Занадто старому щоб носити зброю і битись як інші -

мені наостанок милостиво призначили роль літописця

пишу – знати б для кого – літопис облоги

слід бути точним але не знаю коли почалися набіги

двісті років тому у грудні вересні [1] чи може вчора на світанку

тут всі ми страждаємо втратою відчуття часу

нам залишили тільки місце прикутих до місця

ще втримуємо руїни храмів фантоми садів і будинків

якщо ми втратимо руїни не стане нічого

пишу так як умію в ритмі нескінченних тижнів

понеділок: в пусту крамницю забіг тільки щур

вівторок: невідомі злочинці вбили мера

середа: переговори про припинення вогню ворог інтернував послів

невідоме їхнє місце знаходження тобто місце страти

четвер: після бурхливих дебатів відхилено більшістю голосів

подання торговців прянощами про безумовну капітуляцію

п’ятниця: початок суботньої чуми: вчинення самогубств

N.N. незламні оборонці неділі: немає води відбили

штурм східної брами названої Ковчегом Заповіту

я знаю що вся ця монотонність нікого ніколи не зможе зворушити

я уникаю коментарів не даю волі емоціям пишу про факти

мабуть тільки вони цінуються на чужих ринках

але з якоюсь гордістю хочу донести світові

що дякуючи війні ми виростили новий різновид дітей

наші діти не люблять казок граються у вбивства

наяву і уві сні марять про суп хліб і кістки

подібно псам і котам

вечорами я люблю блукати по границі Міста

вздовж кордонів нашої хиткої свободи

я дивлюся зверху на безліч військ їхні вогні

я слухаю гул барабанів варварські вигуки

справді незрозуміло як Місто ще захищається

облога триває довго ворогам слід змінюватися

вони не мають нічого спільного крім бажання нас знищити

Готи, Татари, Царські полки Преображення Господнього

хто їх порахує

кольори штандартів змінюються як ліс на горизонті

від ніжно-жовтого пташиного навесні через зелений червня до зимового чорного

потім увечері звільнившись від фактів можна подумати

про справи давні далекі наприклад про наших

союзників за морем я знаю вони співчуваючи щиро

прислали мішки борошна калорійні жири і добрі поради

вони навіть не знають що нас зрадили їхні батьки

наші давні союзники у часи другого Апокаліпсису

безвинні сини заслуговують на вдячність тому ми вдячні

вони не переживали довгої як вічність облоги

ті кого спіткало нещастя завжди самотні

захисники Далай-лами курди афганські горці

зараз коли я пишу ці слова прихильники угоди

здобули певну перевагу над партією незламних

звичайні зміни настрою долі ще важать

цвинтарі ростуть зменшується кількість захисників

але оборона триває і триватиме до кінця

і якщо Місто впаде і залишиться хтось один

він буде нести Місто в собі по шляху вигнання

він буде Містом

ми дивилися в обличчя голоду обличчя вогню обличчя смерті

найгірше за всі – обличчя зради

і тільки наші сни не були скорені

[1] 01/09/1939 почалося вторгнення в Польщу гітлерівської армії

[2] N.N. (від лат. Nomen Nominandum — деяка особа) — скорочення, яке використовується як підпис висловів (афоризмів, крилатих висловів та ін.), якщо автор виразу невідомий.

Raport z oblężonego miasta

Zbyt stary żeby nosić broń i walczyć jak inni —

wyznaczono mi z łaski poślednią rolę kronikarza
zapisuję - nie wiadomo dla kogo — dzieje oblężenia

mam być dokładny lecz nie wiem kiedy zaczął się najazd
przed dwustu laty w grudniu wrześniu może wczoraj o świcie
wszyscy chorują tutaj na zanik poczucia czasu

pozostało nam tylko miejsce przywiązanie do miejsca
jeszcze dzierżymy ruiny świątyń widma ogrodów i domów
jeśli stracimy ruiny nie pozostanie nic

piszę tak jak potrafię w rytmie nieskończonych tygodni
poniedziałek: magazyny puste jednostką obiegową stał się szczur
wtorek: burmistrz zamordowany przez niewiadomych sprawców
środa: rozmowy o zawieszeniu broni nieprzyjaciel internował posłów

nie znamy ich miejsca pobytu to znaczy miejsca kaźni
czwartek: po burzliwym zebraniu odrzucono większością głosów
wniosek kupców korzennych o bezwarunkowej kapitulacji
piątek: początek dżumy sobota: popełnił samobójstwo
N.N. niezłomny obrońca niedziela: nie ma wody odparliśmy
szturm przy bramie wschodniej zwanej Bramą Przymierza

wiem monotonne to wszystko nikogo nie zdoła poruszyć

unikam komentarzy emocje trzymam w karbach piszę o faktach
podobno tylko one cenione są na obcych rynkach
ale z niejaką dumą pragnę donieść światu
że wyhodowaliśmy dzięki wojnie nową odmianę dzieci
nasze dzieci nie lubią bajek bawią się w zabijanie

na jawie i we śnie marzą o zupie chlebie i kości
zupełnie jak psy i koty
wieczorem lubię wędrować po rubieżach Miasta
wzdłuż granic naszej niepewnej wolności
patrzę z góry na mrowie wojsk ich światła
słucham hałasu bębnów barbarzyńskich wrzasków
doprawdy niepojęte że Miasto jeszcze się broni

oblężenie trwa długo wrogowie muszą się zmieniać
nic ich nie łączy poza pragnieniem naszej zagłady
Goci Tatarzy Cesarza pułki Przemienienia Pańskiego

kto ich policzy
kolory sztandarów zmieniają się jak las na horyzoncie
od delikatnej ptasiej żółci na wiosnę przez zieleń czerwień do zimowej czerni
tedy wieczorem uwolniony od faktów mogę pomyśleć
o sprawach dawnych dalekich na przykład o naszych
sprzymierzeńcach za morzem wiem współczują szczerze
ślą mąkę worki otuchy tłuszcz i dobre rady
nie wiedzą nawet że nas zdradzili ich ojcowie
nasi byli alianci z czasów drugiej Apokalipsy
synowie są bez winy zasługują na wdzięczność więc jesteśmy wdzięczni

nie przeżyli długiego jak wieczność oblężenia
ci których dotknęło nieszczęście są zawsze samotni
obrońcy Dalajlamy Kurdowie afgańscy górale
teraz kiedy piszę te słowa zwolennicy ugody
zdobyli pewną przewagę nad stronnictwem niezłomnych
zwykłe wahanie nastrojów losy jeszcze się ważą

cmentarze rosną maleje liczba obrońców
ale obrona trwa i będzie trwała do końca

i jeśli Miasto padnie a ocaleje jeden
on będzie niósł Miasto w sobie po drogach wygnania
on będzie Miasto
patrzymy w twarz głodu twarz ognia twarz śmierci
najgorszą ze wszystkich - twarz zdrady

i tylko sny nasze nie zostały upokorzone