Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Припливла хороша хмара - ковтнула світло як лампа коли згасає а земля пуста й спекотна в лілово-синім диханні пустелі насіння марне
Тут тільки декілька геометричних кипарисів Листя колише тіні, опадає сіра оцвітина... Цей краєвид твій на сітківці моїх полотен До того як перевірю дотиком його я обрамлю свинцем.
На березі зросли стрункі рибалки, не розуміючі метафор Царство небесне то означає гірчичне зернятко, то виноградник Ловляться у невід люди, це означає косяки Набрякло Галілейське Озеро солоною водою.
Неопалимі купини зникли, кущі спалило сонце хмари не змогли пройти в заціпенілому повітрі Це були єдині знаки, крім того шелестів комиш. Вітер
Саме в цей час збулися слова пророків земля розтяла горизонт і піднялася. Вже падав вечір. А він був сам. *Paysage légendaire (фр.) - міфічний пейзаж
Paysage légendaire Dobry obłok napływa - łyka światło jak lampa kiedy gaśnie a ziemia jest pusta i skwarna pod oddechem pustyni fioletowoniebieska daremne ziarna
Tutaj tylko kiełkują geometryczne cyprysy Cienie kołyszą liście, opada szary okwiat... Oto jest twój krajobraz na siatkówce mych płócien Zanim dotyk to sprawdzi nim oprawię go w ołów.
Brzeg zarastają smukli rybacy, nie rozumieją przenośni Królestwo niebieskie raz znaczy ziarnko gorczycy a czasem znów winnica Niewodem łowi się ludzi, rzesza to znaczy ławica Nabiega słonym przyborem Jezioro Galilejskie.
Krzaków gorejących nie było, krzaki spaliło słońce Obłoki nie mogły minąć odrętwiałego powietrza To były jedyne znaki, poza tym w trzcinach szeleścił Wiatr
W on czas spełniły się słowa proroków ziemia przekroczyła horyzont i wstępowała. Wieczór już zapadał. A on był sam | |
Переглядів: 116 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |