Першими йшли стихії: вода несла мул

земля з мокрими очима ненажерливий вогонь і проворні

літаючі тоді дракони смирно йшли потряхуючи гривами

цим вони відкривали процесію для квітів і малих рослин

тому різець художника Зелені вихваляв трави

нелюдський вогонь як вогонь кинутий з кораблів

травe яка з'являється коли забувається історія

і є розділом мовчання

тупіт жертовних звірят супроводжувала заплакана Теллус

вони йшли вгодовані і світлі несли тепло на шиях

і нерозуміння долі на чолах відмічених рогами

падали  на передні коліна дуже здивовані своєю кров'ю

Стихії звуть тебе звірята відкрили шлях

перед тобою розступиться небо і Бог промовить громом

до людини дуже мізерної і дуже гідної зневаги

але піднесеної високо на спинах земних видів

тут розрив на барельєфі - догадайся якщо можеш

мабуть жертва була неприємна безсмертним богам

або волога не хотіла тривати і уподобилася людині

сандалія і частина стопи богині Іронії збереглися

а також складки одягу в яких легко прочитати

порух гарно піднятих рук і це справді все

не було рук граючих на рогах жертовних тварин

невідомо яке твоє слово і яку можливо пусту форму

збереже кам'яна зморшка - не те що ти думаєш

і ти не знаєш чи кров і кості можуть вибрати вію

кинути її в благодатну землю з якої виростають статуї

Terra (Tellus Mater) reclining with the Seasons, accompanied by Aion-Uranus within a zodiac wheel. Mosaic from a Roman villa in Sentinum, 200-250 CE. Glyptothek, Munich (Inv. W504)

Терра (Теллус-мати). Центральна частина великої підлогової греко-римської мозаїки з римської вілли в Сентинумі (тепер відома як Сассоферрато, Марке, Італія), бл. 200–250 рр. н. е., Гліптотека, Мюнхен

Айон (Еон), бог вічності, стоїть всередині небесної сфери, прикрашеної знаками зодіаку. Перед ним сидить богиня-мати-земля Теллус (римський аналог Геї) зі своїми чотирма дітьми, які, можливо, представляють чотири пори року. Теллус (Теллура, Гея) - втілення материнського лона землі, приймаючого сім'я і даючого нове життя, вважалася творцем усього, а також богинею смерті, бо являла собою загальну могилу для всього, що втратило життя. Протиставлялася Юпітеру - божеству неба. Коли закликалися космічні явища природи, зверталися до них обох разом.

Zbigniew Herbert Ołtarz

Naprzód szły elementy: woda muły niosąca

ziemia o oczach mokrych ogień żarłoczny i skory

potem trzęsąc grzywami łagodne szły smoki powietrza

tak otwierały procesję dla kwiatów i roślin małych

przeto trawę wychwala dłuto artysty Zielony

płomień nieludzki jak płomień rzucany z okrętów

trawę która przychodzi kiedy historia się spełnia

i jest rozdział milczenia

tupot zwierząt ofiarnych żegna Tellus wilgotną

idą cielesne i jasne na szyjach ciepło niosące

i nieświadomość losów na czołach znaczonych rogami

upadną na przednie kolana krwią własną zdziwione bardzo

Wołają ciebie żywioły zwierzęta drogę otwarły

rozstąpi się niebo przed tobą i Bóg przemówi piorunem

człowieku bardzo mizerny i bardzo godny pogardy

lecz uniesiony wysoko na grzbiecie ziemskich gatunków

tu przerwa jest w płaskorzeźbie – jeżeli umiesz to domyśl

może ofiara była niemiła bogom wieczystym

lub wilgoć niechętna trwaniu zdjęła kształty człowiecze

sandał i kawał stopy bogini Ironii ich strzegła

a także fałdów szaty po których łatwo odczytasz

gest ramion pięknie wzniesionych i to naprawdę wszystko

rąk nie było grających na rogach zwierząt ofiarnych

nie wiesz jakie twe słowo i jaki kształt może błahy

przechowa zmarszczka kamienia – nie to co myślisz że tobą

i nie wiesz czy krew i kości może rzęsę wybiorą

w ziemi ułożą łaskawej gdzie dojrzewają posągi