Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

Пошепки

Вітання опущеним

повікам

уклін скорбному тілу уві сні

 

і поскрипуючому журавлем подиху

безсонній крові

 

прощення голові

яка не відаючи про боюзнірство

спить на моїм плечі

 

й це Ти

Ти гніздо

і терен

 

без Тебе

сон повен каменів

намул у горлі

груддя землі в очах

 

прийми голову,

яка не відаючи спить у мене 

на плечі

 

дозволь війти

 

по лініях самотності

по  рухах спинених

з малого повіву вітру

з якого постали померлі.

 

Szeptem

pozdrowienie zamkniętym powiekom

pokłon ciału gorzkiemu we śnie

 

i oddechom skrzypiącym jak żuraw

krwi czuwającej

 

przebaczenie głowie

która nieświadoma bluźnierstwa usnęła na moim ramieniu

 

a to Ty

Tyś jest gniazdo

i cierń

 

bez Ciebie

sen pełen kamieni

muł w gardle

gruda ziemi na oczy

 

przyjm głowę

która nieświadoma usnęła na moim ramieniu

 

daj wejść -

 

po liniach opuszczonych

po zatrzymanych ruchach

z małej kotliny powietrza

z której powstali zmarli

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (02.01.2019)
Переглядів: 217 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: