - то отец семьи. 
 Вопрос.
Относятся ли аристократы, патриархи и отцы степных семейств к тому, что Вы называете элитой?

Во времена скифов Амударья не впадала в Арал, а через Узбой впадала в Каспийское море. Арал был огромным плесом Амударьи.
Вы этого не знаете, но это научный факт. Из р-на Хорезма - 550 км на запад.
Знаете почему, потому, что уровень воды в районе Хорезма был на 19 м выше теперешнего. 
 
А знаете почему?
Климатологи говорят, что остаточное олединение Памира после Ледникового периода плюс - большое зеркало пресной воды создавало зону низкого давления и атлантические циклоны проливали осадки над зеркалом. Был там рай земной. Жарко как в Туркмении, а пресной воды как в Западной Сибири.
Теперь уровень упал и река не течет в Каспий а течет по ложу древнего плеса, где лежит высыхающая лужа Арала.. 
Если помните физику, то представьте, каким был уровень Арала, когда водосброс был по Узбою.

У греков, а, особенно, римлян - коррупции было хоть отбавляй! Римляне еще во времена скифов специальный суд ввели - для рассмотрения случаев подкупа избирателей кандидатами! И этот суд стал жутко хлебным местом, т.к. все кандидаты туда носили взятки, чтобы суд им не мешал заниматься подкупом избирателей. Типа ЦВК был этот суд в Риме. 
А у скифов, не говоря уже о сарматах - никакой коррупции: частной собственности на землю не было, налогов не было, пенсий, выборов и медстраховки - тоже. Откуда взяться коррупции? Делить нечего, а если нашлось, что поделить, то джигиты за мечи - и никакой коррупции - победитель получает все! 
Так может Греция и Рим так обильно уродили потомков, что были коррумпированными, а Скифия с Сарматией зачахли из-за отсутствия этой "характерной особенности"? 
 И может правильно замочили Анахарсиса - мол, нечего тут коррупции нас учить и скрепы рушить!

Карт

Петрович 22.12.2014 21:17:04

Оскільки корупція - типове явище всіх без виключення суспільних формацій, чи не правильніше допустити, що це не гниття, а характерна особливість цих формацій?

Мені теж так здається.
Причому, корупційність чиновників є однією з характеристик спільноти, і розглядати її окреми від інших характеристик цієї ж спільноти є марною справою. 
Виходити треба з того, що система/спільнота утворюється спонтанно. Просто всі члени спільноти знають про ті соціальні ролі, які існують "на сьогодні", і кожний член обирає ту роль, яка йому підходить найбільше. Загальний результат (тобто, значення характеристик системи, серед яких є і "ступінь корумпованості") залежить від набору системних елементів, тобто - від якості громадян. 
Якщо мова йде про "ліки від корупції", то це мають бути ті ліки, що поліпшують якість всіх громадян. 
Серед ефективних внутрішніх ліків можна назвати "революції", під час яких на деякий час зростає вплив найбільш моральної і розумної меншості суспільства, яка намагається перебудувати устрій суспільства таким чином, щоб якість громадян почала помітно зростати. 
Серед зовнішніх ліків є такі, що руйнують патології в суспільній свідомості (згадаємо лікування Японії і Германії в 1945-му), а є такі, що запроваджують стаціонарне лікування під наглядом кремезних санітарів (план Маршалла і т.і.). 

Дюма

http://evolv.ho.ua/Ukraine_History_and_Culture/Ukraine_History/Konyskyj%20Istorija%20Rusiv/