Як листя падали повіки крушилась ніжність поглядів

ще під землею приглушено тремтіли горла джерел

в кінці пропав пташиний голос остання щілина в камені

і посеред найнижчих трав неспокій завмер як ящірка

прямовисні лінії дерев на вагах горизонту

навскісний промінь впав на зачаїлу землю

Зачинене вікно Завмер зимовий сад

Очі зволожені і біля вуст хмаринка

- який пастух випроводжав дерева Хто грав

так щоб усе з'єднати руки гілок і небо

створене можливо померле гілля

північний приніс Орфей.

кроки над головою ангельських стоп

сніг лускою летить з ангельських крил

тиша це досконала лінія яка

зрівняла землю з сузір'ям Терезів

зимовим садом поглядів бутонами - нехай кохання вже не ранить нас

тяжкої долі пригоршня волосся - нехай згорає в чистому повітрі

Zimowy ogród

Jak liście opadały powieki kruszyła się czułość spojrzeń

drżały pod ziemią jeszcze zduszone gardła źródeł

na koniec zamilkł głos ptaka ostatnia szczelina w kamieniu

i wśród najniższych roślin niepokój zmarł jak jaszczurka

pionowe linie drzew na horyzontów wadze

ukośny promień padł na zatrzymaną ziemię

Okno zamknięte jest Stanął zimowy ogród

Oczy wilgotne są i mały przy ustach obłok

- jaki to pasterz wyprowadził drzewa Kto grał

tak aby wszystko pogodzić rękę gałąź i niebo

formingę pewną jak ramiona zmarłej

północny niesie Orfeusz

tupot anielskich ponad głową stóp

jak łuska skrzydeł leci śnieg

cisza jest linią doskonałą która

porówna ziemię z gwiazdozbiorem Waga

zimowym sadom pąki spojrzeń - niech miłość nas już nie kaleczy

okrutnym losom włosów garść - niech spala się w powietrzu czystym