Головна » Статті » Проза » Фотоподорожі |
Одна річ розуміти, що війна неминуча, інша – знати, що вона вже прийшла в твій дім. Не полишає відчуття загрози. Всі думки на війні і про війну. Перша дія на новому місці – перерахування коштів на потреби ЗСУ і фонду „Повернися живим”. Компенсація вини за те, що ми у безпеці, а вони під обстрілами? Услід налаштовані телеграм-канали, через які йде потік новин з фронту. Нарешті ревізія речей у зібраному тривожному рюкзаку. Там є найнеобхідніше для життя в лісі - компас, ліхтарик, ніж-тесак, сірники, металеві кружки й миска, кілька кілограмів різних круп, пачка солі, рибні консерви, пакунки з антибіотиками і перев’язочними матеріалами. Одягу мінімум: куртка, в’язана шапка, джинси, теплий светр, трикотажний спортивний костюм, дві футболки, дві майки, дві сорочки з довгим рукавом, п’ять трусів і п’ять пар шкарпеток. Але по компасу ходити нікуди, готувати їжу на відкритому вогні не треба. В ближньому магазині у відділі кулінарії є смажені стейки, відбивні, котлети, смажена картопля, вареники з картоплею і різні салати. М’ясиво часто пересолене, переперчене, іноді підгоріле. Якщо його залити окропом і витримати хвилин десять, то має цілком задовільний смак. Вівсяні і гречані пластівці стали основою сніданку. Їхні запаси постійно поповнюються – багатоваріантне мислення допускає, що доведеться залишати це тихе мирне містечко. На Великдень вперше варили й фарбували яйця в кружках – кількаразовим заливанням окропу. Варені яйця надалі зайняли належне місце в меню. Докуплені кімнатні тапки і нічна сорочка – для життя в лісі річ зайва, тут - бажана. Куплені роутер для доступу в Інтернет і електрочайник. Непотрібний в лісі ноутбук виявився необхідним, але доводить до відчаю незвична розкладка клавіатури, незнайоме розміщення функціональних клавіш, некерований тачпад. Плата за проживання незмінна – 360 грн. за добу з кожного (привіт батькам і синам Дубневичам). Фірма, де працюють діти, виплатила відразу по 1000 дол. на релокацію. За тиждень прогрілися неопалювані до війни кімнати. На той час застудилися всі. В аптеці куплені пакетовані чаї: грудний збір № 1 і № 2, липа, меліса, ромашка і м’ята. Прати доводиться в раковині, тому згодилося взяте господарське мило. Є гарячий душ, але не вистачає мочалок – в місцевих магазинах їх теж немає. Дістає сморід з санвузла – стіни, стеля все вкрито товстим шаром чорної плісняви. Я тепер людина без минулого: втрачені фотографії, щоденники, намітки текстів на папері з доком’ютерної ери, записи з комп’ютера, налаштування закладок, словників, перекладачів з усіх потрібних мов. Замість рідного комп’ютера недружній ноутбук. Гоню жалі за втраченими речами – люди зараз гинуть, а я і моя сім’я в безпеці. Здається місяць – два і безглузда війна закінчться, орда завойовників переконається, що їх обдурили, тут живуть звичайні люди, не фашисти, не нацисти. Вони підуть звідси. Але є й інше розуміння: фашисти-нацисти вигадані пропагандою, ми розлюднені, дегуманізовані, щоб нас без жалю нищити. За що? Заради чого? Читаю Снайдера „Дорога до несвободи”. Приходить розуміння логічності цієї війни. Їй не видно кінця. Трофеї стануть винагородою за звірства орди нового Батия з мобільними телефонами. Можливість диктувати світу свої умови поверне російському бізнесу сьогоднішні втрати. Захоплені людські і природні ресурси України зміцнять кримінальну владу російської держави. Якийсь час з дійсністю мирить запевнення нашої пропаганди, що воєнний конфлікт буде залагоджений за 2 – 3 тижні. Брехня породжує оптимістичні очікування, але швидко відправляється в ігнор, змушує шукати об’єктивні джерела інформації. Тут виють сирени, поблизу зруйнована ракетним ударом залізнична будівля, за кілька десятків кілометрів уражений ракетами воєнний об’єкт і десятки загиблих. Але сирени не кличуть бігти й ховатися. Небезпека гіпотетична. Гаряча війна далеко. Повною несподіванкою стали міжособистісні конфлікти в сім’ї. Розгораються з нічого і не гасяться. Єдиний дієвий спосіб боротьби з ними – це когось з конфліктерів вивести на прогулянку в ліс і слухати, слухати, слухати. У кожного є власне бачення того, що нами зроблено невірно і як треба було діяти. Ліс поряд. На щастя там знайдені у перший же день по приїзду гриби саркосцифи, розквітлі маргаритки, сережки на ліщині і котики на вербах – заспокійливі ознаки недавнього мирного життя. Решта рослинності незнайома, дерева не наші. Галицька весна не схожа на Слобожанську. Вбираю в себе її прикмети. Основа лісу – небачені на Слобожанщині буки і граби. Перший місяць прогулянки тільки в парку біля відпочинкового комплексу, де поселилися. Людей, дітей і собак з кожним днем все менше, проживання обходиться дуже дорого. Хтось знаходить дешевше житло, хтось повертається додому. Ми залишаємося. Починаємо ходити в дальній ліс. Тут серце Розточчя, тут вододіл басейнів рік Балтійського і Чорного морів. З заходу на схід тягнуться вкриті лісом гряди, лісові стежки ведуть то вгору, то вниз. Під ногами сірозем, пісок, іноді мегрель. Земля вкрита бурим листяним опадом. Трави ще немає, але вже цвітуть первоцвіти: підсніжники, печіночниці, анемони, ряст... Час від часу опиняємося в хмарі аромату на черговій квітучій галявині. Щебечуть птахи. Майже на кожному кроці розгулюють чорні дрозди. Тут їхнє царство. Торохтять дятли – в них шлюбний сезон. Туркочуть численні пари витютнів, Вже не дивують рідкісні для Слобожанщини чубаті синиці. Повернулися з вирію зяблики, бігають по землі, виспівують на деревах. Тихо дрімають високо на гіллі сови, чекають ночі, щоб почати голосний перегук.
Фото 01. Розточчя. Квітень. 12/04/2022 В одну з прогулянок щось сіре порснуло з-під ніг. Миша? Пташка? Ящірка? Жаба! Стресова свідомість ухопилася за її рятівні лапки. Війна виснажила психіку і втягнула у вир тотального божевілля. Є розуміння руйнівного впливу війни, але сил для опору немає. Жаба... Чому досі не звертала увагу на цю форму життя? Звідки взялися жаби? Як давно? Як і чим живуть? Чим відрізняються між собою і... від нас? Мозок з готовністю перемкнувся з війни на жаб. Ще холодно. Що вигнало жабу з обжитої зимівки? Спрацював основний інстинкт усього живого – почався жаб’ячий шлюбний сезон. Настав час нересту, тож долають до десяти кілометрів, щоб повернутися на батьківщину - в рідну калюжу, де починався життєвий шлях. Гаятися не можна, бо засушлива весна і гаряче літо можуть відібрати у потомства шанс вижити. Ви погляньте на цю сяючу красунечку у чудових смугастих штанцях, Поспішала на свято свого життя, завмерла на мить і пострибала далі. Фото 02. Спочатку була жаба. 10/04/2022 Перші жаб’ячі світлини зроблені без мети, натхнення і розуміння, для чого. Просто тому, що потрапило на очі щось живе, доступніше, ніж полохливі птахи, які не пускають чужих у простір свого існування. Увага прикута до лісу, який переходить межу від зимового сну до весняного буяння. В улоговинах, заповнених водою з талого снігу і перших дощів, блакить неба, танучі жмутки білих хмаринок і мереживо з голого гілля безрозмірних буків. Незвична тиша. Багато вологи від неба і ґрунту. Потужне рослинне життя не схоже на життя під посушливим сонцем в опустелюваній Слобожанщині. В лісі не видно зайців, косуль, вужів і ящірок – тільки птахи і жаби. На дзеркальній гладі чергової калюжі якийсь упорядкований безлад порушує гармонію неба і землі. Німе здивування і радісне прозріння – ікра! Жаб’яча ікра! Чи не легковажать жаби, обираючи таку ненадійну колиску для свого потомства?
Фото 03. Напередодні. 10/04/2022 Фото 04. Гармонія неба, землі, ікри. 10/04/2022 Інстинкт велить жабам навесні повертатися до тих водойм, де народилися, часом долаючи відстань до 14 кілометрів. Ось і скачуть зі всього лісу до рідного дому. А куди ж ще? Як недалеко від них закинула еволюція людину! І в мені щось ниє і кличе повернутися до рідної харківської калюжі. Агов, жаби, ми з вами однієї крові! Чи не так? Фото 05. Кожна чорна крапка – клубок ДНК, в якій сотні мільйонів років тому була запрограмована ця форма життя. Хороша програма, якщо так довго гарантувала виживання і, можливо, процвітання. Можна пройти мимо, не звернувши увагу на сміття у воді. Але це не сміття, це інша, древніша цивілізація щороку відроджується і розвивається за визначеними їй законами. Примічаю цивілізаційні калюжі, завалені ікрою – п’ята, шоста і сьома на дорозі від яру вглиб лісу. Повна ікри калюжа здається ненадійним прихистком для майбутніх жабенят. Сонце і вітер за кілька тижнів висушать воду. Що буде з малечею. Чи виживуть? Віднині при кожній нагоді ноги самі несуть сюди – вболівати за життя у воді. Фото 06. Майбутній жаб'ячий мегаполіс. 10/04/2022 Першого травня сталося очікуване диво – калюжа кишмом кишить тисячами дрібних личинок. Якщо доля буде до них прихильною, згодом ціла армія жаб дасть цьому лісу нову назву Жаб’ячий ліс. Цікаво, які вони, ті хто явилися на світ. Зелені? Сірі? Чорні? Малечо, щоб вирости, вам слід добре їсти і займатися фізкультурою. Фото 07. Купа майбутніх жабенят, 01/05/2022
Фото 08. З зяберних щілин недавно народжених пуголовків назовні стирчать щіточки зябер. Приблизно за тиждень вони сховаються всередину. 01/05/2022 Фото 09. Вздовж берегової лінії разками намиста вишикувалися ряди пуголовків, 01/05/2022 Фото 10. Малята підросли, зябра вже сховані в зябрових щілинах, 24/05/2022 Від весняного тепла зазеленів ліс. Черговий візит до жаб’ячих калюж підтвердив найгірші передчуття. Калюжі помітно висохли і обміліли. В найменшій з них чорне багно ворушиться від борсання гинучих пуголовків. Чому еволюція не відправляє своїх дітей на пошук придатніших для життя домівок? Для чого ця згубна прив’язаність до батьківщини? Чи варто рятувати гинучих? Чи хай гинуть, щоб більше ніколи не відродилося життя в цьому небезпечному місці?
Фото 11. Пуголовки в обмілілій, перегрітій і перенаселеній калюжі, бідній на кисень. Малеча не реагує на рух над головою, який раніше змушував їх кидатися врізнобіч якнайдалі в глибину. Боляче дивитися на жаб’ячий армагеддон. 12/06/2022 Наступного дня зранку прорвало небо – цілий день за вікном плюскотів дощ. Не дощ, справжня весняна злива. Перша в нескінченному ряду наступних злив, дощів, мжичок. Щодня дощ! Зрозуміло, чому тут в лісі дерева - велетні, чому на клумбах квіти виростають у два-три рази більшими, ніж на Слобожанщині. Невелика радість від чорнозему, якщо немає дощу. Невелике горе від сірозему й супіску, якщо його щедро поливає дощ. Коли за кілька днів небо прояснилося, дорога повела в ліс до п’ятої, шостої і сьомої калюж. Чи встиг дощ врятувати зароджувану жаб’ячу цивілізацію? Так, води стало помітно більше. Але найменша калюжа мертва. Дощ запізнився на один день. В решті пуголовки є, але їх вже не тисячі, лише десятки. Стабільно дощова погода дає їм шанс на життя. Хоча в один з днів на місці вузької калюжі знаходжу лише глибоку канаву від протектора трайлера. Від пуголовків не залишилося й сліду, лише густе багно. В останній калюжі життя не згасло. З нетерпінням чекаю, коли почнуть відростати лапки, зябра зміняться легенями, маленькі круглі ротики перетворяться на великі, широкі пащі, зменшаться і зникнуть хвости. Фото 12. Здається, в когось прорізалися перші лапки. Який чудовий скруглений хвостик – це пуголовок жаби трав’яної (Rana temporaria), 15/06/2022 Дощі завадили спостерігати за дивом, знайомим з дитинства, коли плавають вперемішку пуголовки без лапок і пуголовки з набором лапок у різній фазі формування. Коли нарешті добралася до піддослідної калюжі, на її березі, як блохи, жваво стрибали маленькі безхвості жабенята. Найменший рух змушує їх блискавично кидатися геть. Марні спроби встигнути хоч когось з них сфотографувати. Не підпускають. На щастя в перекаламученій зливою калюжі залишилися не такі проворні екземпляри, які ще завершують метаморфоз, та ті, хто вже без хвоста, але ще не наважився зробити перший стрибок з калюжі в нове життя. Фото 13. Після зливи вода в калюжі каламутна. Але видно, що пуголовки обзавелися лапками. 02/07/2022. Фото 14. Вже є смугасті лапки і ще є куций хвіст, 02/07/2022. Здається, що пуголовок спантеличений тим, що з ним відбувається. Він вже обзавівся двома парами непотрібних йому лапок і починає втрачати інтерес до ще недавно любого йому хвоста. Фото 15. Ще в воді, 02/07/2022. Фото 16. Перед стрибком на сушу, 02/07/2022. Жабеня визначилося зі своїм видом: смугасті лапки і темна смуга навколо ока свідчить, що надалі бути йому жабою гостромордою, забувати смак смачних салатів, якими годувала калюжа, і спробувати смак мурах, павуків, черв’яків, гусені, слимаків і навіть равликів. Час залишати рідну домівку і відправлятися у велике життя. Плавати, незграбно загрібаючи чотирма лапками, не так зручно, як вправно орудуючи хвостом. Інстинкт велить вибиратися з води. Але хіба вони знають слово інстинкт? Маленькі біороботи, які виконують мільйони років тому написану, відлагоджену, перевірену і впроваджену програму виживання. Її розробник залишив на їхніх спинках переможне V – Victoria. Цим знаком відмічені всі бурі жаби. Їх тут три види – гостроморда, прудка і трав’яна. Фото 17. Жабеня ще багато чого не вміє, але вміє головне – швидко стрибати. На найменшу зміну освітленості спрацьовує інстинкт – чимдуж утікати геть. Спробуй такого впіймати або хоча б сфотографувати. 02/07/2022. Фото 18. О щастя! В калюжі вдається розгледіти безхвостого малючка сірої ропухи. 03/08/2022. Через кілька днів ні в калюжі, ні біля неї не залишилося й сліду жаб’ячої цивілізації. Жаби стали частиною мого життя - у безмірі лісу здалися такими ж самотніми, бездомними, заклопотаними необхідністю виконувати обов’язкові ритуали, вкарбовні еволюцією в їхні гени. Очі реагують на рух – шукають жаб. Зустріч з кожною, нові й нові фото додають радості в життя. Особливо щасливий день, коли за годину потрапили на очі відразу кілька різних видів жаб. Чого ще бажати? О, багато чого. Наприклад, дізнатися про ці чудові створіння як можна більше, тобто все, що здатен дати інет. Повторилася ситуація з розпізнаванням грибів. Одного фото недостатньо. Щоб знати, на кого дивишся, треба звернути увагу на форму морди, розмір і розміщення очей, форму зіниць, візерунки й кольори на спинці та животику, на довжину задніх лапок, на пропорції стегнової й гомілкової кістки, на будову задньої стопи і на пальці передньої лапки. А вже минула не тільки весна, а й літо. Щоб зробити недостаючі фото, доведеться чекати наступну весну. Але все ж дещо є. Фото 19. Жаба гостроморда (Rana arvalis).самка, 01/05/2022 Голова загострена, на спині є дві поздовжні спинно-бокові складки, у забарвленні переважають коричнювато-світлі або оливково-бурі тони, позад голови добре виявлена темна V-подібна пляма, черевце без плям. По боках голови на рівні очей розташовані темні смуги, які доходять до основи передніх лапок. Позад очей на смугах добре помітні круглі барабанні перетинки. Зіниці горизонтальні. На задніх лапках є візерунок з кількох поперечних смуг, пальці з'єднані плавальною перетинкою. У самців розвинені шлюбні мозолі на перших пальцях передніх кінцівок. Статевий диморфізм у забарвленні добре помітний у сезон нересту, для самців характерна поява загального блакитного тла. Розвиток личинки жаби гостромордої (Rana arvalis) триває близько 60 днів, у північніших районах до 90 днів. До появи передніх кінцівок личинки гостромордої жаби (Rana arvalis) добре відрізняються від трав'яної жаби (Rana temporaria) загостреним кінчиком хвоста, який у трав'яної жаби заокруглений. Личинок гостромордих жаб поїдають старші за віком пуголовки трав'яних жаб. Строки досягнення статевої зрілості 2-5 років, тривалість життя від 6 до 11 років. Тривалість життя гостромордої жаби (Rana arvalis) в Україні значно нижча, ніж у популяціях в інших частинах її ареалу, чисельність жаб віком понад 5 років невелика. Гостроморді жаби пов'язані з водою лише в період нересту. Після закінчення нересту вони мігрують до місця постійного перебування влітку. Схованками на суші для них служать порожнини у старих пнях, ґрунті, листовій підстилці. Вибір місць для зимівлі мінливий. У Передкарпатті (Львівська обл.) гостромордих жаб (Rana arvalis) виявляли взимку на глибині 1,2 м у мулі незамерзаючої торф'яної ями, заповненої водою. У північній частині поширення зимівля відбувається на суші, ще північніше - у воді. Судячи з генетичних матеріалів, цей вид відділився від спільного стовбура, сформованого разом з іншим спорідненим видом жаба трав’яна (Rana temporaria), на межі раннього й пізнього пліоцену близько 2,6 млн років тому. Наступне формування двох підвидів жаба гостроморда (Rana arvalis arvalis) та жаба гостроморда довгонога або угорська жаба (Rana arvalis wolterstorffi) здійснилося близько 1 млн років тому в плейстоцені. Фото 20. Жаба гостроморда (Rana arvalis), самець, 04/05/2022 Фото 21. Жаба прудка (Rana dalmatina), 12/08/2022 Світло-коричневі або буро-оливкові, на межі голови й тулуба темна V-подібна пляма, є спинно-бокові складки. Від ніздрів і через область очей та барабанних перетинок ідуть коричневі смуги. Барабанна перетинка велика і приблизно відповідає розмірам ока. Зіниці горизонтальні. На задніх кінцівках зазвичай поперечні темні смуги. Черево однотонно-світле. Прокидаються у березні. Парування та відкладання ікри кінець березня — початок квітня. У самців в сезон нересту на перших пальцях передніх кінцівок утворюються сіро-жовті шлюбні мозолі. Задні кінцівки довгі й заходять скоковим (надступаково-гомілковим) суглобом далеко за кінець морди. Великих скупчень на нерестилищах не утворює і у водоймах перебуває недовго. Ікру відкладає окремими грудочками (у кладці 800−1700 ікринок) на підводні рослини, ікра не спливає на поверхню. Період метаморфозу — близько 55 днів. Тривалість життя — близько 7 років. Фото 22. Жаба прудка (Rana dalmatina), спинка, 12/08/2022 Фото 23. Жаба прудка (Rana dalmatina), животик,12/08/2022 Фото 24. Жаба трав'яна (Rana temporaria), 28/08/2022 В забарвленні тіла переважають світло-коричневі тони з плямистістю. У потиличній області темна V-подібна пляма, темні скроневі смуги йдуть від кінчика морди майже до основи передніх кінцівок. На скроневій плямі добре помітна барабанна перетинка. Зіниці очей розташовані горизонтально. На спинці темні плями неправильної форми, які можуть збігатися з двома спинно-бічними складками шкіри. Іноді уздовж середини спинки проходить світла спинна смуга з нечіткими контурами. Порівняно з іншими бурими жабами має коротші задні лапки. Між пальцями є плавальні перетинки. На задніх лапках поперечні смуги. Шкіра гладенька, з незначними дрібними горбочками. На брудно-сірому або жовтуватому черевці є невеликі темні плями неправильної форми, що торкаються одна одної. У шлюбний період горло самців набуває блакитного відтінку. Серед жаб вона першою прокидається після зимової сплячки. Поява трав'яних жаб у весняний період залежить від погодних особливостей року, та все ж вона припадає на один з найбільш ранніх термінів у порівнянні з іншими жабами. Парування після весняного прокидання починається в середньому через 2 - 6 діб. Кількість відкладених яєць від 930 до 3600, залежно від віку самиці. Нерест триває від 3 до 7 діб, при цьому самці залишаються у водоймах на декілька днів довше від самиць. Ікра зберігає життєздатність навіть з появою криги при весняних заморозках. Ікринки після набрякання оболонок спливають, утворюючи великі скупчення. Період ембріонального розвитку триває 7 - 9 діб. Тривалість метаморфозу приблизно 58 діб. На стадії метаморфозу від різних причин гинуть 83 – 97 %% личинок. З усієї кількості відкладених ікринок виживають не більше 4 % цьоголітків. Якщо личинки трав'яної жаби у водоймах фізіологічно старші, то вони пригнічують ріст і розвиток личинок жаби гостромордої (Rana arvalis) і жаби ставкової (Rana esculentus). При підвищеній щільності це може призводити до повного вимирання пуголовків цих двох видів. Статева зрілість настає у віці 2 – 3 роки. Доживає до цього приблизно 1 % початкової генерації. Сезон активності завершується у жовтні - листопаді. Дорослі особини зимують зазвичай у незамерзлих водоймах. Тривалість життя трав'яної жаби 7 - 10 років. На зимівлі трав'яна жаба сидить у типовій позі, підібгавши задні лапи, а передніми закриває голову. Вік скам'янілих решток жаб, знайдених біля німецького містечка Кальтензундхайм в Тюрінгії, оцінюють у 2 млн. років. На стоянці древніх мисливців на плато Кутна-Гора в Чехії знайдено понад 700 кісток лапок трав'яної жаби, які зазнали теплової обробки. Люди кам’яного віку харчувалися жабами. У XIV-XV століттях у Франції під час Столітньої війни люди їли жаб. Це врятувало французів від голодної смерті, коли економіка країни прийшла до повного занепаду.
Фото 25. Райка деревна, або звичайна, квакша звичайна (Hyla arborea), 01/05/2022 Фото 26. Райка деревна, або звичайна, квакша звичайна (Hyla arborea), 01/05/2022 Спинна шкіра гладка, черевна зерниста. Забарвлення спини змінюється від зеленого до світло-сірого, коричневого або майже чорного залежно від кольору субстрату та температури. Спинна поверхня відділена від черевної тонкою, темною, безперервною смугою з зовнішньою білою окантовкою. Черевце білого або жовтуватого кольору. Зіниці горизонтальні, Пальці з присосками на дископодібних кінцях, передні кінцівки чотирипалі, задні – п’ятипалі, з’єднані перетинками. Добре лазять по вертикальних, навіть, гладких поверхнях, піднімаються на висоту до 2 м. Населяють нижній та середній яруси деревних насаджень,. Вдень вони звичайно тримаються на стовбурах, гіллі, листі дерев, на високій траві, а увечері та вночі спускаються на землю для поповнення запасів води. Сплячка з вересня (грудня) до лютого (травня) в грунті, норах, дуплах, в купах камінння. Прокидаються у другій половині березня на початку квітня. Шлюбний сезон триває з квітня до травня. На місця нересту починають прибувати після встановлення температури води 4 - 6 °С, відкладають ікру при температурі води 13 °C. В кладці 200 – 2000 яєць грудками від 3 до 100 яєць. Метаморфоз триває з червня до вересня. Личинки з незавершеним метаморфозом зимують у воді й завершують перетворення наступного року. Живляться літаючими комахами. Статева зрілість настає у віці 2 – 4 роки. Тривалість життя в природі 12 років. Не віддаляються від місця народження більше ніж на 850 м, хоча бувають випадки міграцій на 12 км. Генетичний аналіз дає час поширенн жаб на Землі близько 2 - 3 млн. років тому.
Фото 27. Райка деревна, або звичайна, квакша звичайна (Hyla arborea), 21/07/2022 Квакшам властиве маскувальне забарвлення, вони як хамелеони здатні змінювати колір в залежності від оточуючого середовища – на траві й листі зеленіють, на корі дерева або грунті буріють, сіріють або чорніють. Колір квакша може змінювати в залежності від температури повітр, вологості або свого настрою.
2023/03/23 В калюжі самець райки з роздутим горловим мішком-резонатором співає шлюбну пісню Фото 28. Часничниця звичайна або землянка звичайна (Pelobates fuscus), Полісся, Житомирська область, 21/10/2022. Фото красуні Моніки, яка поселилася під порогом його дому, надав М. Тузинський В лісових екосистемах Розточчя зустрічається дуже рідко. Спинка сіра, коричнева або жовто-бура з симетрично розміщеними темними плямами. Уздовж спинки може проходити яскрава світла смуга, а з боків часто бувають розкидані червонуваті плями. Нижня частина тіла світла з плямами темно-сірого кольору, рідше однотонна. Розчленовуюче пристосувальне забарвлення потрібне для того, щоб якомога довше залишатися невпізнаною. Увагу хижака привертають плями контрастних тонів і неправильного розміру, а не предмет, на якому вони розташовані. Помітна смужка, що тягнеться уздовж спини, замість того, щоб акцентувати увагу на тваринці, створює протилежний ефект. Ця лінія нагадує не жабу, а стебло трави або гілку. Вона ділить форму на дві половини так, що нападник бачить її не цілком, а дві її частини, що затрудняє розпізнавання. Передні лапки чотирипалі, задні – п’ятипалі з плавальними перетинками, на п’ятах задніх лапок є лопатовидні чорні або коричневі мозолі (шпори), якими вона заривається в землю. Ними, як лопатою, вона здатна кидати сипкий ґрунт в очі атакуючому хижаку. Шкіра вкрита залозами, які зволожують шкіру. Вологу беруть з лімфи під шкірою. Це одні з найсухопутніших амфібій, можуть жити навіть у пустелі. Зіниці вертикальні. Шлюбний сезон починається в березні. У самців немає на передніх лапах шлюбних мозолів, але на плечах або передпліччях з’являються овальні залози, наповнені лімфою. Відкладання ікри в воду триває 5 – 10 діб. В кладці, схожій на шнур, від 1000 до 2000 яєць, довжина шнура від 40 см до 1 м. Самиця намотує його на водні рослини або вкладає на дно водойми. Личинка виходить з яйця в середньому через 7 діб, метаморфоз триває 90 – 100 діб. Після завершення метаморфозу жабеня заривається в ґрунт до наступної весни. У воду повертаються тільки для розмноження через 2 – 4 роки після народження. Середній вік 4 роки, в неволі можуть жити до 11 років. Від рідної водойми віддаляються не більше ніж на 500 – 1000 м. Харчуються дрібними комахами і їх личинками, павуками, хробаками, багатоніжками, молюсками. Жертв ковтають живцем, допомагаючи передніми лапками проштовхнути їх у горло. Крізь прозору шкіру животика можна розрізнити, як у шлунку копошиться з’їдена здобич. Легеневе дихання в них розвиненіше, ніж шкірне. Щоб зберегти вологу, вдень зариваються в ґрунт на глибину від 15 см до 150 см. В зимову сплячку розміщуються групами, але не кучно, під час сплячки дихають тільки шкірою.
На користь того, що це саме часничниця, свідчать наповнені лімфою овальні залози на плечах, які утворюються в шлюбний період. Відсутність чіткої плямистості, можливо, обумовлена недавнім виходом із зимової сплячки – не встигла розфарбуватися. Фото 30. Ропуха сіра, ропуха звичайна (Bufo bufo), 29/05/2022 Тіло широке і приземкувате. Очі помаранчевого кольору, зіниці горизонтальні. Шкіра суха, зроговіла, з чисельними горбиками та бородавками, що дозволяє заощаджувати вологу і виживати там, де інші земноводні просто не живуть, наприклад у горах та пустелях. За очима ропухи розміщені дві великі залози (паротиди), які виробляють токсичну речовину буфотоксин. Зуби відсутні. Задні лапки короткі, тому ропухи погано стрибають, а частіше ходять та навіть бігають. Забарвлення залежить від статі і віку, а також пори року, буває не тільки сірим, а й оливковим, темно-коричневим, теракотовим, піщаним. Прокидаються після зимового сну при температурі повітря 5-10°С в середині березня Їм властива присмерково-нічна активність. Парування й відкладення ікри починаються майже відразу після виходу з місць зимівлі при встановленні температури води приблизно 5-8 °С і повітря близько 10 °C. Під час розмноження знаходяться у водоймах. Для нересту займають неглибокі слабопроточні або стоячі водойми, відкладаючи ікру, як правило, на глибині 50 - 100 см. Самці приходять на місця розмноження дещо раніше від самиць і перебувають тут протягом усього періоду нересту, який триває 2 - 3 тижні. Під час нересту самці дуже активні й можуть утворювати групи до десятка особин в амплексусі. Самиці після відкладання ікри покидають водойми, самці залишаються ще близько тижня. По закінченні нересту переважно тримаються в радіусі 500 - 1500 м від місць розмноження, але вже у серпні - жовтні починають мігрувати до нерестових місць, де навесні наступного року буде відбуватися розмноження. Личинки вилупляються з яєць через 2 – 5 днів і залишаються прикріпленими до шнура 10 – 14 днів, після цього починають активно рухатися. У стадії пуголовка залишаються понад два місяці. Статева зрілість настає в 3 - 4 роки. Середня тривалість життя 25 – 35 років. Активні ропухи переважно у сутінках та вночі. Молодь може бути активною і вдень. Для добування їжі дорослі патрулюють ділянки перебування і чатують на здобич. Харчуються мурашками, плівкокрилими, жуками і жужелицями. За добу з’їдають до 8 г комах. У раціоні молоді переважають молюски. Ропухам властивий хоумінг (від англ. home – домашнє вогнище) - повернення до місця народження через 3 – 4 роки з відстані до 12 км. Як вони знаходять дорогу, досі не встановлено. Фото 31. Ропуха сіра, ропуха звичайна (Bufo bufo), 29/05/2022 Фото 32. Ропуха сіра, ропуха звичайна (Bufo bufo), 29/05/2022
2023/03/22 Далі просто світлини красунь, гідних здивування, любові, вдячності і шани. Милуємося мовчки, а потім говоримо про революційний вплив жаб'ячих здобутків на еволюцію життя. Фото 33. 20/05/2022 Фото 34. 12/06/2022
Фото 35. 15/06/2022 Фото 36. 15/08/2022 Фото 37. 21/08/2022 Фото 38. 21/08/2022 Фото 39. 24/08/2022
Фото 40. 07/09/2022 Фото 41. 09/10/2022 Фото 42. 15/10/2022
Фото 42. 30/09/2022 В Україні живуть такі види жаб: 1. квакші – звичайна та східна, 2. часничниці – звичайна та Палласа, 3. кумки – жовточерева і червоночерева, 4. ропухи – сіра, зелена та очеретяна, 5. зелені (водяні) жаби – ставкова. озерна та їстівна, 6. бурі жаби – прудка, трав'яна та гостроморда.
Закінчилася подорож у реальному часі за жабами Розточчя. На черзі подорож у минуле за відповідю на запитання: "Як стати жабою?" або "Як не стати жабою?" Отже далі буде. | |
Переглядів: 79 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |