Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

Пан Когіто розглядає в дзеркалі своє обличчя

Хто розписав наші обличчя наче віспою

каліграфічним почерком виводячи свої „о”

а від кого маю подвійне підборіддя

від якого ненажери якщо вся моя душа

зітхала за аскетизмом для чого очі

посаджені так близько то ж він а не я

видивлявся з хащів набіг венедів

вуха надто відтопирені дві мушлі зі шкіри

мабуть спадок від пращура який ловив відлуння

гуркочучого бігу мамонтів в степу

чоло не надто високе думок надто мало -

жінки золото землі не дадуть звалитися з коня –

князь думав про них але вітром мчав по дорогах

роздирав пальцями мури і раптом з голосним криком

падав у порожнечу щоб повернутися в мене

і все ж я купував у мистецьких салонах

пудру мікстури мазі

помади для шляхетності

прикладав до очей мармурову зелень Веронезе

Моцартом стирав вуха

удосконалював ніздрі запахом старих книг

у дзеркалі успадкований мною

мішок обличчя для ферментації древньої плоті

середньовічної хтивості і гріхів

палеолітного голоду і страху

яблуко падає біля яблуні

тіло скуте різновидом ланцюгів 

так я програв поєдинок з обличчям.

Pan Cogito obserwuje w lustrze swoją twarz

Kto pisał nasze twarze na pewno ospa

kaligraficznym piórem znacząc swoje "o"

lecz po kim mam podwójny podbródek

po jakim żarłoku gdy cała moja dusza

wzdychała do ascezy dlaczego oczy

osadzone tak blisko wszak to on nie ja

wypatrywał wśród chaszczy najazdu Wenedów

uszy zbyt odstające dwie muszle ze skóry

zapewne spadek po praszczurze który łowił echo

dudniącego pochodu mamutów przez stepy

czoło niezbyt wysokie myśli bardzo mało

- kobiety złoto ziemia nie dać się strącić z konia -

książę myślał za nich a wiatr niósł po drogach

darli palcami mury i nagle z wielkim krzykiem

spadali w próżnię by powrócić we mnie

a przecież kupowałem w salonach sztuki

pudry mikstury maście

szminki na szlachetność

przykładałem do oczu marmur zieleń Veronese`a

Mozartem nacierałem uszy

doskonaliłem nozdrza wonią starych książek

przed lustrem twarz odziedziczoną

worek gdzie fermentują dawne mięsa

żądze i grzechy średniowieczne

paleolityczny głód i strach

jabłko upada przy jabłoni

w łańcuch gatunków spięte ciało

tak to przegrałem turniej z twarzą

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (27.06.2017)
Переглядів: 171 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: