для M. C.

Тепер коли ми одні можемо принце поговорити як мужчина з мужчиною

хоча ти лежиш на сходах і бачиш стільки ж як дохла мураха

тобто чорне сонце з заломленими променями

Я ніколи не міг думати про твої руки без посмішки

і тепер коли вони лежать на камені як скинуті гнізда

вони такі ж беззахисні, як і раніше. Це кінець

Руки окремо, меч окремо, голова окремо

і ноги лицаря в м'яких пантофлях

Буде тобі солдатський похорон хоча ти не був солдатом

це єдиний ритуал, в якому я щось тямлю

Не буде свічок і співу будуть ґноти(3) і гуркіт

креп(4) волочений по бруку шоломи підковані коні

артилерійські барабан барабан не знаю нічого прекраснішого

це будуть мої маневри перед приходом до влади

треба взяти місто за горло і трохи його стряхнути

У будь-якому випадку ти мусив померти Гамлете ти не жив

ти вірив у кришталеві ідеї а не в людську глину

ти жив постійними поривами наче уві сні ловив химери

ти жадібно ковтав повітря і відразу вибльовував

ти не вмів  жодної людської справи навіть дихати не вмів

Тепер маєш спокій Гамлете ти зробив те що тобі судилося

і маєш спокій Решта не є мовчанням але належить мені

ти вибрав частину яку простіше побачити

але що таке героїчна смерть в порівнянні з вічним бдінням

з холодним яблуком у руці на високому троні

з видом на мурашник і циферблат годинника

Прощавай принце мене чекає проект каналізації

і декрет про повій і жебраків

мушу також придумати кращу систему в’язниць

адже як ти вірно зауважив Данія це в'язниця

Відправляюся до своїх справ Сьогодні вночі народиться зірка Гамлет

Ми ніколи не зустрінемося

те що залишиться після мене не буде предметом трагедії

Нам ні вітатися ні прощатися живемо на архіпелагах

і то вода ці слова що може що може  принц

                   Вірш із тому "Вивчення предмета"

(1) трен - літературний жанр, який походить ще з античності. Свої початки бере з давньогрецької погребальної поезії. Виражав почуття та емоції, головним чином скорботу та печаль, через смерть близької людини.

(2) Фортинбрас заходить до зали замку в Ельзінорі, де знаходить на сходах чотири мертвих тіла, серед них тіло Гамлета поруч із мечем, що символізує смерть у бою. Горацій повідомляє йому, що данський престол тепер належить йому. Ліричним героєм поеми є саме Фортинбрас, який виголошує монолог, звернений до померлого принца, сповіщаючи, що це буде розмова про угоду, що він поділиться своїми думками, пов’язаними з Гамлетом. Можна помітити, що тріумфуючий Фортинбрас висміює данського принца, називаючи його лицарем у м’яких пантофлях із такими ж беззахисними, як і раніше, руками та дорікаючи померлому, що він ніколи не був солдатом.

Фортмнбрас постає повною протилежністю покійному принцу. Він перераховує слабкі сторони Гамлета — непідготовленість до правління і взагалі до життя в жорстокому й нещадному світі, віру в кришталеві поняття й нездійсненні химери, вказує на допущені помилки, які перешкоджають ефективному та практичному управлінню державою, зазначивши, що він ніколи не повторить їх як король Данії. Воїн бере участь у кожній битві, лицар — у тій, у якій він може захистити найвищі цінності. Ці слова є ідеальним висновком вірша. Герберт показав у вірші дві причини, дві суперечливі концепції здійснення влади, два погляди: гуманістичний, ідеалістичний, властивий лицарям, і жорсткий, практичний, характерний для солдата. Солдат Фортинбрас у протистоянні з лицарем Гамлетом довів перевагу раціоналізму над ідеалізмом. (Шекспір „Гамлет, принц данський”).

(3)  запа́лювальний ґніт — пристрій, призначений для передачі вогню зарядам. Використовується у вибухових роботах, феєрверках, також колись застосовувався у гарматних і рушничних запалах (запальниках, ґнотових замках).

(4) креп - прозора шорстка тканина, звичайно чорного кольору

Tren Fortynbrasa

                           dla M. C.

Teraz kiedy zostaliśmy sami możemy porozmawiać książę jak mężczyzna z mężczyzną

chociaż leżysz na schodach i widzisz tyle co martwa mrówka

to znaczy czarne słońce o złamanych promieniach

Nigdy nie mogłem myśleć o twoich dłoniach bez uśmiechu

i teraz kiedy leżą na kamieniu jak strącone gniazda

są tak samo bezbronne jak przedtem To jest właśnie koniec

Ręce leżą osobno Szpada leży osobno Osobno głowa

i nogi rycerza w miękkich pantoflach

Pogrzeb mieć będziesz żołnierski chociaż nie byłeś żołnierzem

jest to jedyny rytuał na jakim trochę się znam

Nie będzie gromnic i śpiewu będą lonty i huk

kir wleczony po bruku hełmy podkute buty konie artyleryjskie werbel werbel wiem nic pięknego

to będą moje manewry przed objęciem władzy

trzeba wziąć miasto za gardło i wstrząsnąć nim trochę

Tak czy owak musiałeś zginąć Hamlecie nie byłeś do życia

wierzyłeś w kryształowe pojęcia a nie glinę ludzką

żyłeś ciągłymi skurczami jak we śnie łowiłeś chimery

łapczywie gryzłeś powietrze i natychmiast wymiotowałeś

nie umiałeś żadnej ludzkiej rzeczy nawet oddychać nie umiałeś

Teraz masz spokój Hamlecie zrobiłeś co do ciebie należało

i masz spokój Reszta nie jest milczeniem ale należy do mnie

wybrałeś część łatwiejszą efektowny sztych

lecz czymże jest śmierć bohaterska wobec wiecznego czuwania

z zimnym jabłkiem w dłoni na wysokim krześle

z widokiem na mrowisko i tarczę zegara

Żegnaj książę czeka na mnie projekt kanalizacji

i dekret w sprawie prostytutek i żebraków

muszę także obmyślić lepszy system więzień

gdyż jak zauważyłeś słusznie Dania jest więzieniem

Odchodzę do moich spraw Dziś w nocy urodzi się

gwiazda Hamlet Nigdy się nie spotkamy

to co po mnie zostanie nie będzie przedmiotem tragedii

Ani nam witać się ani żegnać żyjemy na archipelagach

a ta woda te słowa cóż mogą cóż mogą książę

Wiersz z tomu Studium przedmiotu