Невідомо, чи хто-небудь знає своє власне зоологічне ім'я на найнижчому рівні на самій долівці за межами бачення очей. Те що хитається між існуванням і відсутністю, нікчемне, зникаюче, незначне, як непрочитаний друкований уривок, частинка написаного фрагмента літери, шматочок коми, свинцева стружка з друкарської матриці.

Я відкриваю взимку свою книгу і тут Дуже Маленьке Звірятко всідається на сторінці, спочатку нерухомо, через мить відправляється в дорогу, принюхуючись до віршів, а потім Дуже Маленьке Звірятко кидається вперед зі швидкістю рівною швидкості світла (сліпе звірятко).

Цього сезону (можливо це останній сезон мого життя) - все було як завжди. Дуже Маленьке Звірятко забавляло мене і зігрівало моє похмуре серце, коли я вирішив  подарувати книжку приятелеві у Лондоні. Запакував її і відправив разом зі Звірятком.

Що воно робить під час подорожі через море. Читання має достатньо, це не так мало, але що воно думає про мене, старого товариша, який його зрадив.

Pan Cogito a Małe Zwierzątko

Nie wiadomo czy ktokolwiek zna jego osobiste zoologiczne imię tak małego nisko na samym dole poza granicą widzących oczu. Jest to coś co waha się między istnieniem a nieobecnością, znikome, znikliwe jak ułomek druku, cząstka fragment znaku ortograficznego, kawałek przecinka, strużyna ołowiu z kaszty u drukarza.

Otwieram zimową lekturę i oto na stronie Bardzo Małe Zwierzątko przycupnięte do karty, zrazu nieruchome, po chwili puszcza się w drogę, węsząc między wierszami, a potem na przełaj rzuca się naprzód co koń wyskoczy, naprzód z szybkością równą szybkości światła Bardzo Małego Zwierzątka (zwierzątko jest ślepe).

Ten sezon (może to jest ostatni) sezon mego życia) – wszystko było jak zawsze, Bardzo Małe Zwierzątko bawiło mnie i ogrzewało moje czarne serce, gdy postanowiłem książkę podarować przyjaciołom w Londynie. Zapakowałem, wysłałem. Razem ze Zwierzątkiem.

Co robi w czasie długiej podróży przez morze. Lektury ma co dostatkiem, je przecież niewiele, ale co myśli o mnie, starym towarzyszu, który zdradził.