Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

Прощання

Мить настала потрібно прощатись

за відльотом птахів зразу листя відліт

кінець літа - цю тему банальну відзначило соло гітари

 

поселився я зараз на схилі горба

на всю стіну вікно тому видно в деталях

чагарі верболозу голі верби мій берег

 

все розгорнуте горизонтальним пасмом - млява річка

інший берег високий стрімко падає в діл

показав він нарешті те в чім мусив зізнатись

глей пісок вапнякову породу шматки чорнозему

і знесилений ліс що оплакує ліс

 

я щасливий тому що нарешті ніяких ілюзій

сонце світить недовго натомість дає

зорь вечірніх спектакль чудовий дещо в стилі Нерона*

 

я спокійний потрібно прощатись

набувають тіла наші колір землі

* Велика пожежа в Римі в липні 64 року знищила майже все місто. Підпал приписують імператору Нерону

Pożegnanie

Chwila nadeszła trzeba się pożegnać

po odlocie ptaków nagły odlot zieleni

koniec lata - temat banalny to znaczy na gitarę solo

 

mieszkam teraz na stoku wzgórza

okno na całą ścianę więc widzę dokładnie

gęstą sierść wikliny nagie iwy to jest mój brzeg

 

wszystko rozwija się w horyzontalnych pasmach - leniwa rzeka

drugi wysoki brzeg stromo spadający w dół

objawia wreszcie to co musiało być wyznane

glina piasek wapienne skały płaty czarnoziemu

i wątły teraz las opłakujący las

 

jestem szczęśliwy to znaczy wyzbyty złudzeń

słońce pojawia się na krótko ale za to daje

spektakle wspaniałych zachodów trochę w guście Nerona

 

jestem spokojny trzeba się pożegnać

nasze ciała przybrały kolor ziemi

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (29.11.2021)
Переглядів: 114 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: