Блакить холодна як камінь яким нагострюють крила

Гордовита як ангел і дуже неземна

Ідеш по східцях із сяйва і по тінях від скель

Занурюєшся повільно у вигадане небо

але за мить приходиш до ще більших оман

По ту сторону неба по ту сторону ока

Мені не кажи що неправда, що ангелів нема

Занурена у озеро збайдужілого тіла

Ти яка все розглядає у барвах своїх очей

І пересичена світом – за границею вій.

Zobacz

Błękit zimny jak kamień, o który ostrzą skrzydła 
Aniołowie wyniośli i bardzo nieziemscy 
Idąc po szczeblach blasku i po głazach cienia 
Zapadają się z wolna w urojone niebo 
Lecz po chwili wychodzą jeszcze bardziej bladzi 
Po tamtej stronie nieba po tamtej stronie oczu 
Nie mów że to nieprawda że nie ma aniołów 
Pogrążona w sadzawce leniwego ciała 
Ty która widzisz wszystko w kolorze swych oczu 
I stajesz syta świata - na granicy rzęs