Постав враз обрис острова колиски моря

могили посеред ефіру й солі

його курні шляхи обвили скелі

й вознісся голос понад шумом і мовчанням

тут мають дім частини світу й пори року.

і тіні добрі в добру ніч і добре сонце

тут океан хотів би скласти кості

руками втомленими обриває листя небо

такий крихкий серед ворожої стихії

коли вночі тріщить вогонь людський у горах

а вранці перед тим як спалахне Аврора

спочатку загориться в папоротях світло

прообразом народженого світу.

Можливо, написано під враженням картини швейцарського художника-символіста Арнольда Бекліна (1827 – 1901 рр.) „Острів мертвих”.

Арнольд Беклін, 1886 р., Музей образотворчого мистецтва, Лейпциг

Є декілька варіантів картини з різним освітленням, різними деталями і різним форматом полотна. Найкращим вважають варіант 1886 року. Посеред моря постав острів. Високі скелі утворили півколо, на невеличкому майданчику ростуть кипариси, які символізують зв’язок померлих з небом. В скелях штучні печери - родинні склепи. До острова наближається човен з небіжчиком у труні. В сутінках можна розгледіти скульптури левів на брамі. Убрана в біле постать перевізника викликає асоціацію з Хароном, який переправляє душі померлих через Стікс у царство мертвих.

Wyspa

Jest nagła wyspa Rzeźba morza kołyska

groby między eterem i solą

dymy jej ścieżek oplatają skały

i podniesienie głosów nad szum i milczenie

Tu pory roku strony świata mają dom.

i cień jest dobry dobra noc i dobre słońce

ocean rad by tutaj złożyć kości

zmęczone ramię nieba opatrują liście

Jej kruchość pośród wrzasku elementów

gdy nocą w górach gada ludzki ogień

a rankiem zanim wybłyśnie Aurora

pierwsze w paprociach wstaje światło

źródeł obrazem świata.