але потім потім

чи не покинеш нас

коли покинуть діти дружини

терплячі тварини

не в змозі витримати воскові долоні

непевні рухи як польоти молі

вперте мовчання й нашу кашляючу мову

і мить близьку коли в очах погасне світло

вони змахнуть немов сльозу з очей і розіб'ють як скло

коли відкриється раптово комірка пам'яті

питаємо про це

чи потім

повернеш нас назад

тому що буде це поверненням в дитинство

з деревом велетом до темної кімнати

розмов обірваних і сліз без каяття

я знаю

це питання крові

і ми ліниві містики, що шаркають ногами  

з покрученим псалмом у вузлуватих пальцях

вслухаємося як пісок пересипається у венах

а в темному нутрі зростає білий храм

від солі затверділих спогадів і невимовних кволостей

знов повертаємось

до дзвонів астматичного сопіння

до любих квітів

чіпляючись за смак облатки і білих простирадл

якщо з нас важко зробити ангелів

перетвори нас на небесних псів

кошлатих шавок

безбарвних нічних метеликів

молей із сірими обличчями

з очима бляклими як гравій

 але не дай

щоб нас поглинула

пожадлива пітьма твоїх жертовників

скажи лиш це єдине

що потім ми повернемось

Modlitwa starców

ale potem potem

czy nas nie odtrącisz

kiedy już odejdą dzieci kobiety cierpliwe zwierzęta

bo nie mogą znieść woskowych dłoni

ruchów niepewnych jak lot motyla

upartego milczenia i mowy naszej kaszlu

i bliska będzie chwila gdy świat skurczony w oku

odejmą jak łzę od oka i stłuką jak szkło

gdy otworzy się nagle szuflada pamięci

pytam o to

czy wtedy

przygarniesz nas z powrotem

bo będzie to powrót jak do kolan dzieciństwa

do drzewa wielkiego do ciemnego pokoju

do rozmowy przerwanej do płaczu bez żalu

wiem

to sprawa krwi

i my leniwi mistycy powłóczący nogami

z koślawym psalmem w garbatych palcach

nasłuchujemy jak się w żyłach przesypuje piasek

i w ciemnym wnętrzu biały rośnie kościół

z soli wspomnień wapna i niewymownej słabości

znów ciebie wprowadzają

przez astmatyczne sapanie dzwonów

przy zapalonych kwiatach

uczepieni smaku opłatka i białego płótna

jeśli z nas trudno zrobić anioły

przemień nas w psy niebieskie

kundle o zmierzwionej sierści

ćmy o szarej twarzy

zagasłe oczy żwiru

ale nie daj

aby pożarł nas

nienasycony mrok twoich ołtarzy

powiedz tylko to jedno

że potem wrócimy