Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Проза » Фотоподорожі

Квітуче Розточчя - 2

Триває подорож з зими у весну. На присадибних ділянках працюють люди, а в лісі на деревах зазеленіло новонароджене листячко.

29/04/2022

01/05/2022. Буковий ліс

Фото 31. Орля́к звича́йний (Pteridium aquilinum, 01/05/2022)

Лікарська, інсектицидна, отруйна, харчова, кормова й декоративна рослина. Листки на зиму відмирають. Паростки листків мають гачкоподібний вигляд і вкриті густими коричневими волосинками. Багаті на білок та крохмаль стерженці молодих листків збирають ранньої весни, доки листова пластинка ще не розгорнулася. Їх очищують від листяних часточок і відварюють. Потім промивають 2-3 рази у воді для вилучення дубильних речовин та гіркоти. Після цього стерженці готові для юшок, салатів, приправ до других страв. Стерженці обкочуюють у борошні або сухарях і обсмажують. Можна збирати й сушити на сонці, заготовляючи на зиму для юшок і соусів. Приготовлені пагони папороті нагадують смажені білі гриби. У народній медицині використовують кореневище орляка для вигнання солітерів і як проносне. Воно входить до складу мазі від наривів і екземних виразок. Кореневище містить синильну й орляково-дубильну кислоти, алкалоїди, ефірну олію тощо. Кореневища й листки орляка мають своєрідний запах, якого не переносять усі комахи. В деяких місцевостях Західної Європи травою орляка набивають матраци і подушки, в цих житлах немає ні тарганів, ні мух, ні павуків. На фруктах і овочах, загорнутих у листки орляка, не утворюється цвіль. Кореневище також містить багато калію, тому воно гарно милиться. У селах деяких провінцій Франції орляк і нині застосовують як замінник мила.

Фото 32. Щитник чоловічий, чоловіча папороть, сорокозуб (Dryopteris filix-mas), 29/05/2022

На відміну від інших рослин листки папороті ростуть не основою, а верхівкою, як стебла, що свідчить про їхнє походження від стебла, їх розміри можуть становити від кількох міліметрів до трьох і більше метрів. У більшості видів листки виконують дві функції - фото-синтезуючу і спороутворювальну.  Вважається, що легенда про цвіт папороті пов'язана саме з чоловічою папороттю. Щоб зібрати цвіт, під папороть потрібно простелити скатертину, на якій 12 разів святили паску. О 12 годині ночі на ній потрібно запалити свічку, яка 12 разів горіла на святі Паски. Як тільки з'явиться і опаде цвіт, скатертину з цвітом швидко згорнути і на жодні таємничі голоси не відповідати. Людина, яка стала власником цвіту папороті, буде все знати і бачити, тобто стане ясновидцем. Лікарська, отруйна і декоративна рослина. У науковій і народній медицині використовують кореневище як глистогінний засіб для вигнання солітерів. ціп'яків. Кореневище папороті містить філіксову кислоту, аспідинол, фільмарон, альбаспідин, флаваспідову й філіцинову кислоти; флоропірон, дубильні речовини — 7–8%; тритерпеноїди вітаміни группи В; вищі аліфатичні спирти: трикозанол-1, докозанол-1; вищі жирні кислоти. У листі знайдено етерну олію — 0,140%; вітамін С; флавоноїди; вищі жирні кислоти: лінолеву, гексадекатрієнову, пальмітинову, стеаринову, олеїнову, ліноленову, транс-гексадеценову, ейкозатетраєнову, ейкозатрієнову, ейкозапентаєнову, докозатетраєнову; ліпіди: моногалактозилдигліцериди, дігалактозилдигліцериди, сульфохіновозилдигліцериди, тригліцериди, фосфатидилхолін. Настій і відвар є анальгетичними препаратами при невралгії й подагрі. Водний екстракт, фенольні сполуки (флороглюциди), аспідинол, альбаспідин пригнічують ріст молочнокислих бактерій. Етерний, ацетоновий, хлороформний екстракти проявляють бактеріостатичну активність відносно грампозитивних мікроорганізмів, фунгістатичну — відносно грибів-дерматофітів і Mycobacterium tuberculosus; ацетоновий та етерний екстракти активні відносно вірусів грипу і тютюнової мозаїки, а етанольний екстракт — вірусу герпесу; сума фенольних сполук (флороглюциди) та аспідинол активні на моделях стафілококової інфекції; фенольні сполуки (флороглюциди) проявляють протистоцидну активність. Флороглюциди папоротей гальмують процес індукції злоякісних клітин пухлинними промоутерами.Екстракт з осіннього листя стимулює розмноження дріжджів при їх виробництві. Заготовляють кореневище восени (вересень — жовтень) або рано навесні (квітень).

12/04/2022 Крутий північний схил балки

13/05/2022

Фото 33, Багатоніжка звичайна, солодиця лісова, солодиш, солодка папороть лісова (Polystichum proliferum), 08/01/2023 (листя лягло на ґрунт)

Багаторічна зимуюча папороть родини багатоніжкових, заввишки 20-30 см. Прямостояча пучкова багаторічна папороть на товстому підземному стеблі (кореневищі), іноді утворює короткий стовбур. Має повзуче, солодке на смак кореневище 0,5— 1 см у діаметрі, з двома рядами прямих, шкірястих, перистих роздільних, видовжених ланцетних листків з лінійно-ланцетними, цілими краями або іноді трохи зубчастими частками і з черешками, коротшими за пластинку. Кореневища багатоніжки звичайної містять дубильні речовини (2,5—3,7 %), глікозиди поліподин і самамбаїн, сапоніни, ситостерин, кавову, яблучну, лимонну, масляну, гексойну, лаврову, янтарну та аскорбінову кислоти, метилсаліцилат, крохмаль, каучук, сліди ефірної олії. Має відхаркувальні, пом'якшувальні, болетамуючі, потогінні, жовчогінні, сечогінні, кровоспинні та глистогінні властивості. В народній медицині препарати з кореневищ застосовують при бронхіальних катарах, астмі, відсутності апетиту, диспепсії, гастриті, метеоризмі, при хворобах печінки, селезінки та сечового міхура, нефриті, маткових кровотечах та як абортивний засіб. Як болезаспокійливий засіб використовують при подагрі й ломоті в суглобах. Зовнішньо використовують при вивихах, поліпах у носовій порожнині, прикладають до забитих місць.

Фото 34. Хвощ зимовий, хвощ зимуючий (Equisetum hyemale), 01/05/2022.

Хвощі - одні з найдавніших організмів на землі: були знайдені їхні скам'янілості, що відносяться до кінця девонського періоду (358,9 -372,2 млн.р. тому). Хвощ зимовий відрізняється від інших хвощів подібними до бамбукових довгими циліндричними, суглобовими стеблами довжиною до 100 см, на яких немає бічних гілок. Завдяки 5 – 10 %% вмісту кремнезему (SiO2) жорсткі стебла використовували для полірування дерев’яних і металевих поверхонь. Стародавні римляни замінювали ним мило. У його складі є алюміній, магній, марганець, калій, багато флавоноїдів, включаючи кверцетин, триглікопіранозиди гербацетину та кемпферол, глюкозиди, лютеолін, каротиноїди α-каротин та β-каротин, лікофіл, лютеїн та його епоксид, віолаксантин та зеаксантин, органічні кислоти фенолітичні, кавові та хлорогенні, алкалоїди нікотин та палустрин. Зимовий хвощ допомагає при лікуванні численних захворювань за допомогою настоїв, настоянок, капсул або мазей. Він має протианемічні, протидіарейні, протигеморагічні, протизапальні, протигрибкові, антисептичні, заживляючі, в’яжучі, антиоксидантні, знеболюючі, очищаючі, сечогінні, заживляючі та ремінералізуючі властивості. У наші дні Хвощ використовується в медицині і косметології як засіб проти старіння, для догляду за шкірою та зміцнення волосся або нігтів. Високий вміст кремнію сприяє виробленню колагену та реактивації складових тканин шкіри. Лікує лупу, випадання волосся захворювання шкіри голови, грибки на шкірі та нігтях, артрит і ревматичні захворювання, зупиняє внутрішні та зовнішні кровотечі.

Фото 35. Молоча́й кипари́совий (Euphorbia cyparissias), 07/05/2022

Містить їдкий отруйний молочний сік (евфорбій), смоли, каучук, органічні кислоти, жирну олію, алкалоїди. Має болетамувальну, послаблюючу, сечогінну, потогінну, місцевоподразнювальну дію. Використовують при запальних процесах дихальних шляхів, гастриті, запорах, набряках, аскаридозі. У народній медицині застосовують при злоякісних пухлинах, для виведення веснянок, бородавок, мозолів. Для виготовлення лікарських форм використовують траву і коріння.

Фото 36. Барвінок малий (Vіnca mіnor), 01/05/2022

Як лікарський засіб використовують траву барвінка, зібрану у фазі цвітіння - початку плодоношення, зрізують лише вертикальні пагони на висоті 1–5 см від поверхні ґрунту. З трави Б. малого виділено 45 алкалоїдів, в основному це похідні індоліну, індолу, оксиіндолу, індоленіну, флавоноїдний глікозид робінін, 3-глюкозидобензкатехінкарбонова кислота і тритерпеноїд — урсолова кислота. Алкалоїди барвінка знижують артеріальний тиск, виявляють седативний ефект, а також мають протизапальну і кровоспинну дію. Препарати з барвінка діють на судини головного мозку, поліпшують кровопостачання мозкової тканини при церебральній гіпертонії, кризах, спазмах судин головного мозку, неврогенній тахікардії.

Фото 37. Підмаренник запашний, смілка запашна, мар'янка, мар'янка пахуча, шершавка, маслянина, жасминник, остудник, маринка лісова (Galium odoratum), 24/05/2022

Містить кумариновий глікозид (що надає їй приємного запаху), дубильні речовини, ефірну олію, смоли, Використовують як проносний, сечогінний засіб, який сприяє розчиненню і відходу піску і каменів у жовчовидільних шляхах, жовчному міхурі та в нирках, при аритміях серця, водянці, водобоязні, при гострих катарах шлунка і кишок, як пом'якшувальний засіб при кашлі, як заспокійливий і снодійний засіб. Зовнішньо використовують у вигляді припарок при фурункулах, ранах, висипах на шкірі. Застосовують для ароматизації тютюну, білизни, лікерів, горілок, пива, вин, чаю, сирів, для приготування безалкогольних напоїв. Свіжі і сухі листки та стебла використовують для надання приємного смаку салатам, овочам, компотам і солодким стравам.

24/05/2022

Фото 38. Гравілат річковий, гвоздиковий корінь, могущник великий, водяний бадан, чортові головки, замовна трава (Geum rivale), 29/05/2022

Восени і навесні запасають корінь і кореневище гравілату. Вони містять дубильні речовини, крохмаль, гіркий глікозид геін. Рослина має кровоспинні, знеболювальні, в'яжучі та загальнозміцнювальні, антисечпичні і снодійні властивості. З молодого листя і стебел гравілату готують салати, супи, пюре, гострі приправи. Коріння можна їсти відвареними. Через дубильні речовини гравілат річковий кладуть в пиво, щоб воно могло довго зберігатися і не скисати. Сухе коріння використовують як ароматичну речовину замість гвоздики і кориці в пирогах, квасах, домашньому пиві, вині, лікерах, інших напоях та виробах. Латинська назва роду Geum походить від грецького смачний, приємний

28/05/2022

Фото 39. Веснівка дволиста, заяча кров, заячі вушка, заяча сіль, заячий цвіт, зимовик, ландиш мишиний (Maianthemum bifolium), 28/05/2022

Веснівка містить серцеві глікозиди, подібні до глікозидів конвалії і наперстянки, сапоніни, складні ефіри, органічні кислоти, вітамін C. В народній медицині використовують відвари трави і водні настої з неї для лікування водянки, серцево-судинних захворювань, хвороб нирок, а також як жарознижувальний засіб при застуді. Зовнішньо препарати рослини застосовують при абсцесах і забитті. Як харчова рослина веснівка дволиста використовується для створення складного чаю та прохолодних напоїв з медом і цукром. Чай з веснівкою дволистою сприяє зниженню втоми і підвищенню працездатності. Заготовляють рослину в стадії цвітіння. Обережно зрізають ножицями тільки листочки і залишають в цілості стебло з квітами.

Фото 40. Фітеума колосиста, ко́льник колоси́стый, шишкар (Phyteúma spicátum), Червона книга України, 29/05/2022

Звичайна жителька Карпат. На рівнині трапляється зрідка у західній частині України. На Рівненщині та в прилеглих районах Житомирської області перебуває на східній межі поширення. Для свого поселення обирає горбистий, розчленований рельєф.

Фото 41. Живокіст лікарський, воло́вий язи́к, око́пник, правокі́ст, гав'яз (Symphytum officinale), 29/05/2022

Помірно отруйна багаторічна рослина родини шорстколистих. Медоносна, харчова, лікарська, фарбувальна і кормова рослина. У народній медицині використовують корені і кореневища від проносів як добрий обволікаючий і відхаркувальний засіб. Зовнішньо використовують свіжий корінь або сік з нього при чиряках, виразках, носових кровотечах, роблять також припарки при переломах кісток. Корінь застосовують також у ветеринарії. Сировину заготовляють восени. Листя і обчищені від шкірки молоді пагони використовують для салатів, супів, борщів, вінегретів, всіляких приправ та засмачок. При вживанні великих кількостей викликає розлад шлунка. Всі частини живокосту лікарського в зеленому стані отруйні для коней, великої рогатої худоби, овець, кіз, бо містять алкалоїд симфітоциноглосин, глюкоалкалоїд консолідин, холін та інші шкідливі для них речовини.

Фото 42. Була́тка довголиста, зозулинець-клопівник (Cephalanthera longifolia), Червона книга України, 29/05/2022

Багаторічна рослина родини зозулинцевих, релікт плейстоценового періоду (2,58 млн. р. тому – 11700 р. тому). Лікарська і декоративна культура.

29/05/2022

Фото 43. Підлі́сник європе́йський (Sanicula europaea), 29/05/2022

В медицині використовується трава, що містить сапонін, дубильні й гіркі речовини, органічні кислоти (яблучніу, лимонну та інші), ефірну олію, вітамін C, бактерицидні речовини. Траву збирають під час цвітіння, кореневища заготовляють рано навесні або восени Підлісник європейський використовується народною медициною як кровоспинний, протизапальний, бактерицидний, болетамуючий; сечогінний і як такий, що зміцнює нервову систему, засіб. Найчастіше настій трави або відвар кореневищ вживають при кровотечах легень, шлунку, кишок і нирок, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту та від кашлю. Настойка коріння вважається засобом, що посилює статеву діяльність у чоловіків. Зовнішньо настій трави або відвар коріння використовують для гоєння ран, полоскання горла і ротової порожнини, а порошок з листя — при фурункульозі.

Фото 44. Китятки звичайні (Polygala vulgaris), 29/05/2022

Китятки звичайні ростуть на вологих луках у Карпатах, рідше — на Розточчі-Опіллі і на Поліссі. Цвітуть у червні-липні (ми їх зустріли у травні ) ). Трава й коріння Мають в’яжучі, протимікробні, відхаркуючи, обволікаючі, кровоспинні і секретолітичні властивості. Використовують при гострих і хронічних катарах гортані, бронхів і легень. Назва роду Polygala з давньогрецької - "багато молока". Вважалося, що рослина здатна збільшити надої молока у великої рогатої худоби.

Фото 45. Жовтозілля звичайне, дідик звичайний (Senecio vulgar), 29/05/2022

Містить аскорбінову кислоту, каротин (у листках — 54—61 мг%), дубильні речовини, хінони, флавоноїди, алкалоїди (у листках - 0,49-3,5 %; стеблах - 0,2-1,2 %; квітках - близько 3 %): сенецифіллін, сенеціонін,  інтегерімін, платифілін, сарацин, ретрорсин, рутин, інулін та мінеральні солі. Використовуються при запаленні дванадцятипалої кишки та товстої кишки, жовчного міхура і шлунку, при гострих кишкових та шлункових спазмах, гіперацидному гастриті, маткових і різних внутрішніх кровотечах, при бронхіальній астмі й стенокардії. У малих дозах жовтозілля збуджує, а у великих пригнічує центральну нервову систему, його дія подібна до дії атропіну.

Фото 46. Осот болотний (Cirsium palustre),29/05/2022

Індикатор вологих і глинистих земель.

Фото 47. Родовик, грижник, червоноголовка, кровоголовка, кровостяг, огорошник, стягникров, ужаче зілля, кровохлібка аптечна (Sanguisórba officinális), 29/05/2022

За часів ГУЛАГу, коли в таборах спалахнула епідемія дизентерії, люди вмирали тисячами. Начальник табору, стурбований, що скоро не буде кому працювати, довідався про знання білоруської вчительки Тетяни Олександрівни про цілющі трави, викликав її і наказав знайти потрібний засіб. В іншому випадку їй погрожував розстріл. Згадала Тетяна Олександрівна, про одну траву, яка, на щастя, росла біля табору. Зібрала коріння і варила у великому казані. Ув’язнені черпали з нього кружками 3-4 рази на день. І всі, хто дожив до цього чаю, вижили. Це була трава родовик (кровохлібка аптечна), яка має бактерицидні властивості по відношенню до кишкової палички, кровотечі (тільки під наглядом лікаря) і рясні менструації, нашкірно родовик застосовують у випадках, коли довго не гояться рани, при стоматиті, ангіні, опіках, трофічних виразках ніг. А в народі її ще називають родовик, грижник, червоноголовка, кровоголовка, кровостяг, огорошник, стягникрів, ужаче зілля.

Фото 48. Хрін звича́йний (Armoracia rusticana), 29/05/2022

Корені містять вуглеводи (глюкозу, галактозу, арабінозу), сапоніни, вітаміни С, Bi і ВГ, флавоноїди, гірчичну олію та тіоглікозіди. У листках знайдені алкалоїди, вітамін С, каротин, флавоноїди та мінеральні солі (кальцій, калій і фосфор). Свіжий сік багатий лізоцимом, здатним викликати розчинення мікробної стінки, створюючи антибактеріальний бар'єр в організмі. Лізоцим в медичній практиці застосовують як антисептичний засіб. Хрін має відхаркувальну, протизапальну, антимікробну, болезаспокійливу дії. Розведений сік хрону застосовують при гастритах із зниженою кислотністю, млявому скорочення кишечника і недостатній функції жовчних шляхів. Місцево сік використовують для полоскання горла, рота, при зубному болю, при гнійних ранах, як подразнювальний засіб при радикулітах, ревматизмі, невралгії, ішіасі, місцевій шолудивості, себореї і гнійних процесах шкіри. Встановлено лікувальний ефект хрону при хронічному коліті та холециститі.

29/05/2022

Фото 49. Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), 29/05/2022

Листя, стебла і квіти яглиці містять ефірні олії, переважно лімонен, який має бактерицидні властивості, феландрен, який має фунгіцидні властивості; стероїди, азотовмісні сполуки, великі кількості вітаміну С та провітаміну А (каротин), залізо, мідь, марганець, титан, бор, кальцій, магній і калій, антиоксидантні флавоноїди, сапоніни, які мають сечогінні та відхаркувальні властивості, смоли. Корені містять вуглеводи, ефірну олію, азотовмісні сполуки, поліацетиленові сполуки (фалькаринолон, фалькаринон, фалькариндіол та ін.), фенолкарбонові кислоти, кумарини та вищі аліфатичні вуглеводи. За археологічними даними яглиця використовувалася для лікування захворювань суглобів ще неандертальцями. У Середньовіччі вирощувалася у монастирських садах як овочева рослина чи приправа. З кінця XIX сторіччя відомий швейцарський фітотерапевт Йоган Кюнцлє (Johann Künzle) почав застосовувати яглицю для лікування різноманітних хвороб, зокрема суглобів. В наш час яглиця застосовується в лікуванні подагри та артритів, іноді ішіасу. Має значення її сильна протизапальна дія, а також позитивний вплив на нормалізацію порушеного обміну речовин, зокрема, видалення надміру сечової кислоти. Препарати яглиці мають фунгіцидну, протизапальну, діуретичну та ранозагоювальну дію. Наявність фалькаринолу та фалькариндіолу робить яглицю важливим засобом лікування грибкових захворювань шкіри. Яглицю застосовують при рожистому запаленні та ексудативному діатезі.

Фото 50. Перст́ач гу́сячий, гусятник (Argentina anserina), 31/05/2022

Збирають усю траву — під час цвітіння, насіння — восени. Застосовують як в'яжучий, сечогінний, кровооздоровний, кровоспинний, болезаспокійливий засіб при спазмах і шлункових та маткових болях, при болісних менструаціях; для регуляції функціональної діяльності товстих кишок, при запорах; при жовчнокам'яній хворобі та хворобах хворобах печінки (діють дубильні речовини, гіркоти, смоли, слиз, солі).

Фото 51. Щербанець звичайний, апозерис смердючий (Aposeris foetida)

Фото 52. Вика лісова, горошок лісовий, звя́гель (Vicia sylvatica), 29/05/2022

Їй потрібний світлий ліс, тому зменшення кількості лісів або їх загущення може вплинути на її чисельність. Хороша кормова рослина, в 1 кг трави міститься 88 мг каротину.

12/06/2022

Фото 53. Чистець лісовий (Stachys sylvatica), 15/06/2022

Назва чистець, дана за його властивість очищати шкіру від різних нагноєнь. Трава чистецю лісового містить дубильні речовини, ефірну олію, бетаїнові сполуки (бетоніцин, турицин, стахідрин, тригонелін), холін, смоли, органічні кислоти. Заготовляють траву в період цвітіння. Має кровоспинну і протизапальну дію, знижує артеріальний тиск, поліпшує роботу серця, заспокоює центральну нервову систему. Настоянку з сушеної трави чистеца прописували хворим для лікування затверделых пухлин.

Фото 54. Мак дикий, мак польовий, мачок, мак-самосійка (Papaver rhoeas), 15/06/2022

Квітки маку дикого містять алкалоїди (коптизин, реагенін, реадин, хлорид N-метилстилопіну, глауцин), вітаміни С, Е, пектини, слиз, дубильні і мінеральні речовини, антоціани, солі заліза й магнію. В головках маку є алкалоїди (коптизин, папаверрубін, реадин, сангвінарин), токоферол, жирні кислоти (пальмітинова, стеаринова, лінолева). Для лікарських потреб заготовляють пелюстки (Flores Rhoeados) і макові головки (плоди). Пелюстки збирають у суху сонячну погоду з повністю розкритих квіток. Макові головки зрізують у період неповного достигання (у липні), коли вони починають набувати солом'яно-жовтого кольору. Штучне сушіння пелюсток проводять при температурі до 35°С, головок — при температурі до 70°С. Мак дикий заспокійливо діє на центральну нервову систему, має легкі снотворні й болетамуючі властивості, виявляє пом'якшувальну, обволікаючу, мокротовидільну, потогінну та кровоспинну дію. Настій пелюсток використовують при кашлі, бронхітах, трахеїтах і ларингітах, безсонні, серцебитті, діареї й дизентерії, болях у черевній порожнині та мимовільному сечовипусканні. Відвар головок найчастіше вживають при гострому кашлі (особливо у дітей), серцебитті, болях в черевній порожнині Протипухлинну дію виявляють екстракти з насіння цієї рослини, плоди маку застосовують при онкологічних захворюваннях органів черевної порожнини, при саркомі, кондиломі та при зовнішніх формах раку. 

Фото 55. Зніт вузьколи́стий, іван-чай звичайний, хаменерій вузьколистий (Epilobium angustifolium, syn. Chamerion angustifolium),25/06/2022

Листя містить слиз - до 15% від загального обсягу, дубильні речовини - до 20%, аскорбінову кислоту, фенолкарбонові кислоти, тритерпеноїди, пектини, полісахариди, цукри, каротин, мінеральні солі заліза, бору, міді та марганцю, флавоноїди, каротин, кумарини. У стеблі міститься до 6% дубильних речовин. Цінними є трава і листя рослини, а також її корінь. В надземній частині рослини, крім плодів, містяться речовини, які мають антимікробну й протизапальну дію. Висока концентрація слизу дозволяє зніту обволікати слизові оболонки та усувати подразнення. Лікувальні властивості полягають в активній знеболювальній, репаративній, протигрибковій, терпкій дії. У народній медицині використовують листя для загоювання ран, від головного болю, золотухи, як обволікаючий і протизапальний засіб.Молоді кореневі паростки і пагони іван-чаю вживають відвареними, як спаржу, а також замість капусти. Кореневища солодкі, їх їдять сирими і вареними.  Для приготування борошна кореневище заготовляють восени, коли вжовкне й почне підсихати надземна частина рослини. Його очищають, ріжуть на невеликі шматки, замочують у воді, щоб прибрати дубильні речовини, сушать і товчуть у ступі. Борошно з кореневища додається під час випікання хліба. З нього можна виготовляти коржики та печиво,

Фото 56. Сідач конопляний, конопельник, коноплі собачі (Eupatorium cannabinum), 16/07/2022

Лікарська, медоносна, фарбувальна, волокниста, жироолійна і декоративна рослина. Трава рослини містить сесквітерпеновий лактон еупаторіопікрин, еупарин, о-лакгуцерол, 1-інозит, ефірну олію (до 0,3%), рутин, гіперозид, дубильні речовини, сапоніни, вітамін С, смолу, холін, інулін, астрагалін, ізокверцитрин, кумарову й ферулову кислоти та ароматичні оксикислоти (кавова, хлорогенова, ізохлорогенова). Виявляє жовчогінну, послаблюючу, сечогінну, потогінну, холеретичну та загоюючу рани дію, знижує артеріальний тиск і вміст холестерину в крові та збуджує апетит, добрий кровоочисний і стимулюючий обмін речовин засоб.  У народній медицині використовують верхні частини пагонів довжиною до 30 см, які збирають на початку цвітіння. Вони містять ефірні олії, глюкозиди і дубильні речовини. Листки і квітки містять глюкозид євпаторин, смолу і небагато алкалоїдів. Собачі коноплі містять онкогенні пірролізидинові алкалоїди. Трава дає ясно-жовту, а корінь - чорну фарби. Квітки застосовуються для фарбування тканин у синій колір. 

Фото 57. Пере́стріч гайови́й або пере́стріч дібро́вний, брат-і-сестра́, братики (Melampyrum nemorosum), 16/07/2022

 Має медоносні та лікувальні властивості, траву обмежено застосовується у народній медицині для лікування  серцевих та шлункових хворобах. Ванни з додаванням відвару перестрічу застосовують при діатезі у дітей, для лікування екземи, туберкульозу шкіри. Завдяки протизапальній дії свіжа подрібнена трава прияє швидшому загоєнню ран.

Фото 58. Хвощ польовий, сосонка польова, хвойка, тінички (Equisetum arvense), 30/07/2022.

Пагони містять кремнієву кислоту, алкалоїди, флавоноїди, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту. Галенові препарати хвоща польового виявляють багатобічну терапевтичну дію: сечогінну, кровоспинну, протизапальну та ремінералізуючу. Завдяки великій кількості силікатів у хвощі польовому він спричинює активну проліферацію сполучної тканини, стимулює процеси петрифікації туберкульозних вогнищ, особливо у легеневій та нирковій тканинах, утримує в сечі рівновагу між колоїдами та кристалоїдами і тим самим заважає утворенню сечових каменів. Як сечогінний засіб хвощ польовий застосовують у складі сечогінних чаїв при застійних явищах серцевого походження (вади серця, серцева недостатність), при захворюваннях сечовивідних шляхів (пієліти, цистити, уретрити) та при ексудативному плевриті. Гарний терапевтичний ефект одержують при лікуванні атеросклерозу судин серця і головного мозку, сечокам'яної хвороби, уражень капілярних судин, а також туберкульозу легень і шкіри під час проведення протитуберкульозної терапії. Як ремінералізуючий засіб хвощ польовий призначають людям похилого віку (кількість кремнію в організмі зменшується прямо пропорційно старінню). Як кровоспинний засіб ефективний при маткових, легеневих, носових, гемороїдальних кровотечах. і кровотечах з сечових шляхів, зумовлених механічними факторами при сечокам'яній хворобі.

Фото 59. Дзвоники скупчені, дзвоники купчасті, дзвоники головчасті (Campanula glomerata)

У надземній частині рослини містяться флавоноїди, кофеїнова й кумарова кислоти, а в листках — до 1290 мг% аскорбінової кислоти. Надземну частину рослини в період цвітіння використовують в народній медицині як заспокійливий засіб у разі збудження, мігрені, укусів скажених тварин, для полоскання горла й ротової порожнини під час запальних процесів.

Фото 60. Алте́я ліка́рська, проскурняк лікарський (Althaea officinalis)

Збирають коріння алтеї восени або ранньою весною, при цьому в землі залишають близько 30% коренів для відновлення заростів. Основні ефекти алтеї лікарської – відхаркувальний, муколітичний, протикашльовий, протизапальний, обволікаючий. Завдяки полісахаридам, препарати алтеї мають властивість збільшуватися в обсязі і покривати слизову оболонку і шкіру. Найчастіше алтею застосовують при захворюваннях органів дихання, що супроводжуються кашлем: бронхіті, трахеїті, пневмонії. Також його використовують при запальних захворюваннях глотки (тонзиліт, фарингіт). Рідше алтей застосовують при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту (гастриті, виразковій хворобі, коліті). Квітки алтея застосовують при хворобах сечовивідного тракту. Зовнішньо алтей використовують при запальних захворюваннях слизової, опіках.

Фото 61. Конва́лія звича́йна, конва́лія травне́ва (Convallaria majalis)

У науковій медицині використовують квітки, листки і надземну частину конвалії. Лікарські препарати з конвалії у вигляді настоянок трави, настоїв, корглікону, крапель Зеленіна рекомендуються при серцевій недостатності, кардіосклерозі, пороках та неврозах серця. Конвафлавін марелін - при захворюваннях печінки, сечового та жовчного міхурів. Рослина містить глікозиди, що регулюють серцеву діяльність (є вказівки, що вони не мають рівноцінних синтетичних замінників), біологічно активні речовини капілярозміцнюючої, протизапальної, спазмолітичної, судинорозширювальної дії, а також терпеноїди, флавоноїди, кумарини, сапоніни, стероїди, ефірну олію та цукор, яблучну й лимонну кислоти.

Категорія: Фотоподорожі | Додав: Kunigunde (18.01.2023)
Переглядів: 77 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: