Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Проза » Фотоподорожі

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному - 1

"...магія національного обряду, атмосфера національної етики і національної естетики..." (Е.Маланюк)

Погода псується. Вчора в Києві ожеледиця зі зламаними кістками й побитими автомобілями. Сьогодні на вечір у Харкові очікується переохолоджений дощ з температурою повітря нижче нуля і ожеледиця, як у Києві. Якщо їхати в Опішне, то тільки сьогодні і тільки зранку. Знову маршрут Харків - Богодухів - Охтирка - Котельва - Опішне. Тиждень блукань на просторах гончарного інтернету упорядкував уявлення про гончарство в Україні і в Опішному. Сьогоднішня подорож не навмання, а в столицю українського гончарства.

Столиця занепала, з двох заводів кераміки залишився один цех. Уцілілі гончарі працюють ким завгодно і де завгодно, але ще щось ліплять для душі або, як пощастить, на замовлення. В Опішному Національний музей кераміки в силу можливостей рятує місцеве гончарство від повного зникнення. В новинах повідомляють, що Другий апеляційний адміністративний суд у Харкові постановою від 15 жовтня 2020 року визнав протиправним та скасував рішення Опішненської селищної ради про перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на вулицю Свято-Михайлівську. Безславні паперотворці "уцерковили" і "декомунізували" вулицю, яка носить імена гончарів зі славетного роду, які писали і продовжують писати рукотворну історію України. Та цур їм і пек тим паперотворцям. Йдуть не до них - до музею.

Під'їжджаємо до Опішного. Звичний хвилястий рельєф змінюється горбистим. Дорога то вгору, то вниз. Цим горбам Опішне мусить дякувати, що найкраща для гончарства сіра глина виходить майже на поверхню. На відміну від Цвітного в Кропивницькій області, тут не треба копати колодязі глибиною двадцять і більше метрів, щоб добути гончарну глину. Сама природа веліла опішненцям займатися гончарством. Гончарі були в кожній третій хаті. Дітей змалечку залучали до роботи, а коли ноги дитини діставали до нижнього круга, то її садили за гончарний круг ліпити посуд. Перші згадки про гончарів Пошивайлів відносяться до XVIII сторіччя. Їхні сьогоднішні нащадки відслідковують свій родовід на п'ять поколінь.

Тарас Пошивайло (середина 1860-х - початок 1890-х) у останній чверті XIX століття виготовляв полив'яний посуд, його дружина Килина (кінець 1860-х - 1930) ліпила дитячі іграшки.

Ничипор Тарасович Пошивайло (кінець 1880-х - 1936 р.) та Ганна Іванівна Пошивайло ліпили посуд. 

Гаврило Ничипорович Пошивайло (07/04/1909 - 24/01/1991) і Явдоха Данилівна Пошивайло ліпили посуд, декоративні скульптури,  іграшки.  

Пошивайло Микола Гаврилович (27.05.1930 - 25.10.2017) гончар-кераміст, досконало володів технікою підполив’яної мальовки із використанням традиційної орнаментики, характерної для народної кераміки кінця ХІХ - початку ХХ століття. Микола Пошивайло відродив і вивершив традиційну мальовку глиняних виробів – фляндрівку, яку на мисках вдало поєднує з півнями.

Пошивайло Юрій Миколайович (14/03/1968) гончар, скульптор, фотохудожник, зараз головний художник Національного музею-заповідника. Займається "монеткою" - мініатюрними мисками, глечиками, макітрами, горщиками і т. п.

Пошивайло Олесь Миколайович (06/11/1958) - доктор історичних наук, професор, директор Інституту керамології - відділення Інституту народознавства НАН України, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Пошивайло Ігор Володимирович (28.06.1967), син Пошивайла Володимира Гавриловича (01.01.1943) - український етнолог, керамолог, музеолог, кандидат історичних наук, заслужений діяч мистецтв України, директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності. 

Які люди! І які обличчя..! Скільки в них доброти і розуму, спокою і гідності - гідності людей, знаючих  ціну собі і ціну людській гідності, яку вони змогли зберегти в нелюдських умовах... Ви не знайдете в цих обличчях ні бундючності (як правило, похідної від усвідомленого чи підсвідомого комплексу неповноцінності), ні злоби - причина якої найчастіше все в тому ж; не знайдете - ніколи!  - виразу "чого зволите?" або "рад старатися!" У багатьох з них... на обличчях - печать аристократизму, не станового, а того, що зветься аристократизмом духу, похідного від розумного сімейного виховання, чесності у всьому як природної норми життя, почуття відповідальності - перед ближніми, перед справою, якій служиш, перед Батьківщиною. В них відчувається, з одного боку, і якась особистісність (перш за все тому, що кожен з них - особистість), виокремленість (покликанням, долею), а з іншого - поєднаність з традицією, з наукою, з народом (який вони, у більшості, по-інтелігентськи ідеалізували). С.Я.Козлов                         

Фото 1. Музей-садиба гончарської родини Пошивайлів

Фото 2. Божниця

Фото 3. Робоче місце гончара

Там серед чар

сидів гончар

і м’яв червону глину.

Там кружеляла кружина,

і я над нею линув.

     Петро Перебийніс "Гончарський круг"

Фото 4. Гончар з коробом іграшок на ринку

Фото 5. Гончарівна з коробом посуду на ринку

"Справа в тому, що всі вишивки, всі керамічні вироби, різьба та інше в умілому розміщенні показуватимуть і підкреслюватимуть етнічну відокремленість України і для хоч трішки настроєної романтично голови даватимуть поживу національної відокремленості." (З кримінальної справи керамолога Никанора Онацького, архів СБУ в Полтавській області))

Фото 6. Іграшки

Фото 7. Барині з немовлятами

Фото 8. Барині

Фото 9. Барині і козаки

Фото 10. На фото зліва  Явдоха і Микола Пошивайло, справа - Микола Пошивайло і його роботи

Фото 11. Глечик для вареної

Фото 12. Глечик для святої води

Фото 13. Тиквастий глек

Фото 14. Глечик-гладущик

Фото 15.Глеки

Фото 16. Плесканець

Фото 17. Тикви

Фото 18. Зливушник

Фото 19. Куманці і плосканець

Фото 20. Куманець-півник

Фото 21. Куманець, глечик з покришкою у формі голови ведмедя

Фото 22. Баранці

Фото 23. Вовк

Фото 24. Звірі обідають

Фото 25. Козел

Фото 26. Котик з мишею

Фото 27. Соловейко. В посудину наливається вода, коли через отвір вдувається повітря, линуть звуки, схожі зі співом солов'я 

Фото 28. Пес

Фото 29. Вершники

Фото 30. Катання на возах з запряженими кіньми

Фото 31. Баклага

Фото 32. Тиквастий глечик і баклага

Фото 33. Тиква

Фото 34. Три тикви і питун

Фото 35. Барило

Фото 36. Барило

Фото 37. Ваза

Фото 38. Макітра

Фото 39. Борщівник

Фото 40. Носатка. Посудина з носиком і трьома ручками використовувалася як умивальник, або для розливання олії на базарі чи вареної на свята

Фото 41. Ринка 

Фото 42. Світлий посуд

Фото 43. Горщики для запікання

Фото 44. Тиква, борщівник

Фото 45. Глечик, миски, тарелі

Фото 46. Горщик, банка, тиквасті глечики

Фото 47.Тиквастий глечик, глечик, бабушники, горщик

Фото 48. Верхня полиця: тиквастий глечик, чайник, півник, куманець, глечик, зірка;

Нижня полиця: посуд для молочних продуктів (на кожному глечику зверху намальований хрестик, який захищає молоко від злих сил)

Фото 49. Два індики і куманець

Фото 50. Питун, барило, два горщика для запікання, таріль

Фото 51. Посуд

Фото 52. Посуд

Фото 53. Два тиквасті глечики, тиква, в кутку слоїк, попереду два чавунці

Фото 54. Горщик-вулик. В такий горщик збирали рій, який вилетів з вулика

Фото 55. Посуд і рубель

Фото 56. Горщики на кожен день, бабушник

Фото 57. Монетки, миски і тарелі

Фото 58. Друшляки, миска

Фото 59. Борщівник

Фото 60. Тарелі

Фото 61. Тарелі

Фото 62. Тарелі

Фото 63. Тарелі

Фото 64. Таріль

Фото 65.Чайники, цвітник, тиква, кухоль

Фото 66. Чайник

Фото 67. Іграшки і посуд на продаж з цінниками

Ось вона –

ополячена, отуречена,

орусачена, онімечена

моя земля.

     Петро Перебийніс

Закінчилася ще одна подорож в Україну, якої вже не буде.

12/12/2020

Категорія: Фотоподорожі | Додав: Kunigunde (13.12.2020)
Переглядів: 363 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: