Я засіяв на рівній ріллі

дерев'яного стільця

ідею нескінченності

дивіться як вона в мене росте -

каже філософ, потираючи руки

Справді росте

як горох

За три а може чотири

чверті вічності

виросте навіть

вище його голови

Також я змайстрував валик

- мовить філософ

і над валиком маятник

розумієте про що йдеться

валик - це простір

маятник - це час

тік-тік-тік

- мовить філософ і голосно сміється

розмахуючи малими ручками

я нарешті вигадав слово буття

слово міцне і безбарвне

треба довго живими руками

розгрібати живе листя

треба нехтувати образами

захід сонця називати явищем

щоб за всім цим відкрити

мертвий білий

філософський камінь

зараз ми сподіваємося

що філософ заплаче над своєю

мудрістю

але він не плаче

зрештою буття не порушується

простір не розсіюється

а час не припиняє марний біг

Uprawa filozofii

Posiałem na gładkiej roli

drewnianego stołka

ideę nieskończoności

patrzcie jak mi ona rośnie

- mówi filozof zacierając ręce

Rzeczywiście rośnie

jak groch

Za trzy a może cztery

kwadranse wieczności

przerośnie nawet

jego głowę

Zmajstrowałem także walec

- mówi filozof

u szczytu walca wahadło

rozumiecie już o co idzie

walec to przestrzeń

wahadło to czas

tik - tik - tik

- mówi filozof i śmiejąc się głośno

macha małymi rączkami

wymyśliłem w końcu słowo byt

słowo twarde i bezbarwne

trzeba długo żywymi rękami rozgarniać cieple liście

trzeba podeptać obrazy

zachód słońca nazwać zjawiskiem

by pod tym wszystkim odkryć

martwy biały

filozoficzny kamień

oczekujemy teraz

że filozof zapłacze nad swoją mądrością

ale nie płacze

przecież byt się nie wzrusza

przestrzeń nie rozpływa

a czas nie stanie w zatraconym biegu