Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Очевидно ті що стоять на вершині сходів вони знають вони знають все
що ми інші прибиральники площ садівники майбутніх плодів яким ті що на вершині сходів являються іноді палець приклавши до губ
ми добре знаємо хтось має здібності до лопати інший до розуміння що так було завжди
тому ми не з таких які переминаються з ноги на ногу наші жінки терпляче латають наші сорочки ми розмовляємо про повноцінне харчування про футбол про ціни на взуття а по суботах відхиляєм голови назад і п’ємо
ми не з таких які стиснувши кулаки ходять між нами наче скажені пси справедливість лишиться пыдвышеною бо вона плід сухих дерев
і в цьому їхня безбожна казка.
ми кинемось на сходи і візьмемо їх штурмом вони покотяться по сходах вниз голови тих що на вершині сходів
і нарешті побачимо що бачать ті з висоти яке майбутнє яку пустелю
ми не хочемо бачити як покотяться голови ми знаємо як швидко відростає голова і завджди угорі залишаються декілька а унизу аж темно від лопат і мітел
часом ми мріємо що ті хто на вершині сходів спустяться й сядуть поруч з нами коли розгорнемо з газети сухарі і скажуть поговорімо як людина з людиною то все не правда що пишуть газети ми носимо правду в зімкнутиз вустах ми мовчимо бо занадто боляче терпіти це самим ми не щасливі тим що зостаємось тут
це очевидно мрія яка збудеться або ні але аж до кінця життя ми будем обробляти наш квадрат землі наш кам’яний квадрат з легкою головою з цигаркою за вухом і без краплини надії в серці Na szczycie schodów Oczywiście ci którzy stoją na szczycie schodów oni wiedzą oni wiedzą wszystko
co innego my sprzątacze placów ogrodnicy przyszłych owoców którym ci ze szczytu schodów ukazują się niekiedy zawsze z palcem na ustach
wiemy dobrze jedni mają głowy do łopaty inni do myślenia tak było zawsze
więc nie jesteśmy z tych którzy przestępują z nogi na nogę żony nasze cierpliwie cerują niedzielną koszulę rozmawiamy o racjach żywności o piłce nożnej o cenie butów a w sobotę przechylamy głowę w tył i pijemy
nie jesteśmy z tych co zaciskają pięści i chodzą między nami jak wściekłe psy sprawiedliwie zostaną powieszeni bowiem są owocem suchych drzew
a oto ich bezbożna bajka
rzucimy się na schody i zdobędziemy je szturmem będą się toczyć po schodach głowy tych którzy stali na szczycie
i wreszcie zobaczymy co widać z tych wysokości jaką przyszłość jaką pustkę
nie pragniemy widoku toczących się głów wiemy jak szybko odrastają głowy i zawsze na szczycie zostanie kilku a na dole aż czarno od mioteł i łopat
czasem tylko śni się że ci ze szczytu schodów zejdą i siądą koło nas w chwili gdy rozwijamy z gazet suchy chleb i rzekną pomówmy jak człowiek z człowiekiem to nie jest prawda co piszą w gazetach prawdę nosimy w zaciśniętych ustach nie mówimy gdyż jest zbyt bolesna dźwigamy ją sami nie jesteśmy szczęśliwi chętnie zostalibyśmy tutaj
to są oczywiście marzenia mogą się spełnić albo nie ale i tak do końca życia będziemy uprawiali nasz kwadrat ziemi nasz kwadrat kamienia z lekką głową papierosem za uchem i bez kropli nadziei w sercu | |
Переглядів: 186 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |