Ми цілуємося в сквері

бо у нас немає дому

потім може кожен пальцем

в нас на вулиці вказати.

Всядемось в гаю малому

сполохне нас звідти дятел

шум ліщини підозрілий

і лісник неделікатний

Як я можу пояснити

що ця лавка корабель

корабель подібний пісні

відпливе й не повернеться

Я б хотів піти з тобою

на забутий полустанок

що Кокошками назвали

чи можливо Ясне Мале

Та нам треба поспішати

хтось чекає нас, хтось кличе

навіть твій ручний годинник

теж не зглянеться над нами

Власне в цьому справжня драма

що не маємо ми дому

де шпалери не пліткують,

не соромляться фіранки

То ж ховаємось з коханням

обіймаємось лякливо

на очах людей суворих

які нас не розуміють

Piosenka o nas

 Całujemy się na skwerze

 bo nie mamy swego domu

 potem będą nas palcami

 pokazywać na ulicy

 Przykucamy w małym lasku

 skąd nas płoszy stuk dzięcioła

 szmer leszczyny podejrzany

 i leśniczy niedyskretny

 Jak Ci mogę wytłumaczyć

 że ta ławka to jest okręt

 a ten okręt jak w piosence

 już odjeżdża i nie wróci

 Chciałbym miła z Tobą jechać

 do stacyjki zapomnianej

 co nazywa się Kokoszki

 albo może Jaśnie Małe

 Ale my się wciąż śpieszymy

 wciąż ktoś czeka, ktoś nas woła

 nawet mały Twój zegarek

 nie zlituje się nad nami

 Właśnie w tym jest cały dramat

 że nie mamy swego domu

 gdzie tapety nie plotkują

 nie rumienią się firanki

 Więc biegamy zakochani

 przytuleni zatrwożeni

 pod wejrzeniem ludzi srogich

 którzy nic nie rozumieją