Ви гляньте, які прекрасні ці нівальні міксоміцети виду Lamproderma! В них блискучий райдужний перидій, вони дуже гарні, з чорною споровою масою. У Lepidoderma вона дуже контрастна, у них вапно у вигляді лусочок на поверхні. Воно розміщене такими компактними лусочками. Там ще були з роду Diderma, в яких вапно у вигляді блискучої кірочки. Дуже гарні хлоп’ята! В нівальні міксоміцети просто неможливо не закохатися!

Володимир Гмошинський, лекція ”Хто такі міксоміцети? Де вони живуть і як їх вивчають?”

Для довідки: вік Землі 4,5 – 4,6 млрд. років. Вік порід, в яких виявлений вуглець, який приймав участь у фотосинтезі, 3,8 млрд. років.

Довірливий дитячий розум ні миті не сумнівався в істинності картини світу зі шкільного підручника. На вкритій океаном древній Землі у первісному бульйоні самі собою виникали згустки упорядкованого органічного життя – коацервати. Вони спочатку здогадалися відгородидися від первісних негараздів оболонкою, а потім найдалекоглядніші змайстрували собі ще й ядро. Так виникли перші одноклітинні: водорості, а потім  амеби, інфузорії, євглени. Чи можливо навпаки, спочатку амеби, а потім водорості? Напрошується первинність водоростей, щоб амеби не гинули від голоду. Але ж амеби навряд чи були настільки гуманними, щоб з голоду не спожити собі подібних, як це буває й досі. Проблема первинності не вирішена, бо не залишилося живих свідків того, що було насправді. 

Еволюціонуюче дерево життя  ускладнювалося і розросталося трьома потужними гілками: багатоклітинні рослини, багатоклітинні тварини і древнє ні те, ні се, тобто гриби. Кого не підхопив і не помчав уперед загальний процес еволюціонування, і зараз чудово почувається у вигляді без’ядерних і ядерних одноклітинних істот, які вважають себе вінцем творення і не йдуть на те, щоб  ускладнювати своє життя. У Книзі Доль еволюції записано, що рослини ніколи не зможуть створити теорію відносності, а люди не навчаться пускати в землю коріння і добувати засоби для життя фотосинтезом.

Чи знайдеться людина, яка ні разу не задавала собі питання, хто ми, звідки ми, якими будемо в майбутньому? Навішо? Школа давала відповідь: людина пройшла шлях від первісної амеби до комахи, потім була рибою, амфібією, плазуном, птахом (генетична пам’ять зберігає прадавні польоти і повертає їх у сни) і нарешті ссавцем зі ще одним вінцем творення - людиною. На цьому еволюція зупинила свою переможну ходу, бо нічого досконалішого за людину немає і бути не може.

Час зруйнував струнку теорію невідворотності прогресу в еволюції життя і мимохіть віру в неминучість комуністичного майбутнього людства. Не може істота, яка мільйони років займається винищенням собі подібних, бути вінцем еволюції. Той єдиний, хто знищить всіх і залишить навколо себе пустелю війни, не стане переможцем, як не став переможцем тиранозавр рекс (Tyrannosaurus rex).

Прощавай, віро в беззаперечність формули оптимізму вольтерового філософа Панглосса: „Все на краще в цьому найкращому зі світів”. Беззаперечні істини й формули живуть не довше одного людського життя. Рано чи пізно настає час перевірити аксіоми, на яких вибудовувався світогляд.

Отож, аксіома перша: найскладніші – близькі до досконалості, найпростіші – недорозвинені. Чи це не натяк на примітивність неосвіченого розуму, чи це не ствердження, що інтелектуали – світло в темряві для невігласів?

Не маю на меті робити провокуючі й шокуючи заяви. З ким сперечатися, з собою? Мої сьогоднішні роздуми про еволюцію не йдуть за межі еволюції амеб. Щоб мати уявлення про їхнє життя, потрібен мікроскоп. Чи ні? Частково так, частково ні. Вперше щастя побачити амебу на власні очі випало два роки тому. Моя неосвіченість визнала за освіченістю право налякати мене до смерті розповіддю про небезпеку зустрічі з кулястими лікогалами, які рядком усілися на порослому мохом гниючому стовбурі, підставляючи свої рожеві боки теплому червневому сонечку. Варто ткнути в якусь з цих куль гострим патичком, як з неї проллється бридкий червонястий слиз. Ці небезпечні створіння розкидають навколо себе спори, які потрапивши в легені, розростаються грибницею і народжують такі ж бридкі кулі.  Хто хоче ростити бридоту в своїх легенях? Немає бажаючих? Отож...

Як легко лякати невігласів, творячи зі звичних речей жахливі кошмари! Соромно зізнатися, але в десятирічному дитинстві розповіла сусідському хлопчику, що під час війни не всі фашисти втекли з нашого села, частина сховалася в дерев’яних електричних опорах. Звідти будь-якої миті вони можуть вискочити зі своїми автоматами і вбиватимуть всіх підряд. Мене смішив його подив і переляк. Наступного дня його батько прийшов, щоб вилаяти мене –дитина боїться фашистів і не хоче виходити з хати. Кара за давні дурні фантазії наздогнала мене у вигляді таких же дурних фантазій про  лікогал. Еволюція, гриби, амеби, фашисти... Чи є логіка в цьому потоці свідомості? Звичайно є, фашисти з автоматами, які вискакують з електричних опор - це ті ж самі смертоносні спори, які росипають лікогали.

Лікогали – це гриби-амеби, слизовики (по науковому міксоміцети) або грибозвірі на жаргоні мікологів, які вивчають це диво еволюції. Диво вони тому, що одну частину свого життя проживають як амеби, а частину життя – як гриби. Тіла  лікогал називаються еталієм (у інших міксоміцетів – спорокарпом), а вкриваюча їх плівка – перидієм. Щодо смертоносності спор – у 1 г ґрунту міститься від  десяти тисяч до одного мільйона спор різних міксоміцетів. То чи варто лякатися, якщо трапиться на очі повзаючий псевдоплазмодій чи нерухомий спорокарп, який готується розсипати спори? Ці досконалі створіння залишаються неодмінною складовою життя стільки часу, скільки воно триває.

На Слобожанщині мені зустрічалися гриби-амеби лікогала надеревна (Lycogala epidendrum) і трихія  оманлива (Trichia decipiens). В лісі Розточчя на очі потрапили ще три види грибів-амеб: стемонітіс осьовий (Stemonitis axifera), тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa) і фуліго гнильний (Fuligo septica). Фотографуючи їх, не здогадувалася, що це за гриби. Зараз розуміючими очима переглянула сотні зроблених фото. Праця не була марною, те, що здавалося незнайомими грибами, виявилося різними стадіями розвитку грибів-амеб.

Життя міксоміцетів (пам’ятаємо, що це гриби-амеби) починається з того, що зі спори в теплу й вологу погоду вивільнюється міксамеба. Її ядро має гаплоїдний (одинарний) набір хромосом Як амеба, вона в пошуках їжі за допомогою псевдоніжок починає переміщуватися зі швидкістю близько 0,1 – 0,4 мм/хв., харчуватися і рости. Час від часу вона ділиться на дві, збільшуючи кількість амеб. У теплу й дощову погоду у воді зі спори виходить веретеноподібна зооспора з гаплоїдним набором хромосом і двома джгутиками різної довжини. Вона рухається з допомогою джгутиків, харчується росте і час від часу ділиться на дві, збільшуючи кількість зооспор. Зооспори і міксамеби при зустрічі здатні зливатися попарно, утворюючи одну клітину з ядром, яке має диплоїдний (подвійний) набір хромосом.  Клітина, утворена після злиття, сама більше не ділиться, зате її ядро продовжує ділитися, утворюючи нові й нові ядра тепер вже в багатоядерній клітині, яку називають плазмодієм. За несприятливих умов зооспори і міксамеби покриваються щільною оболонкою і переходять до стану спокою, зберігаючи здатність прокинутись через десятки років. За сприятливих умов до 100 000 плазмодіїв за сигналом, який подає один з них виробленням циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), починають сповзатися докупи по сліду зі слизу, залишеному сигнальним плазмодієм, і зливаються у велику, видиму без мікроскопа, багатоядерну клітину –  псевдоплазмодій. Харчування припиняється. Щоб як можна далі розсипати спори, псевдоплазмодій заповзає повище або спинається на сформовану ним ніжку. Починається фаза спороношення. З матеріалу клітини утворюються спорангії – трубочки, в яких формуються і визрівають спори. Коли настає час, спорангії відкриваються, спори з них розносяться комахами, розсіюються вітром або змиваються водою. Цикл перетворення амеби в гриб замикається.

Фото 1. Життєвий цикл гриба-амеби

Тіло псевдоплазмодія може займати площу до 1 кв.м і важити до 20 кг. Тривалість життя – 5-6 діб. Псевдоплазмодій, який у 1973 році заповз у двір фермера в Далласі, мав розмір до 50 см в діаметрі. Пульсуючий „позаземний” вигляд „грибозвіра” став причиною великого переполоху – його прийняли за пришельця з Космосу. Саме такий у фільмі жахів „Крапля” ледь не знищив ціле містечко.

Яким вітром і коли занесло на Землю цих грибозвірів? Повторю за шанованими мною палеонтологами: життя, як і рух, фундаментальна властивість матерії. Як рух, так і життя являють найрізноманітніші відтворювані форми. Найдревніша багатоклітинна зелена водорость Proterocladus antiquus, знайдена в Китаї, жила близько 1 млрд. років тому. Вік 100 млн. років має знайдений у Мьянмі шматок янтарю зі збереженими в ньому спорангіями стемонітіса і кількома уламками пальців з кігтями ящірки, яка прихопила з собою в майбутнє спорангії зі зрілими спорами. Молекулярно-генетичний аналіз спор показав, що відтоді цей вид міксоміцетів не змінився. Та й для чого змінювати досконале? Людина в своєму геномі містить 85 % РНК і 55 % ДНК грибів. Як далеко ми відійшли від досконалості і грибів, і грибозвірів.

Фото 2. Вигляд зразка бірманського бурштину JZC Bu266 (колекція бурштину Відділу зоології безхребетних Американського музею природної історії), що демонструє близьке розташування спорокарпів стемонітіса (кінець стрілки) і задню ногу ящірки агами. Масштаб 1 мм. https://www.nature.com/articles/s41598-019-55622-9

.Фото 3. Викопний стемонітіс у бурштині середньої крейди з північної М’янми. (a) Загальний габітус спорокарпіїв. (b) Поверхня споротеки, що демонструє деталі капіліцію. (c) Основа споротеки, яка демонструє ніжку, що продовжується як колумела в споротеку. (d) Відокремлені спори. Масштабні шкали 200 мкм в (а). 20 мкм (b), 10 мкм (c) і 5 мкм (d) https://www.nature.com/articles/s41598-019-55622-9

Фото 4. 2022/06/12. Стемонітіс осьовий (Stemonitis axifera), плазмодій

Фото 5. 2022/06/12. Стемонітіс осьовий (Stemonitis axifera), плазмодій

Фото 6. 2022/06/12. Стемонітіс осьовий (Stemonitis axifera), спорокарп. Широко розповсюджений у світі. Росте на гнилій деревині або під корою гнилих стовбурів дерев, в тріщинах пнів, у вологій лісовій підстилці тощо. Найпоширеніший вид в Україні  стемонітіс бурий (Stemonitis fusca).

Плазмодії переважно білі або жовтувато-зелені. Плодові тіла досить великі (від 0,5 до кількох сантиметрів),  коричневі або темно-фіолетові, представлені видовженими прямостоячими циліндричними спорангіями із заокругленими верхівками. Спорангії розташовуються на ніжках і зазвичай утворюють щільні групи.

Ніжка кожного спорангію має всередині порожнину і відходить від стерильного тонкого плівчастого підшарку - гіпоталюсу. Тонка плівчаста оболонка спорофора – перидій, дуже рано зникає, тому спори у вигляді буруватого пилу вільно розносяться вітром. Циліндрична ніжка продовжується у спорогенну частину спорангію, утворюючи колонку (колумелу), яка, поступово витончуючись, доходить до вершини плодового тіла. Від колонки беруть початок темно-бурі розгалужені гладенькі нитки капіліцію, що при зміні вологості здатні здійснювати гігроскопічні рухи, сприяючи, таким чином, рівномірному висіванню спор. Спорогенна частина спорангію вкрита тонким перидієм, який не містить вапна і при дозріванні спор швидко зникає. Спори стемонітісу округлі і забарвлені у коричневий колір.

Фото 7. 2022/10/04. Стемонітіс чудовий (Stemonitis splendens), спорокарп

Фото 8. 2022/10/04. Стемонітіс бурий (Stemonitis Fusca), спорокарп

Фото 9. 2022/10/04. Стемонітіс (Stemonitis smithii), спорокарпи і плазмодії

Фото 10. 2022/05/30. Фуліго гнильний, фуліго жовтий (Fuligo septica), плазмодій

Фото 11. 2022/06/12. Фуліго гнильний, фуліго жовтий (Fuligo septica), плазмодій

Фото 12. 2022/06/26. Фуліго гнильний, фуліго жовтий (Fuligo septica), еталій. Яскраво-жовті еталії сягають 20 см у ширину та до 5 см завтовшки. Вони мають подушковидну форму, вкриті товстим щільним і ламким кортексом, який може бути забарвлений у білуватий, сірий, жовтий, бурий і навіть червонуватий колір. Кортекс просякнутий вапном, яке відкладається на поверхні у вигляді добре помітних дрібних кристалів. Всередині еталій заповнений спорами зеленувато-сірого або чорно-фіолетового кольору. Спори кулясті з шипиками. Нитки капіліцію розгалужені, безбарвні, і в місцях галужень інкрустовані веретеновидно здутими вапняковими вузликами. Еталії фуліго часто можна зустріти на пеньках, відмерлих рослинних залишках (листі, опалих гілках) або прямо на землі влітку та на початку осені. На території Українських Карпат місцеві жителі вживають у їжу. Смажений слизовик за смаком нагадує яєшню.

Фото 13. 2022/07/02. Муцилаго корковий (Mucilago crustacea)  утворює еталії білого, сірого або кремового кольору після злиття багатолопатевих спорангіїв, внаслідок чого набуває характерної форми намету з багатьма поверхневими складками. Еталій складається зі стиснених спорангіїв, розмір 5 – 10 см в довжину і близько 2 см в товщину.  Всередині еталію розміщені темнуваті спори та капіліцій, утворений звапняковілими платівками, які позбавлені вапнякових вузликів. Маленькі плазмодії майже непомітні. Робляться помітними, коли сповзаються для спороношення. Для цього слизовик часто виповзає на гілочки, які по відношенню до поверхні грунту розташовуються більш-менш вертикально. Муцилаго зустрічається в лісах, особливо - хвойних. В країнах з теплим кліматом муцилаго зустрічається весь рік.

Фото 14. 2022/08/22. Тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa), плазмодій

Фото 15. 2022/08/22. Тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa), еталії

Фото 16. 2022/08/22_Tubifera Тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa), плазмодій

Фото 17. 2022/08/22. Тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa), псевдоеталії

Фото 18. 2022/06/12 Тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa), псевдоеталії. Живе у важкодоступних вологих місцях. Плазмодій безбарний або блідорожевий. На стадії плазмодія переміщується і харчується бактеріями. В ході дозрівання змінює колір від яскраво червоного до сірого, бурого чи чорного з іржавим відтінком. В еталій не зливаються. Псевдоеталій формується з червня до жовтня, має розмір від 1 до 20 см. Спори виходять через трубочки.

Фото 19. 2020/06/06. Тубіфера сплюснута (Tubifera applanata)

Фото 20. 2020/06/06. Тубіфера сплюснута (Tubifera applanata)

Фото 21. 2020/06/06. Тубіфера сплюснута (Tubifera applanata) утворює великі подушковидні овальні псевдоетелії шириною від 2 до 7 см, які ростуть на вологій мертвій деревині, переважно сосновій. Вперше задокументований на колоді Pinus sylvestris в Україні. Капілліцій відсутній або слабкорозвинений. Спорангії багатогранні, незрілі оранжево-рожеві. Спори коричневі або іржаво-коричневі. Плазмодій оранжево-рожевий або іржаво-кремовий. Внутрішній бік перидію орнаментований кільцями діаметром 1,5 – 2,0 мкм. Зовнішній – непрозорий, світло-коричневий.

Фото 22. 2022/07/16. Лікогала надеревна (lycogala epidendrum), еталій

Фото 23. 2022/07/16. Лікогала надеревна (lycogala epidendrum), еталії

Фото 24. 2020/06/04. Лікогала надеревна (Lycogala epidendrum), еталії і плазмодії, які сповзаються для утворення еталіїв

Фото 25. 2022/07/16 Лікогала надеревна (lycogala epidendrum), еталії

Фото 26. 2022/09/28. Лікогала надеревна (lycogala epidendrum), еталії.  Живе у лісових фітоценозах під поваленими деревами, пеньками та у підстилці. Еталії розвиваються з груп щільно розміщених спорангіїв, які частково зливаються боками. Залишки перидію окремих спорангіїв утворюють систему розгалужених стрічок псевдокапіліцію, що пронизує вміст еталія. Кожна стрічка одним кінцем прикріплюється до кортексу, інший кінець залишається вільним. Спороношення лікогали представлені еталіями, які можна побачити на пеньках, повалених стовбурах або на ґрунті протягом усього літа. Зазвичай плодові тіла слизовика напівкулясті, до 1.5 см у діаметрі, переважно утворюють щільні групи, які розташовуються на дуже тонкому, майже непомітному підшарку. Молоді еталії добре помітні завдяки яскравому червонувато-рожевому забарвленню, м’які на дотик. При найменшому ушкодженні з плодових тіл виступає червонувата або рожева рідина. При дозріванні перидій еталію твердіє і набуває оливкового, коричневого або майже чорного забарвлення. Далі перидій потоншується і після дозрівання спор розкривається на верхівці неправильною тріщиною, через яку висіваються спори. Їх оболонки мають сітчастий візерунок, який добре помітний на великих збільшеннях мікроскопу.

Фото 27. 2020/11/03. Слобожанщина. Тріхія оманлива (Trichia decipiens), спорокарпи. Плазмодій білий, при дозріванні стає рожевим або червоним. Спорангії частіше черешкові, іноді сидячі. Плодові тіла у вигляді спорокарпа утворюють конічні або пікоподібні групи. Спорокарп висотою до 3 мм, в діаметрі від 0,6 до 0,8 мм, має блискучий оливковий, жовто-оливковий або коричневий колір. Циліндрична ніжка зморшкувата, темно-коричнева біля основи, поступово світлішає до вершини, заповнена спороподібними тілами довжиною до 1 мм. Твердий або плівчастий перидій жовтий, часто прозорий на тонких ділянках. Спорова маса від оливково-жовтого до оливкового кольору, у прохідному світлі виглядає блідо-оливково-жовтою, іноді блідою. Спори діаметром  10 до 13 мкм, мають переважно сітчасту, бородавчасту або шипасту поверхню. Живе на сухостої як хвойних, так і широколистяних дерев.

2023 рік. Міксоміцети міста Харків.

Фото 28. 2023/04/10.  Тубіфера сплюснута (Tubifera applanata) - гриб-амеба

Фото 29. 2023/05/01.  Тубіфера сплюснута (Tubifera applanata) - гриб-амеба. Все той же пеньок-рукавичка прихистив тубіферу. Погода дощова, сприятлива для проходження повного циклу розвитку від амеби до спороношення. Поряд з моїм будинком! Буде можливість фотографувати всі її метаморфози. Але вже наступний день приніс гірке розчарування! Хтось зішкріб з пенька це диво природи. Для чого? Кому заважало? Люди, це ж не війна причиною, що ми втрачаємо радість співіснування на планеті з усіма творіннями її еволюції, які є частиною і нашої еволюції теж

Фото 30. 2023/05/19.  Тубіфера сплюснута (Tubifera applanata) - гриб-амеба з іншого пенька

Фото 31. 2023/07/23. Дощовик несправжній (Enteridium lycoperdon), гриб-амеба. Вони формують згустки на деревині і повільно переміщуються по ній. Тому їх називають крокуючими грибами. Харчуються пліснявою, бактеріями, грибками і неорганічними частинками. Не схожі на жоден інший гриб-амебу. Цей екземпляр має в діаметрі близько 1 см. Наступного дня на місці, де він був, не залишилося від нього ні сліду: пішов геть, розсипався спорами, чи був зірваний чиєюсь недоброю рукою.

Фото 32. 2023/07/27. 07:00 ранку. Тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa), псевдоеталії

Фото 33. 2023/07/28. 07:00 ранку. Тубіфера іржава (Tubifera ferruginosa), гриб-амеба, псевдоеталії.

Знову Розточчя, Брюховичі. Десь і колись повинна була потрапити на очі трихія. І ось вона.

Фото 34. 2023/10/14. Розточчя. Брюховичі, буковий ліс. Тріхія оманлива (Trichia decipiens), спорокарпи.