Як завжди на острові Блакитна сіть моря

захищає від чужих впливів а тому розцвітає

квітка без коріння на пісках розуму

Мури високі, хоча тубільці ніколи

не допускали думки що існують інші світи

якщо існує досконалість

вона повинна бути єдиною

Отож тут немає повстань

багатства і страждань

вулиці прямі

будинки однакові

діти народжуються

старі люди вмирають

на високій вежі

б'ють куранти

до сну

крім цього праця

З сонячного царства вигнані фантоми

скорпіони таємні докори сумління

єдине божество безмовне золота не обіцяє

Правлять філософи які добре знають

все про перворідний гріх порочної натури

про пекло бажань і пекло свободи

тому вони побудували місто

місто без історії

тут немає тіней предків

немає ілюзії раю

тіні надії

Хроніки розповідають одного разу якийсь чоловік

втік з утопії зробивши вночі пліт

і море прибило його до справжньої землі

ніхто не скаже з яким хвилюванням дивився

житель утопії

на життя інших людей

на їхню приватну власність війни торгівлю і повстання

випадкові долі відсотки від капіталу

а над усе

що всі були різні

як світи

як комети

але він швидко навчився добре заробляти на позиках

збудував будинок з садом одружився з товстушкою

завів наложниць багато дітей непотрібне майно

шмагав невільників часто пиячив грав у кості по-просту жив як людина

але агенти утопії агенти порядку

впіймали його і повернули на рідний острів

щоб покарати

зідрали з нього шкіру щоб довго конав

прив'язаний до стовпа за мурами міста

Утопії розростаються їх все більше

на недосяжних островах за великими мурами з води

або каменю або тільки з дроту

однак єдина надія що земля вибухне сміхом

і зруйнує міста сонця на пісках розуму

щоб колись здивували археологів прямі вулиці

канали руїни веж палаци філософів

однакові будинки і покірні кістки

Pan Cogito a utopie

Zwykle na wyspie Błękitna sieć morza

chroni od obcych wpływów a więc rośnie w górę

kwiat bez korzeni na piaskach rozumu

Mury wysokie choć tubylcy nigdy

nie przypuszczają że są inne światy

jeśli jest doskonałość

to musi być jedna

Więc nie ma tutaj buntów

bogactwa i nędzy

ulice proste

domy takie same

dzieci się rodzą

starcy umierają

z wyniosłej wieży

bije dzwon

na sen

poza tym praca

Ze słonecznego państwa wypędzono cienie

skorpiony tajemnice udręki sumienia

jedyne bóstwo milczy złoto bez obietnic

Rządzą filozofowie ci naprawdę wiedzą

wszystko o pierworodnym grzechu skażonej naturze

o piekle marzeń i piekle wolności

więc zbudowali miasto

miasto bez historii

nie ma tu cieni przodków

nie ma złudy raju

cienia nadziei

Kroniki mówią że raz pewien człowiek

uciekł z utopii sklecił tratwę nocą

i morze go przygnało do ziemi prawdziwej

nikt nie opowie z jaką trwogą patrzył

mieszkaniec utopii

na życie innych ludzi

na ich własność prywatną wojny handel i bunty

przypadki losu procent od kapitału

a nade wszystko

że każdy był osobno

jak świat

lub kometa

lecz wkrótce przywykł zbił spory majątek na lichwie oczywiście

zbudował dom z ogrodem ożenił się z grubą kobietą

miał nałożnice mnóstwo dzieci niepotrzebnych sprzętów

smagał niewolników często się upijał grał w kości

po prostu żył jak człowiek

lecz agenci utopii agenci ładu

pojmali go z powrotem na rodzinną wyspę

aby doznał kary

odarto go ze skóry konał bardzo długo

przywiązany do pala za murami miasta

Utopie rosną w górę jest ich coraz więcej

na wyspach niedosiężnych za wielkim murem z wody

albo z kamienia albo tylko z drutu

więc jedyna nadzieja że ziemia wybuchnie śmiechem

i zburzy miasta słońca na piaskach rozumu

by potem archeolog podziwiał proste ulice

kanały ruinę wieży pałacu filozofów

takie same domy i posłuszne kości