Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Крок мій калюжі сполохав листя неба зів’ялого
Тягну тривалу самотність крізь вушко голок ліхтарних
Не можу знайти королівство в якому благословенно
В його помешканнях затишно стайні з червоного дерева
Шпалери у теплих барвах мандаринів солодких
Посеред круглого столу квіти в вазі високій
Перед дзеркалом гола жінка заплітає розпущені коси які можна вночі розплітати
Як мріється таке щастя коли крок калюжі сполохав зворушив каміння бруківки
І лиш Сіріус співчуває привітно мені посміхається це мій єдиний товариш Зірка
Samotność Krok mój płoszy kaluże liście zwiędłego nieba
Przewlekam przeciągłą samotność przez uczo igelne latarni
Nie mogę znaleźć królewstwa błagosławienni którzy
Piękne są wnętrza mieszkań stajnie pachnące mahoniem
Obite ciepłym kolorem słodkich mandarynek
Na środku stół okrągły trafiony flakonem kwiatów
Przed lustrem naga żona układa sypkie włosy można je w nocy rozplątać
Jak marzyć o takim szczęściu gdy kroki płoszą kaluże wzruszają kamienny chodnik
I tylko Syriusz sprzyja | |
Переглядів: 249 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |