1

Нічого дивного

це не кохана

справжніх чоловіків

генералів

атлетів поліцейських

тиранів

споконвіку поряд з ними йде

ця жаліслива стара діва

в потворному капелюшку який нагадує

Армію Порятунку

діставши з чулану

портрет Сократа

хрестик виліплений з хліба

старі слова

- а навколо шумить справжнє життя

рум'яне як бійня вранці

майже все його можна сховати

у срібній шкатулці

невинних сувенірів

все менш значимих

як волосина в горлі

як дзвін у вусі

2

боже мій

якби вона була трохи молодша

трохи гарніша

йшла в ногу з часом

хитаючи стегнами

в такт модній музиці

може її покохали б

справжні чоловіки

генерали атлети поліцейські тирани

якби дбала про себе

вигляділа б по-людськи

як Ліз Тейлор

або Богиня Перемоги

але від неї тхне

нафталіном

стиснувши вуста

повторює велике Ні

нестерпна у своїй затятості

страшна як опудало для горобців

як сон анархіста

як житіє святих

Pan Cogito o cnocie

1

Nic dziwnego

że nie jest oblubienicą

prawdziwych mężczyzn

generałów

atletów władzy

despotów

przez wieki idzie za nimi

ta płaczliwa stara panna

w okropnym kapeluszu Armii Zbawienia

napomina

wyciąga z lamusa

portret Sokratesa

krzyżyk ulepiony z chleba

stare słowa

- a wokół huczy wspaniałe życie

rumiane jak rzeźnia o poranku

prawie ją można pochować

w srebrnej szkatułce

niewinnych pamiątek

jest coraz mniejsza

jak włos w gardle

jak brzęczenia w uchu

2

mój boże

żeby ona była trochę młodsza

trochę ładniejsza

szła z duchem czasu

kołysała się w biodrach

w takt modnej muzyki

może wówczas pokochali by ją

prawdziwi mężczyźni

generałowie atleci władzy despoci

żeby zadbała o siebie

wyglądała po ludzku

jak Liz Taylor

albo Bogini Zwycięstwa

ale od niej wionie

zapach naftaliny

sznuruje usta

powtarza wielkie Nie

nieznośna w swoim uporze

śmieszna jak strach na wróble

jak sen anarchisty

jak żywoty świętych