На цій засушливій землі, яка відірваним фрагментом
Жаркої Африки грубо приросла до винахідниці Європи;
На цій рівнині, покресленій річками,
Здійснились наші мрії...
(Уїстен Х'ю Оден „Іспанія. 1937”)
Скільки людей, стільки ж уявлень про справедливий устрій світу. В Іспанії всі європейські ідеології знайшли своє місце у громадському житті. Вони з ентузіазмом сприймалися одними і гнівно відкидалися іншими. Ніхто не шукав компромісів.
Соціалісти і комуністи масово поширювали радянську пропагандистську літературу, представники Комінтерну готували грунт для майбутньої революції і створення держави за зразком Радянського Союзу. Тільки в Іспанії анархісти мали стільки прихильників, що могли впливати на формування уряду. Нацистська партія Німеччини мала прихильників у німецькій колонії, яка складала 12 – 15 тис. осіб. Приклад сильної згуртованої Німеччини надихав молодих іспанських націоналістів з Фаланги. Фалангісти і лідери місцевих нацистів підтримували тісні стосунки
Іспанію не боялися як ворога і не цінували як друга. І все ж вона не була на задвірках цивілізації. Напередодні Громадянської війни ослаблена програною війною зі США і внутрішніми конфліктами Іспанія мала обширні торгівельні і фінансові зв'язки зі світом. США володіли телефонними мережами, Франція контролювала видобуток срібла і міді, Бельгія заготовляла деревину і володіла залізницями, Канада забезпечувала електропостачання. З початком Громадянської війни провідні держави світу включилися в конфлікт.
Коли в державі царює нездоланна несправедливість, конфлікт групових уявлень про справедливість і несправедливість, як правило, розв'язується війною. До початку війни, яка спровокувала міжнародну кризу, конфліктуючі сторони заявляли, що проти зовнішнього втручання: „Ми не хочемо, щоб тут були іноземці!”. Іноземні журналісти притримувалися думки, що слід залишити іспанців у спокої, нехай вони самі б'ються між собою. Коли почалася війна, обидві сторони, відчуваючи власну слабкість, відкрито чи таємно звернулися за зовнішньою допомогою.
Фалангісти чекали і отримали допомогу від Італії, Німеччини, Португалії. Республіканці – від СРСР.
Португальський уряд боявся, що перемога лівих сил в Іспанії надихне португальців на зміну уряду. Тому Португалія допомогла фалангістам зброєю, боєприпасами, фінансами, добровольцями.
Гітлерівська Німеччина готувалася до реваншу після приниження поразкою у першій світовій війні. Втручання в іспанський конфлікт дозволяло відволікти увагу світу від переозброєння німецької армії, випробувати нову зброю в бою, перевірити військових спеціалістів, набути досвіду ведення бойових дій в умовах справжньої війни і в кінцевому результаті, одержати союзників у майбутній війні.
Лідер італійських фашистів Муссоліні хоч і побоювався Гітлера, планував керувати державою, утвореною об'єднанням Італії й Німеччини, тому виступив разом з Німеччиною проти республіканської Іспанії. Війна в Іспанії відволікала увагу Франції від завоювань Муссоліні в Абіссінії. Одночасно військові походи італійської армії відсовували на задній план внутрішні проблеми країни. „Коли війна в Іспанії закінчиться, мені доведеться знайти щось ще: італійський характер формується в боях” (Муссоліні).
Італія поставила фалангістам 1000 літаків, 950 одиниць бронетехніки, 7633 автомобілі, 2 тис. гармат, 241 тис. гвинтівок, 7,5 млн. снарядів, 7 тис. авіабомб та ін. В бойових діях в Іспанії брали участь 150 тис. італійських вояків.
Офіційно Італія і Німеччина приєдналися до проголошеної Лігою Націй політики невтручання, якої зобов'язалися дотримуватися Франція і Великобританія.
Позиція Сталіна визначалася тим, що він боявся Німеччини. Поразка республіканського уряду в Іспанії означала ослаблення Франції, яка опинилася б в оточенні недружніх держав: Німеччини, Італії, Іспанії. За таких умов Німеччина могла безперешкодно напасти на Радянський Союз. Крім того підтримка уряду Іспанії відкривала перспективу створення ще однієї комуністичної держави. Але Англія і Франція, зближення з якими шукав Сталін, були б проти. Політика Радянського Союзу щодо республіканської Іспанії полягала в тому, щоб не допомагати її перемозі і не сприяти поразці, сподіваючись, що Англія, Франція, Італія і Німеччина у можливій війні знесилять одна одну і від цього виграє Радянський Союз, якщо теж проголосить політику невтручання і залишиться осторонь конфлікту.
На відміну від Гітлера й Муссоліні, Сталін не давав зброї в кредит – республіканці розраховувалися за зброю золотим запасом Іспанського банку. Таємно в Іспанію було поставлено 648 літаків, 347 танків, 1 186 гармат, 20 486 кулеметів, 497 813 гвинтівок, близько 3 тис. військових спеціалістів (загинуло близько 200 чол.) До групи військових спеціалістів увійшли співробітники НКВС, які на місці налагодили ефективну боротьбу з троцкістами, анархо-синдикалістами та іншими інакодумцями в лавах республіканців випробуваними методами: арештами, тортурами, розстрілами в нелегальних катівнях – „секах” ( іспанська вимова „Чека”), аналогах радянської політичної поліції.
На сумісному засіданні Комінтерна і Профінтерна було вирішено зібрати 1 млрд. франків допомоги іспанському уряду (90 % суми забезпечував Радянський Союз). По всій Європі і Америці почалася продумана пропагандистська кампанія на підтримку іспанського уряду, в яку включилися безліч громадських організацій. Формально вони були незалежними, але практично ними керували комуністи.
Величезна кількість людей записалася добровольцями і відправилася в Іспанію боротися з фашистами. Створені за ініціативою Москви Інтернаціональні бригади стали справжньою комуністичною армією, 42 тис. громадян з 54 країн світу були готові віддати життя за високі ідеали, з них 35 тис. воювали у складі семи інтернаціональних бригад і трьох окремих інтернаціональних батальйонів.
Вони не знали, що боротьба їхня приречена - Сталін вже почав зближення з Гітлером, а „сека” зайнялася зачисткою лав республіканців.
Далекий від політики поет писав вірші, комедії і драми, писав музику, малював. Разом з театром „La Barraca”, в якому був директором, актором, декоратором, різноробочим, їздив по віддалених глухих закутках Іспанії, долучав темний, неосвічений народ до скарбів іспанської культури, силою свого таланту ніс справедливість у несправедливий світ.
17 липня 1936 року почався заколот проти законного республіканського уряду Іспанії. Ймовірно, 18 серпня заколотники розстріляли всесвітньо відомого поета Федеріко Гарсіа Лорку. Місце його поховання невідоме.
Мертвим упав на вулиці
З кинжалом в грудях.
Я з ним не був знайомим.
Як же тремтів ліхтар!
Мамо.
Як тремтіли ліхтарики
Біля дому!
Був ранній ранок. Ніхто
Не закрив йому очі,
Відкриті в небо холодне.
Мертвим упав на вулиці
той, з кинжалом в грудях,
з яким я не був знайомим.
|
