І

Пан Когіто ніколи не довіряв

фокусам уяви

фортепіано на вершині Альп

грало йому фальшиві концерти

він не цінував лабіринти

сфінкс викликав у нього відразу

він жив у будинку без підвалів

дзеркал і діалектики

джунглі заплутаних образів

не були його вітчизною

він зрідка літав

на крилах метафори

потім падав, як Ікар

в обійми Великої Матері

любив тавтологію

тлумачив

idem per idem [1]

що птах є птахом

неволя неволею

ніж є ножем

смерть смертю

любив

плоский горизонт

прямі лінії

земне тяжіння

2

Пан Когіто буде зарахований

до категорії незначних

він байдуже прийме вирок

майбутніх дослідників літер

він вживав уяву

для зовсім інших цілей

хотів зробити з неї

інструмент співчуття

прагнув зрозуміти до кінця

- ніч Паскаля

- природу діаманта

- печаль пророків

- гнів Ахіллеса

- шаленство людиновбивців

- мрії Марії Стюарт

- страх неандертальців

- відчай останніх ацтеків

- тривалу агонію Ніцше

- радість художника з Ласко [2]

- зростання і падіння дуба

- зростання і падіння Риму

потім воскрешати мертвих

дотримуватися укладених угод

уява пана Когіто

здійснює рух маятника

направлений точно

від страждання до страждань

в ній немає місця

для штучних вогнів поезії

він хоче залишитися вірним

сумнівній ясності

[1] Idem per idem (лат.) - те ж саме через те ж саме.

[2] Печера Ласко - одна з найважливіших палеолітичних пам'яток за кількістю, якістю і збереженням наскельних зображень. Ласко називають "Сикстинською капелою первісного живопису».

Pan Cogito i wyobraźnia

1

Pan Cogito nigdy nie ufał

sztuczkom wyobraźni

fortepian na szczycie Alp

grał mu fałszywe koncerty

nie cenił labiryntów

sfinks napawał go odrazą

mieszkał w domu bez piwnic

luster i dialektyki

dżungle skłębionych obrazów

nie były jego ojczyzną

unosił się rzadko

na skrzydłach metafory

potem spadał jak Ikar

w objęcia Wielkiej Matki

uwielbiał tautologie

tłumaczenie

idem per idem

że ptak jest ptakiem

niewola niewolą

nóż jest nożem

śmierć śmiercią

kochał

płaski horyzont

linię prostą

przyciąganie ziemi

2

Pan Cogito będzie zaliczony

do gatunku minores

obojętnie przyjmie wyrok

przyszłych badaczy litery

używał wyobraźni

do całkiem innych celów

chciał z niej uczynić

narzędzie współczucia

pragnął pojąć do końca

– noc Pascala

– naturę diamentu

– melancholię proroków

– gniew Achillesa

– szaleństwa ludobójców

– sny Marii Stuart

– strach neandertalski

– rozpacz ostatnich Azteków

– długie konanie Nietzschego

– radość malarza z Lascaux

– wzrost i upadek dębu

– wzrost i upadek Rzymu

zatem ożywiać zmarłych

dochować przymierza

wyobraźnia Pana Cogito

ma ruch wahadłowy

przebiega precyzyjnie

od cierpienia do cierpienia

nie ma w niej miejsca

na sztuczne ognie poezji

chciałby pozostać wierny

niepewnej jasności