Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

Самотність

Крок мій калюжі сполохав

листя неба зів’ялого

 

Тягну тривалу самотність

крізь вушко голок ліхтарних

 

Не можу знайти королівство

в якому благословенно

   

        В його помешканнях затишно

        стайні з червоного дерева

 

        Шпалери у теплих барвах

        мандаринів солодких

 

        Посеред круглого столу

        квіти в вазі високій

 

        Перед дзеркалом гола жінка

        заплітає розпущені коси

        які можна вночі розплітати

 

Як мріється таке щастя

коли крок калюжі сполохав

зворушив каміння бруківки

 

І лиш Сіріус співчуває

привітно мені посміхається

це мій єдиний товариш

Зірка

 

Samotność

Krok mój płoszy kaluże

liście zwiędłego nieba

 

Przewlekam przeciągłą samotność

przez uczo igelne latarni

 

Nie mogę znaleźć królewstwa

błagosławienni którzy

                       

            Piękne są wnętrza mieszkań                

            stajnie pachnące mahoniem

                       

            Obite ciepłym kolorem

            słodkich mandarynek

 

            Na środku stół okrągły

            trafiony flakonem kwiatów

 

            Przed lustrem naga żona

            układa sypkie włosy

            można je w nocy rozplątać

 

Jak marzyć o takim szczęściu

gdy kroki  płoszą kaluże

wzruszają kamienny chodnik

 

I  tylko  Syriusz  sprzyja
uśmiechem  mnie  pozdrawia
 to  mój  jedyny  przyjaciej
Gwiazda

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (02.04.2016)
Переглядів: 249 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: