Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Вітання опущеним повікам уклін скорбному тілу уві сні
і поскрипуючому журавлем подиху безсонній крові
прощення голові яка не відаючи про боюзнірство спить на моїм плечі
й це Ти Ти гніздо і терен
без Тебе сон повен каменів намул у горлі груддя землі в очах
прийми голову, яка не відаючи спить у мене на плечі
дозволь війти
по лініях самотності по рухах спинених з малого повіву вітру з якого постали померлі.
Szeptem pozdrowienie zamkniętym powiekom pokłon ciału gorzkiemu we śnie
i oddechom skrzypiącym jak żuraw krwi czuwającej
przebaczenie głowie która nieświadoma bluźnierstwa usnęła na moim ramieniu
a to Ty Tyś jest gniazdo i cierń
bez Ciebie sen pełen kamieni muł w gardle gruda ziemi na oczy
przyjm głowę która nieświadoma usnęła na moim ramieniu
daj wejść -
po liniach opuszczonych po zatrzymanych ruchach z małej kotliny powietrza z której powstali zmarli | |
Переглядів: 217 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |