Коли Ахілл* пробив мечем коротким Пенфесілеї* груди, і - як належить - провернув трикратно зброю в рані, побачив він – в раптовому прозрінні – яка прекрасна цариця амазонок.

Він обережно на пісок її поклав, зняв шолом, розпустив волосся і делікатно склав на грудях руки. Але сміливості не стало закрити її очі.

Ще раз в них глянув поглядом прощальним і мов примусила стороння сила – заплакав так, як ні він сам, ні інші герої не плакали у цій війні – риданням тихим і приниженим, благальним  і безпорадним, в якому чувся жаль і незнайоме синові Фетіди** – останнє каяття. Упав на шию, груди, коліна Пенфесілеї опалим листям плач журливий і холодом повіяло над тілом.

Сама вона приготувалася до Вічних Полювань в лісах незнаних. Ось ці ще не закриті очі дивилися на переможця невблаганно, блакитно – з ненавистю.

* Ахілле́с, Ахілл - син царя мірмідонян Пелея та морської богині Фетіди, герой Троянської війни.

** Фетіда — німфа, дочка морських богів Нерея й Доріди (варіант: дочка кентавра Хірона), дружина царя Пелея, мати Ахіллеса. Прикутий Прометей відкрив закоханому у Фетіду Зевсу тайну, що син Фетіди буде сильнішим за батька. Зевс перестав домагатися кохання Фетіди і видав її заміж за смертну людину. Влада солодша за кохання :).

*** Пенфесілея – прекрасна цариця амазонок, дочка цариці амазонок Отрери і бога війни Ареса. У її бабусі Іпполити Геракл хитрістю і силою відібрав пояс, який робив Іпполіту і всіх амазонок непереможними. Відтоді не було миру між греками і амазонками.

Пенфесілея на полюванні випадково замість оленя поцілила списом у свою рідну сестру. Цар Трої Пріам зняв з неї гріх убивства сестри. Вдячна Пенфесілея привела військо амазонок на допомогу обложеній Трої. Амазонки почали тіснити ахейців і багато було загиблих з обох сторін. Тоді Пенфесілея викликала на поєдинок Ахілла, пообіцявши відступити від Трої у разі перемоги Ахілла. Вони зблизилися і красота Ахілла вразила Пенфесілею. Списи, кинуті Пенфесілеєю, не причинили шкоди Ахіллу. Спис Ахілла проткнув груди Пенфесілеї і вбив коня під нею. Вмираючи, вона попросила не піддавати її тіло такій нарузі, як тіло Гектора.

Ахілл заплакав від жалю, побачивши красу цариці амазонок. Тоді Терсіт, самий потворний серед греків, розсміявся: ”Яка користь від краси! Поглянь, як близько від неї до потворності!” - і виколов списом очі мертвої цариці. Розгніваний Ахілл ударив Терсіта так, що вибив йому зуби, і тінь Терсіта подалася у царство мертвих. Греки обурилися. Діомед, щоб висловити свою зневагу до вчинку Ахілла, схопив тіло Пенфесілеї за ногу і кинув його в річку Скамандр. Троянці виловили тіло з річки і з почестями поховали.

Пізніші міфи приписують Ахіллесу і Пенфесілеї романтичні стосунки після смерті, вони в шлюбі народили сина Каїстра. 

Achilles. Pentesilea

Kiedy Achilles przebił krótkim mieczem pierś Pentesilei, obrócił - jak należy - trzykrotnie narzędzie w ranie, zobaczył - w nagłym olśnieniu - że królowa Amazonek jest piękna.
Ułożył ją troskliwie na piasku, zdjął ciężki hełm, rozpuścił włosy i delikatnie ułożył ręce na piersi. Nie miał jednak odwagi zamknąć jej oczu.
Spojrzał na nią, raz jeszcze, pożegnalnym wzrokiem i jakby przymuszony obcą siłą, zapłakał - tak jak ani on sam, ani inni bohaterowie tej wojny nie płakali - głosem cichym i zaklinającym, niskopiennym i bezradnym, w którym powracała skarga i nie znana synowi Tetydy - kadencja skruchy. Na szyję, piersi, kolana Pentesilei padały jak liście rozciągnięte samogłoski tego trenu i owijały się wzdłuż jej stygnącego ciała.
Ona sama gotowała się do Wiecznych Łowów w niepojętych lasach. Jej nie zamknięte jeszcze oczy patrzyły z daleka na zwycięzcę z upartą, błękitną - nienawiścią.