У місто весна приходить на кілька днів раніше, ніж у ліси й поля. Міські пейзажі створені людськими руками, але варто злегка напружити зір, щоб побачити віковічні незнищимі прикмети весни, які людина не спроможна ні змінити, ні прибрати. На міських газонах, на узбіччях доріг, з-під парканів, крізь асфальт, і поряд з асфальтом являють себе генії еволюції - квітучі трави. Вони пройшли через мільйони років, удосконалюючи свою життєздатність у найвигадливіші способи: відрощуючи наземну зелень зі схованих у шарі грунту насінин, корінців, цибульок, бульб, вистрілюючи величезну кількість насіння за допомогою хитрих механічних пристроїв, чіпляючись гачечками, розлітаючись на парашутиках і крильцях, регенеруючись з відірваних частинок стебел, листя, часточок листя. У всі пори року, починаючи з запорошеної снігом ранньої весни і закінчуючи скутою морозами осінню. На піску, крейді, глині, болоті, чорноземі, скелі. 

"У місто прийшла весна," - першими про неї сповістили білі підсніжники, за ними жовті крокуси і сині проліски. Висаджені людьми біля своїх осель, принесені з лісів і базарів, бажані, гарні, показні, доглянуті, кожне на відведеному йому місці. Але є й інші вісники весни, які в кращому випадку називають травою, в гіршому - бур'яном. З тих чи інших причин не придатні для збирання в букети, тихо являться з прогрітого грунту де й коли їм заманеться і так же непомітно зникнуть.   

Ось вони, неокультурені, неодомашнені, дикі, непокірні, красені і такі собі - переможці в боротьбі за життя. Моя найулюбленіша квіточка радує комах нектаром, а людське око красою - гусяча цибулька.

Фото 1. Зірочки маленькі, гусяча цибулька, жовтий пролісок (Gagea minima) – багаторічна рослина родини лілійних. В одиночній, яйцевидній цибулині ще з осені закладаються квітки. Ранньою весною з'являється одиночний довгий вузький прикореневій листок і стебло, на верхівці якого зібрані квіти. В одному зонтикоподібному суцвітті може бути до 7 світло-жовтих квіток, без запаху, але з нектаром, що приваблює запилювачів. Під суцвіттям – пара вузького приквіткового листя. Цвітіння триває близько місяця, після чого і весняні квіти, і листя відмирають

Фото 2. Килимок гусячої цибульки

Фото 3. Підсні́жник звичайний, підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis) Препарати, виготовлені із цибулини підсніжника, використовуються при лікуванні невритів, радикулітів та інших хвороб. Коли Адам і Єва були вигнані з раю, пішов сніг. Єва змерзла і почала плакати, згадуючи теплі райські сади. Щоб утішити її, Бог перетворив кілька сніжинок в квітки підсніжника. Побачивши квіти, Єва повеселішала і у неї з’явилася надія на краще. З того часу вважають підсніжник символом надії.

Фото 4. Проліска дволиста (Scilla bifolia) - цибульки мають сечогінні і відхаркувальні властивості. Комахи збирають з квітів нектар, а коли дозріє дрібненьке насіння, ефірна олія в ньому приваблює вже інших комах, які його збирають і розносять. Блакитні килими пролісків у парках і в лісах навколо міст витоптуються, викопуються, розбираються в букети. В кращому випадку цибульки будуть посаджені на своїх квітниках, у гіршому і цибульки, і недозріле насіння підуть на смітник. В парках проліски зникають, в лісах проріджуються. 

Фото 5. Пшінка весняна, лютик весняний (Ficaria verna) - в народній медицині застосовується як сечогонний, відхаркувальний, ранозаживляючий засіб, для лікування бронхіту, трахеїту, геморою, закрепу, шкірних висипів, діатезу, гінгівіту, стоматиту, поліартриту, подряпин, ран. З лікувальною метою використовують надземну частину і корінь рослини тільки в молодому віці. Відваром коренів і листя зводять бородавки і лікують чесотку. В сонячну погоду темно-зелений килимок пшінки іскриться, виблискує і сяє, завдяки гладеньким дзеркальцям листя. Від прекрасної квітки очей не відвести. Плід визріває тільки на сонці, при основі має м'ясистий відросток, яким спокушає мурах перетягувати його куди їм заманеться, аби подалі.

Фото 6. Анемона жовтецева (Anemone ranunculoides) - містить камфору і глікозед ранункулін. Препарати анемони жовтецевої мають наркотичні, болетамувальні, антиспазматичні, кровоспинні, сечогінні та антибактеріальні властивості. Раніше з анемони жовтецевої одержували анемонін, який використовували при астмі, коклюші, рахіті та при маткових кровотечах.

Фото 7. Ряст щільний, ряст бульбистий, ряст Галлера (Corydalis solida)  - в бульбі з весни закладається брунька, з якої за зиму відростає довгий росток, закутаний плівкою. Коли росток витикається з землі, плівка лопає і звільняє недорозвинене стебло з листям і квітами. За кілька днів вони розправляються і являється світу повноцінна рослина. Насінина має смачний принасінник, який приваблює мурах і з ними подорожує куди слід. Як не дивно, в народній медицині ряст не застосовується, але залишив слід у пісенному фольклорі, вираз "топтати ряст" означає "жити".

Фото 8. Фіалка лісова (Viola reichenbachiana) -  ще один первоцвіт, насіння якого розносять мурахи, приваблені наживкою, вирощеною для них на насінні. Мурахи з'їдають наживку, а насінини покидають на місці бенкету, звичайно ж, не під фіалкою, а віддалік, де здобич не відберуть конкуренти. Молоде листя фіалки і бруньки квітів додають в салати і супи, роблять з них чай У народній медицині траву фіалки застосовують для лікування хвороб дихальних шляхів, зокрема й туберкульозу, намагалися лікувати холеру. Зовнішньо листки цієї рослини прикладають до ран, укусів комах.

Фото 9. Підбіл звичайний, мати-й-мачуха (Tussilago farfara)  У науковій медицині з лікувальною метою використовують листя як відхаркувальний засіб при хворобах дихальних шляхів, при кашлі, стенокардії, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, затяжному кашлі, кишково-шлункових хворобах. Соком листків лікують туберкульоз легень, золотуху, нежить, гнійні рани і виразки. Свіжі листки прикладають до наривів, ними лікують запалення шкіри, запалення вен на ногах.

Фото 10. Кульбаба лікарська - коріння і молоде листя кульбаби використовували як засіб, що збуджує апетит, сечогінний і відхаркувальний, а також при хворобах шлунку. Для вживання кульбаби в їжу необхідно брати коріння і листя тільки молодої рослини. Кульбаба лікарська може допомогти в лікуванні захворювань печінки, каменів у жовчному міхурі і нирках, при атеросклерозі, запальних захворюваннях нирок. Сік, віджатий з усієї рослини, один з самих цілющих, тонізуючих і зміцнювальних засобів. Він нейтралізує надмірну кислотність шлунку, нормалізує лужний склад усього організму. Застосовується при захворюваннях хребта, кісток, для підвищення міцності зубів, для боротьби з пародонтозом. З квітів лікарської (весняної) кульбаби роблять варення, яким лікуються від застуди, а "Вино з кульбаби" - це Рей Бредбері в розквіті його таланту. І як обминути улюблені іграшки в позбавленому іграшок  дитинстві: свищики зроблені з трубки квітконоса, які могли співати на всі лади, і "баранячі ріжки" - ледь розщеплену трубку квітки покласти в рот і заклинати її: "Баранячі ріжки, баранячі ріжки, баранячі ріжки..." - доки стебло не перетвориться на дві туго скручені спіральки.

Ну, а сьогодні на відстані 2,5 км на газонах проспекту, які цвітіння кульбаб перетворить у золотий килим, знайшлося всього три квітки. Ще не час.

Фото 11. Зірочник, мокрець (Stellaria media) - репродуктивна здатність до 25 тис. насінин на рослину (2—3 генерації впродовж літа). Зберігає життєздатність у ґрунті до 30 років, проростає без періоду спокою у межах температур +2—26°С. Сходи з'являються із глибини до 4—5 см у березні—травні та вересні. Шматочки стебла теж здатні укорінюватися. Ось вона, стратегія розмножуватися з випередженням у дії. На стеблах рослини з одного боку є волоски, по яких роса і дощова вода стікають в ґрунт, що дає можливість зірочнику рости в сухих місцях. Звідси друга назва рослини — мокрець.

Фото 12. Горобейник польовий, горобине просо (Lithospermum arvense) Горобейник польовий проростає ранньою весною при температурі +2-+4°С на глибині до 2 см, також за сприятливих умов може перезимувати. Його плодючість складає 50-250 насінин.

Фото 13. 

Фото 14. Білими килимами вкрилася частина газонів. Вражають нескінченні білі килими уздовж залізниці. Квіточка чудово почуває себе на гравії і піску, на, здавалося б, непридатному для життя ґрунті. 

Фото 15. Грицики, пастухова сумка  (Capsella bursa-pastoris, Capsella hyrcana) - за сезон дає близько 73 000 насінин, які відразу проростають. За літо один грицик дає 3 - 4 покоління. Травою грициків  лікують внутрішні кровотечі, застуду, хвороби печінки, нирок, сечового міхура, ревматизм, порушення обміну речовин, посилюють перистальтику кишковика. З молодої зелені роблять салати, додають як приправу до м'ясних страв, додають у борщі й супи. В скупому на цукерки дитинстві квітконосні стебла грициків були ласощами. Степовий чорнозем вкупі з весняним сонцем і дощем родили соковиті, товсті стебла, на яких охоче випасалися людські звірята. Дорослі навчали малих дітей науці виживання в дикій природі, На мені цей правічний науковий ланцюжок не обірвався.

Фото 16. Подорожник великий (Plantago major, Plantago borysthenica). Дозріле насіння подорожника при вогкості робиться клейкими. Разом з гряззю насіння налипає на взуття перехожих і подорожує з ними. З переселенцями потрапив до Америки, де його індіанці називають "слід білого". Препарати подорожника підвищують гемоглобін, лікують шлунково-кишкові захворювання, жовтяницю, хвороби очей, ясен, запалення нирок і сечового міхура, гоять рани. 

Фото 17. Подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata) має хімічний склад близький до подорожника великого. Для виготовлення ліків використовують листя і насіння подорожника. Листя заготовляють під час цвітіння рослини й використовують свіжим або сушать, Галенові препарати з листя подорожника виявляють багатосторонню терапевтичну дію: секретолітичну, протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, бактеріостатичну, седативну (навіть снотворну), гіпотензивну та протиалергічну. Відвар із листя подорожника призначають при бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях дихальних органів, що супроводяться виділенням густих секретів, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюваннях, гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах. З готових аптечних препаратів використовують сік подорожника  і плантаглюцид. 

Фото 18. Чистотіл звичайний, чистотіл великий (Chelidonium majus) - отруйна рослина, має жовчогінні, антисептичні, сечогінні і фунгіцидні властивості. У науковій медицині використовують траву й корені з кореневищами. Ним лікують хвороби шкіри (виводять бородавки, кондиломи, мозолі, червоний вовчий лишай, коросту, екзему, псоріаз), лікують туберкульоз шкіри. Свіжим соком чистотілу лікують помутніння рогівки очей і плями на ній. З найдавніших часів у народній медицині чистотіл застосовують при хворобах печінки, жовчного міхура, жовчнокам'яної хвороби та водянки. Відвар трави використовують у народі при судомі та епілепсії, у ньому купають дітей, хворих нашкірними хворобами та золотухою. Рослина має бактерицидні властивості. Свіжий сік затримує ріст деяких патогенних грибів (наприклад з роду трихофітон).

Фото 19. Щавель кінський (Rumex confertus) - має кровоспинні, глистогінні властивості, лікує коліти, ентероколіти, геморой, тріщини заднього проходу, кровоточиві виразки шлунку. Для виготовлення ліків використовують корені щавлю, які заготовляють навесні або восени.

Фото 20. Кропива дводомна (Urtica dioica) - лікарська, вітамінна, харчова, кормова, фарбувальна, косметична рослина. У науковій медицині  листки кропиви застосовують при маткових, геморойних, кишкових кровотечах, входить до складу препарату алахол, який використовується при лікуванні гострих і хронічних запалень печінки, жовчних шляхів, при жовчно-кам'яній хворобі. Препарати кропиви застосовують як кровоспинний засіб і для зменшення вмісту цукру в крові. У цьому році тепла зима забезпечувала не тільки грибами, але й молодим листям кропиви для борщів і салатів.

Фото 21. Деревій звичайний (Achillea millefolium) - у науковій медицині використовують верхівки квітучих рослин як кровоспинний засіб при внутрішніх і зовнішніх кровотечах, при хворобах кишково-шлункового тракту, при порушенні обміну речовин. У народній медицині застосовується при туберкульозі легень, виразках і катарі шлунка, нирковокам'яній хворобі, малярії, проносі, геморої, жіночих хворобах, при нічному нетриманні сечі, хворобах печінки, недокрів'ї та головних болях, при простуді, нервових хворобах і гіпертонії. Суцвіттями лікують грижу, листям - коросту і лускатий лишай.

Фото 22. Пижмо (Tanacetum vulgare) - має жовчогінну, протимікробну, протиглистну, фітонцидну, в’яжучу, протизапальну,  жарознижувальну, кровоспинну, потогінну та протилихоманкову дію, застосовується для лікування шлунково-кишкових захворювань, печінки, жовчного міхура і в якості результативного глистогінного засобу. Під час цвітіння сушать квіткові кошики.

Фото 23. Перстач пісковий (Potentilla arenaria)

Фото 24. Перстач повзучий (Potentilla reptans) 

Фото 25 Лопух великий, або лопух справжній (Arctium lappa) - відомий і поширений бур'ян, який застосовують як харчову, лікарську і медоносну рослину. У народній медицині корені лопуха використовують як сечогінний і потогінний засіб, а також при подагрі, цукровому діабеті, каменях у нирках або печінці, захворюваннях шкіри, виразці шлунку. Заготовляють корені рослин першого року життя восени (вересень - жовтень), а другого року— рано навесні, на початку відростання. Жменю реп'яхів на літр води кип'ятити пів години і пити скільки влізе - від ячменів, чиряків і вугрів.

Фото 26. Полин австрійський, полинець (Artemisia austriaca) - в народній медицині застосовують усю надземну частину, зібрану під час цвітіння у липні - серпні. Виготовляють водний настій або відвар, який вживають всередину при хворобах печінки і селезінки, подагрі, малярії, порушеннях секреторної діяльності шлунка і кишковика. Завдяки гірким речовинам, такі ліки збуджують апетит, посилюють діяльність органів травлення, до того ж, мають протиблювотну та м'яку жовчогінну й сечогінну дію. Полин має глистогінну, жарознижуючу, потогінну, слабку снодійну та протисудомну дію. Компреси зі свіжого розім'ятого листя прикладають до литок і підошв при набряках, синяках і забоях. Стебла з суцвіттями прикладають до лоба і скронь при безсонні і головному болю.

Фото 27. Полин гіркий (Artemisia absinthium) - з трави виробляють препарати та рослинні збори для збудження апетиту та покращення травлення. Лікування полином очищає тіло від всіляких шкідливих організмів, які перебувають у ньому (це різного роду найпростіші – трихомонади, хламиди, герпес, кандида, лямблії, ехінококова інфекція), виліковує безсоння, нервові хвороби і відновлює обмін речовин, в результаті чого зникає ожиріння і зайва вага. Полинова терапія знімає майже всі запальні процеси, особливо при ураженні травного тракту і статевих шляхів.

Фото 28. Розхідник плющовидний, плющик (Glechoma hederacea). Відвар листя застосовують як відхаркувальний і загоювальний засіб, почасти як протизапальний, зміцнювальний і такий, що регулює діяльність шлунка, нирок, сечового міхура й печінки, вживають при катарах шлунка й кишківника та при хворобах нирок і сечового міхура, пухлинах печінки, болях після родів - у вигляді настою або порошку, при хронічному бронхіті та бронхіальній астмі як відхаркувальний і болетамувальний засіб. Зовнішньо плющовидний розхідник застосовують при наривах, виразках, пухлинах і переломах кісток та для загоювання ран і лікування різних шкірних хвороб.

Фото 29. Розхідник звичайний, собача м'ята (Glechoma hederacea)

Фото 30. Глуха кропива плямиста (Lamium maculatum) - різновид зі сріблястою смугою по центру листка в місті трапляється не часто. Яке ж гарне листя! В кінці травня вона зацвіте плямистими губоцвітими квітами. Містить алкалоїди, вітамін С, дубильні речовини, ефірні масла. Квіти і молоді пагони мають відхаркувальну, сечогінну і протизапальну дію. Примочками лікують шкірні хвороби і гоять рани.

Фото 31. Медунка лікарська, медуниця (Pulmonaria officinalis) - є найкращими ліками при захворюванні легенів, за рахунок сапоніну, таніну вона є пом'якшувальним, відхаркувальним засобом, тому її рекомендується вживати при інфекційних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Це відмінний сечогінний, протизапальний, антисептичний, ранозагоювальний засіб, У хворих на цукровий діабет вона може знизити рівень цукру в крові. У медунки на одній стеблині можуть бути квіти різного відтінку, зокрема яскраво-рожевого, фіолетового, пурпурового, бузкового, блідо-блакитного, волошково-синього. Можна спостерігати рідкісне серед квіткових рослин явище зміни забарвлення віночка у процесі цвітіння. Спочатку з'являються рожеві квіти, які під кінець цвітіння стають синіми.

Фото 32. Спориш звичайний, гірчак звичайний (Polygonum aviculare) тільки показався з-під минулорічного листя

Фото 33. Нечуйвітер звичайний, нечуйвітер волосистий (Pilosella officinarum) - застосовується як потужний сечогінний засіб. Містить умбеллефірон - антибіотик, яким лікують бруцельоз, і активні сполуки, які входять до складу сонцезахисних лосьйонів. Ця чудова рослинка виробляє хімічні речовини (інгібітори), які пригнічують ріст коренів конкурентів, завдяки чому зрештою одноосібно володіє розчищеною для себе територією. У Вікторії і Новому Уельсі (Австралія) нечуйвітер оголошений забороненим державою бур'яном, розроблена програма по розшуку і знищенню цих рослин. 

Фото 34.  Татарник колючий, чортополох, будяк (Carduus platypus) - має бактерицидну, кардіотонічну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну, діуретичну і протипухлинну дію. В багатьох країнах його застосовують як протирецидивний засіб в післяопераційний період при онкології, також пригнічує ріст злоякісних шкірних пухлин. Лікує важко загоювані рани, виразки, опіки.

Фото 35. Маренка польова (Asperula arvensis) містить  гіркі, дубильні, жирні і ефірні речовини, кумарин, вітамін С, щавлеву і винну кислоти, флавоноїди.  Має сечогінні властивості, заспокоює прискорене серцебиття, тому нею лікували хвороби серця. Наші предки лікували маренкою поганий характер. Для цього дратівливій людині натщесерце давали випити відвар листя. В кулінарії використовують як ароматизатор салатів, десертів, м'ясних страв, вина, пива, коньяку, шампанського. В Німеччині вранці 1 травня після Вальпургієвої ночі вулиці, будинки, церкви прикрашали гірляндами з квітів, в яких обов'язково повинна бути маренка - так просто проганяти злих духів. У трактаті  з Середньовіччя  "Hortus sanitatis" трава маренка рекомендувалася чи не від усіх хвороб. Ось такий чудовий "бур'янчик".

Фото 36. Конюшина лучна (Trifolium pratense) - кормова і декоративна рослина. Молоде листя конюшини використовують для салату. борщів і юшок. На Кавказі молоді суцвіття квасять як капусту. Трилистник конющини - символ Трійці.

13/03/2020

В ніч на 14/03 вдарив мороз -6^oC. Вдень зірвалася завірюха, на сонячне синє небо одну за одною вітер приносив грізні чорні хмари, сік обличчя сніговою крупою, ламав гілля. Кілька годин змагалася завірюха  з весною. Коли настав ранок 15 березня, земля була устелена тонким шаром снігу, калюжі вкриті кригою, здавалося, що загинули в цьому катаклізмі весняна зелень і квіти. Але піднялося сонце, швиденько прибрало сніг, зігріло землю, не сильно, градусів до трьох, і стало зрозуміло, що не на тих мороз напав. Розкрилися віночки квітів, потягнулася до сонця зелень - весну не спинити. Всьому зеленому різноманіттю звично переживати заморозки. Весняна примхлива погода - це їхня рідна стихія, в якій вони перемагають вже мільйони років. Житимуть! Житимемо!

22/03/2020

Вночі зірвався вітер з дощем, до вечора все засипало снігом. На дачі масово цвітуть нарциси, хіонодокси, морозники, доцвітають білі крокуси, жовті й лілові вже відцвіли. Здається, все завмерло, чекає, коли минуть нічні морози. 

Фото 37. Сон розкритий, сон широколистий (Pulsatilla patens) - в свіжій траві міститься протоанемонін, в сухій — біциклічний лактан, анемонін. Використовується як снодійний і заспокійливий засіб. Має сильну бактерицидну і фунгіцидну дію, тому використовується для гоєння ран і лікування грибкових захворювань. Розпареною свіжою травою лікують опіки.

05/04/2020

Настав холодний квітень. Відцвіли абрикоси, цвітуть терен, вишні і черемуха. Обсипалися сережки з тополь, але розгойдує вітер березові сережки. Первоцвіти відцвітають. Підростають нові трави і зацвітають нові квіти. Отож ходімо на прогулянку милуватися дикими травами, розквітлими й далекими від цвітіння. Минулося здивування від того, що чи не кожен первоцвіт - панацея від десятків хвороб. Здається, знаходжу прийнятне для себе пояснення. Людина сформувалася як стерв'ятник, харчувалася мільйони років знайденим стервом, об'їдками, які могли залишитися після хижаків. Ця випадкова здобич доповнювала постійний рослинний раціон: листя, стебла, цвіт, коріння, цибульки, бульбочки, насіння - все, що зеленіло і цвіло, як тільки витикалося з землі,  їстівність чого записана в інстинктах. Протизапальне, болетамувальне, відхаркувальне, протипаразитне, протилишайне, кровоспинне, загоювальне - ця природня фармацевтична хімія надходила в людський організм, засвоювалася і була основою здоров'я. Вирощування монокультур витіснило рослинне різноманіття, збіднило харчування. Те, що колись давали рослини, зараз поступає в людський організм з аптеки у вигляді синтезованих речовин. Збалансованість корисного і необхідного порушилася, людина платить хворобами за розірваний зв'язок з природою.

Але годі тужити за втраченим раєм. Ми тут для того, щоб знову пройтися вулицями, проспектами і стежками Харкова, щоб роздивитися міське рослинне різноманіття.

Фото 38. Глуха кропива пурпурова, яснотка (Lamium purpureum) — належить до медоносів та маловідомих харчових рослин, поводить себе як інвазивний бур'ян  Росте дуже швидко - від проростання насіння до плодоношення минає лише кілька тижнів, тому за один рік вона здатна дати 3-4 покоління. Сіянці другого і наступного поколінь можуть з'являтися до липня включно, а завершується вегетація у жовтні-грудні. Насінини мають соковиті придатки — елайосоми, які приваблюють мурах, вони відіграють головну роль в поширенні виду. Молоді пагони трави їстівні, їх можна класти в супи й салати як городню зелень. Має відхаркувальні, сечогінні та кровоспинні властивості, містить багато вітамінів. Небажана при гіпотонії та особливо при вагітності. Чай із весняних пагонів глухої кропиви вважають кровоочисним засобом, використовують для лікування хронічних шкірних хвороб, проблем сечового міхура, нирок, простати. Усі види кропиви, а особливо біла глуха, допомагають при бронхіальній астмі, очищають легені. Крім того, ця унікальна рослина здатна полегшувати стан депресії та безсоння. Глуху кропиву призначають у разі фурункульозу, шкірних висипів, екземи, опіків, для полоскання порожнини рота при ангіні. Ванночки з настою квіток і листя корисно приймати в разі геморою. Для посилення тонізуючих властивостей глуху кропиву комбінують із деревієм.
Листя можна збирати протягом усього вегетативного сезону. Воно послужить добавкою до салатів. У ньому багато кальцію, який рідко міститься в рослинах, а також магнію, фосфору, калію, заліза, також воно є джерелом каротину, вітаміну С, вітамінів групи В, має приємний смак і запах. Зібрані квіти глухої кропиви рекомендується сушити, розтирати в порошок і зберігати в щільно закритому посуді. Додавати до різних страв по 2—3 г.

Фото 39. Козелець великий (Tragopogon majus) - використовують в народній медицині при шкіряних  сверблячках, обумовлених порушенням обміну речовин, при каменях (як жовчних, так і сечотворних). Соком з листя, квіток, цілої надземної частини рослини, в тому числі і «молочком», змащують рани й висипи на тілі. Для їжі придатні молоді листки, стебла, корені. З листків та стебел готують салати. Але перед уживанням стебла вимочують певний час або виварюють у солоній воді, щоб зменшити гіркоту від молочного соку. Корені мають багато крохмалю, інуліну та білків. Їх вважають смачними та легкими для травлення овочами. Заготовляють восени або напровесні, викопуючи лише однорічні рослини, що мають розетку прикореневих листків без сформованої стеблини. Перед споживанням корені очищають від шкірки і готують як цвітну капусту або спаржу. Варене коріння використовують для вінегретів та як домішок до інших овочів. Особливо смачне та поживне коріння, нарізане невеликими шматками та обсмажене в сухарях на вершковому маслі.

Одне з перших дитячих вражень - урок виживання від рідної тітки. Ще була свіжа пам'ять про післявоєнний голод у селах (Голодомором його назвали пізніше). Хто дожив до весни, на розпухлих ногах ранньої весни шукали першу їстівну зелень. Молоде листя козеликів було таким же порятунком, як грицики, лобода, щавель, лопухи. Смак і вигляд козеликів - спогад про входження в життя.

Фото 40. Дивина скіпетровидна, дивина великоцвіта, коров’як скіпетровидний, ведмеже вухо (Verbascum thapsiforme) - як обволікаючий, знеболювальний і відхаркувальний засіб включено до багатьох фармакопей. Збирають з цієї рослини тільки віночки квіток у суху ясну погоду, вириваючи їх із чашечки. Зібрані віночки квіток рекомендується сушити швидко, в затемненому місці. Під час заготівлі не слід збирати на землі опалі віночки й квітки, які ще не розпукалися («булавки»). У народній медицині її вживають при хворобах горла й легень (кашлі, бронхіті, астмі та емфіземі), при дизентерії або спазматичному проносі (як обволікаючий і знеболювальний засіб), при катарах шлунка (заспокоює біль), внутрішньому, або, так званому, закритому геморої, при жовтяниці, хворобах печінки й селезінки та при виснаженні. Перша вчителька виводила наш клас на уроки природи, де показувала дикорослі лікарські рослини і розповідала про їхні властивості. Дотик до м'якенького пухнастого листя ведмежого вуха запам'ятався на все життя. Сушені квіти дивини й бузини залишаються донині радикальним засобом лікування застуд. Виїзди в ліс за бузиновим цвітом і квітами дивини - маленьке сімейне свято.

Фото 41.Нонея темно-бура, куряча сліпота (Nonea pulla)

Фото 42. Кінський часник черешковий, часникова трава (Alliaria petiolata,) - харчова, отруйна, вітамінна, лікарська рослина. Специфічний часниковий запах рослини зумовлений наявністю у ній гірчичної олії. Вживається в їжу як приправа замість часнику і як салат. Листки містять глюкозид синигрін, з якого утворюється гостра алілова олія, що має запах часнику. Насіння містить жирну й ефірну олії (до 30%) з гострим присмаком, які інколи застосовують замість гірчиці. В листках містяться вітамін С (100–120 мг%), провітамін А (10-12 мг%). Ось чому їх вживають як салатну зелень. У Франції вирощують у культурі. Особливо гострий смак має насіння, в якому міститься близько 30 % гірчичної олії. У деяких країнах на Кавказі є замінником гірчиці. У народній медицині стебла з листками використовують при астмі, цинзі, проносах, а також зовнішньо для лікування наривів та опіків. Намочене й розтерте насіння замінює гірчичники. Надземну частину збирають під час цвітіння, зрізаючи ножем або серпами на рівні нижніх листків. Сушать у затінку і зберігають у коробках.

Фото 43. Роман (пупавка, жовтоцвіт) фарбувальний (Anthemis tinctoria) - з жовтоцвіту добували жовту фарбу для тканин, має інсектицидні і глистогінні властивості. В народній медицині використовується як потогінний, жовчогінний, кровоспинний і протилихоманковий засіб.

Фото 44.

Фото 45. Конвалія звича́йна, або конвалія травнева (Convallaria majalis) - у науковій медицині використовують квітки, листки і надземну частину конвалії . Лікарські препарати з конвалії у вигляді настоянок трави, настоїв, корглікону, крапель Зеленіна рекомендуються при серцевій недостатності, кардіосклерозі, пороках та неврозах, конвафлавін марелін - при захворюваннях печінки, сечового та жовчного міхурів. Містить глікозиди, які регулюють серцеву діяльність (є дані, що вони не мають рівноцінних синтетичних замінників), біологічно активні речовини капілярозміцнюючої, протизапальної, спазмолітичної, судиннорозширюючої дії, а також терпеноїди, флавоноїди, кумарини, сапоніни,  та ін. У народній медицині конвалію застосовують при водянці, хворобах серця, епілепсії, хворобах очей, від пропасниці, головного болю, паралічу, як заспокійливий, сечогінний засіб, при безсонні.

Фото 46. Дескурайнія Софії, кучерявець Софії (Descurainia Sophia), бур'ян

Фото 47.

Фото 48.

Фото 49. Лядвенець рогатий (Lotus corniculatus) - кормова і медоносна рослина. У народній медицині використовується як ранозагоючий, пом'якшуючий, знеболюючий та протизапальний засіб. Квітки використовують як седативний та тонізуючий засіб.

Фото 50.

Фото 51. Латук дикий, кокиш, латук компасний, молокан (Lactuca serriola) - усі частини рослини містять молочний сік, до складу якого входять гіркоти, алкалоїди, смоли та інші речовини. Латук дикий виявляє седативну, спазмолітичну й сечогінну дію. Настій листя і лактукарій застосовують при нервовому безсонні, підвищеній рефлекторній збудливості, болях, бронхітах, ларингітах, коклюші, бронхіальній астмі та як допоміжний засіб при лікуванні епілепсії. Як діуретичний засіб латук рекомендують при подагрі, захворюваннях сечового міхура і при водянці. Подрібнене листя прикладають до ран і порізів для швидшого загоювання. Для свіжих салатів придатні молоді листки. Їх кладуть до юшок, використовують для соусів та як шпинат. Насіння містить 35% олії, що йде в їжу. Молоді, очищені від шкірки стебла прокручують між долонями, видавлюючи гіркуватий молочний сік, і ласують ними. Після козеликів кокиш був другою рослиною, яку навчила їсти моя тітка. Саме так, очистити від шорсткої шкірки стебло і катати між долонями, примовляючи:

            Чай-чай-молочай,

            У мед умочай,

            А з меду у вино

            Щоб солодким було.

Солодким він не ставав, але зникала гіркота, і підсолене долонями молоде соковите стебло здавалося смачним. Старі стебла харчового ентузіазму не викликали, і шорсткі, і гіркі.

Фото 52. Молочай сонячний (Euphorbia helioscopia) - після достигання плоди розтріскуються на три частки, які відлітають на відстань до 1 м. Насіння має м’ясисті придатки, що їх поїдають мурахи, сприяючи цим поширенню насіння. З лікувальною метою використовують корінь, білий молочний сік і траву, Препарати з молочаю використовують як ранозагоювальний, жарознижуючий, сечогінний, рвотний, потогінний, протиглистний засіб. Молочним соком лікують шкірні висипи, бородавки, лишай, чесотку. З відвару трави роблять примочки від фурункулів, п'ють при циститі і проносі, купають дітей при шкірних захворюваннях, парять ноги при подагрі і грибкових ураженнях. Корінь допомагає при головному болю, лікує геморой, водянку. Насіння молочаю, змішане зі смаженим перцем використовують для лікування холери. Має протиракові властивості. В народі використовувався як приворот-зілля і для зняття наврочення.

Фото 53.

Фото 54. Пахуча трава звичайна, пахучий колосок звичайний (Anthoxanthum odoratum) - кормова рослина, домішок її до сіна робить його духмяним. У чистому вигляді поїдається худобою погано через наявність ароматичної речовини - кумарину.  В народній медицині траву застосовують як знеболювальний, заспокійливий, протирвотний, сечогінний, снодійний, тонізуючий засіб. Відвар застосовують при задусі, головному болю, туберкульозі легень, при захворюванні органів дихання, при безсонні, ревматичному болю. Висушену траву використовують для ароматизації тютюну і білизни. В якості ароматизатора застосовується в лікеро-горілчаному виробництві, для виготовлення харчових есенцій, в парфумерії і миловарінні. Заготовляють траву під час цвітіння.

Пам'ять береже місця, де в вітропорах були галявини колосків. Любляча тітонька привела вперше на таку галявину і навчила плести вінок з колосків. Потім кожного року, коли підростали колоски, вже з подружками ходила у вітропор плести перші весняні віночки. Не кульбаби, не ромашки, а саме ці зелені колоски давали перші уроки соціалізації, краси і гармонії з природою. Тепле весняне сонце, свіжа весняна зелень, спільна дружна робота, взаємодопомога, красування у вінках одна перед одною і горде повернення додому у зелених коронах.

Фото 55. Пирій повзучий (Agropyron repens) - лікарська, кормова і харчова рослина. У народній медицині кореневища застосовують при хворобах дихальних шляхів і нирок, як кровоочисний засіб, при нічному нетриманні сечі, при частковій втраті зору, при  туберкульозі легень, жовтяниці, каменях в сечових і жовчних протоках, рахіті, фурункульозі, запаленнях сечового міхура, геморої, ревматизмі, венеричних захворюваннях.

Фото 56. Різак звичайний (Falcaria vulgaris) - харчова, медоносна, лікарська рослина, в народній медицині застосовують зовнішньо як антисептичний, протизапальний, ранозагоювальний і кровоспинний засіб, а також внутрішньо при лікуванні захворювань шлунку і як сечогінний засіб. Рослина отруйна і  всередину вживати слід край обережно. Насіння різака може застосовуватися при випіканні хліба замість кмину. Молоді ще зелені пагони їдять вареними, квашеними, маринованими.

16/04/2020 

Фото 57. Рутка лікарська, димянка лікарська (Fumaria officinalis) - є одним з основних інгредієнтів препарату для лікування печінки та жовчного міхура Гепабене . Рекомендується вживати при гепатитах, виразках шлунку, жовчнокам’яній хворобі, запаленнях сечовивідної системи, туберкульозі легенів, гемороїдальних та легеневих кровотечах, холециститах, гепатитах, а також як кардіотонізуючий засіб.  Рутка збуджує апетит, зміцнює шлунок, серце, застосовується при важких травмах, при виснаженні тривалою важкою роботою для підтримки сил. Протипоказана при вагітності, глаукомі, гострому запаленні шлунку. Містить дубильні речовини, фумарову кислоту, гіркі сполуки, смоли, алкалоїди, нафтохінон, глікозиди, вітамін С. Заготовляють всю рослину під час цвітіння

24/04/2020