Ні в головах де гаснуть гострі тіні прапорів

ні у розтятих грудях кинутих в стерню

ні у руках тримаючих холодний скіпетр і державу

ні в дзвоні серця

ні в підніжжі собору

не вміщується все

ті, які котять возики поганим бруком передмість

і утікають від пожежі з банкою борщу

які приходять на руїни не для пошуку загиблих

а щоб знайти димар залізний з пічки

голодні - закохані в життя

биті в морду - закохані в життя

яких назвати важко цвітом

але вони тіла

то є живуча плазма

з двома руками затуляти голови

з двома ногами швидко утікати

придатні добувати їжу

придатні дихати

придатні давати життя під мурами в'язниці

гинуть ті

які закохані в прекрасне слово більше ніж в ситні запахи

але на щастя їх небагато

народ живе

і повернувшись з повними мішками з дороги втечі

возводить тріумфальну арку

прекрасно вмерлим.

substancja

Ani w głowach które gasi ostry cień proporców

ani w piersiach otwartych poniechanych na rżysku

ani w dłoniach dźwigających zimne berło i jabłko

ani w sercu dzwonu

ani pod stopami katedry

nie zawiera się wszystko

ci którzy toczą wózki po źle brukowanym przedmieściu

i uciekają z pożaru z butlą barszczu

którzy wracają na ruiny nie po to by wołać zmarłych

ale aby odnaleźć rurę żelaznego piecyka

głodzeni - kochający życie

bici w twarz - kochający życie

których trudno nazwać kwiatem

ale są ciałem

to jest żywą plazmą

dwoje rąk do zasłaniania głowy

dwoje nóg szybkich w ucieczce

zdolność zdobywania pokarmu

zdolność oddychania

zdolność przekazywania życia pod murem więziennym

giną ci

którzy kochają bardziej piękne słowa niż tłuste zapachy

ale jest ich na szczęście niewielu

naród trwa

i wracając z pełnymi workami ze szlaków ucieczki

wznosi łuk triumfalny

dla pięknych umarłych