1

О Troє Troє

археолог

крізь пальці твій просіє попіл

пожеж великих, Іліаді

о семи струнах -

мало струн

потрібен хор

ридаючого моря

і гуркіт гір

дощем каміння

як вивести

людей з руїн

як вивести

з поеми хор -

думки поета досконалі

як з солі стовп

мовчать шляхетно

- Пісня втікає вся

Вся зникла

на крилах вогненних

в погожім небі

Над згарищами сходить місяць

О Троє Троє

Змовкле місто

Двобій поета з його тінню

Поет кричить як птах у пустці

Свої пейзажі місяць творить

металом лагідних пожарищ

2

Ішли з тіснин колишніх вулиць

як крізь червоне море згарищ

червоний пил розносив вітер

він малював занепад міста

Ішли з тіснин колишніх вулиць

вдихали марно ранок мерзлий

казали: літ мине багато

перш ніж тут новий дім поставлять

Ішли з тіснин колишніх вулиць

гадали що знайдуть сліди

каліка грає

на гармошці

про коси верб

і про дівчину

поет мовчить

ідуть дощі

O Troi

1

O Trojo Trojo

archeolog

przez palce twój przesypie popiół

a pożar większy od Iliady

na siedem strun -

za mało strun

potrzebny chór

lamentów morze

i łoskot gór

kamienny deszcz

    - jak wyprowadzić

    z ruin ludzi

    jak wyprowadzić

    z wierszy chór -

    myśli poeta doskonały

    jak soli słup

    dostojnie niemy

    - Pieśń ujdzie cało

    Uszła cało

    płomiennym skrzydłem

    w czyste niebo

Nad ruinami wschodzi księżyc

O Trojo Trojo

Milczy miasto

Poeta walczy z własnym cieniem

Poeta krzyczy jak ptak w pustce

Księżyc powtarza swój krajobraz

łagodny metal w zgorzelisku

2

Szli wąwozami byłych ulic

jak przez czerwone morze zgliszcz

a wiatr podnosił pył czerwony

wiernie malował zachód miasta

Szli wąwozami byłych ulic

chuchali na czczo w zmarzły świt

mówili: przejdą długie lata

zanim tu stanie pierwszy dom

szli wąwozami byłych ulic

myśleli że odnajdą ślad

na harmonijce

gra kaleka

o wierzb warkoczach

o dziewczynie

poeta milczy

pada deszcz