Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

На вершині сходів

Очевидно

ті що стоять на вершині сходів

вони знають

вони знають все

 

що ми інші

прибиральники площ

садівники майбутніх плодів

яким ті що на вершині сходів

являються іноді

палець приклавши до губ

 

ми добре знаємо

хтось має здібності до лопати

інший до розуміння

що так було завжди

 

тому ми не з таких

які переминаються з ноги на ногу

наші жінки терпляче латають наші сорочки

ми розмовляємо про повноцінне харчування

про футбол про ціни на взуття

а по суботах відхиляєм голови назад

і пємо

 

ми не з таких які стиснувши кулаки

ходять між нами наче скажені пси

справедливість лишиться пыдвышеною

бо вона плід сухих дерев

 

і в цьому їхня безбожна казка.

 

ми кинемось на сходи

і візьмемо їх штурмом

вони покотяться по сходах вниз

голови тих що на вершині сходів

 

і нарешті побачимо

що бачать ті з висоти

яке майбутнє

яку пустелю

 

ми не хочемо бачити

як покотяться голови

ми знаємо як швидко відростає голова

і завджди угорі залишаються декілька 

а унизу аж темно від лопат і мітел

 

часом ми мріємо

що ті хто на вершині сходів

спустяться й сядуть поруч з нами

коли розгорнемо з газети сухарі

і скажуть

поговорімо як людина з людиною

то все не правда що пишуть газети

ми носимо правду в зімкнутиз вустах

ми мовчимо бо занадто боляче

терпіти це самим

ми не щасливі тим

що зостаємось тут

 

це очевидно мрія яка збудеться або ні

але аж до кінця життя

ми будем обробляти

наш квадрат землі

наш камяний квадрат

з легкою головою

з цигаркою за вухом

і без краплини надії в серці

Na szczycie schodów

Oczywiście

ci którzy stoją na szczycie schodów

oni wiedzą

oni wiedzą wszystko

 

co innego my

sprzątacze placów

ogrodnicy przyszłych owoców

którym ci ze szczytu schodów

ukazują się niekiedy

zawsze z palcem na ustach

 

wiemy dobrze

jedni mają głowy do łopaty

inni do myślenia

tak było zawsze

 

więc nie jesteśmy z tych

którzy przestępują z nogi na nogę

żony nasze cierpliwie cerują niedzielną koszulę

rozmawiamy o racjach żywności

o piłce nożnej o cenie butów

a w sobotę przechylamy głowę w tył

i pijemy

 

nie jesteśmy z tych co zaciskają pięści

i chodzą między nami jak wściekłe psy

sprawiedliwie zostaną powieszeni

bowiem są owocem suchych drzew

 

a oto ich bezbożna bajka

 

rzucimy się na schody

i zdobędziemy je szturmem

będą się toczyć po schodach

głowy tych którzy stali na szczycie

 

i wreszcie zobaczymy

co widać z tych wysokości

jaką przyszłość

jaką pustkę

 

nie pragniemy widoku

toczących się głów

wiemy jak szybko odrastają głowy

i zawsze na szczycie zostanie kilku

a na dole aż czarno od mioteł i łopat

 

czasem tylko śni się

że ci ze szczytu schodów

zejdą i siądą koło nas

w chwili gdy rozwijamy z gazet suchy chleb

i rzekną

pomówmy jak człowiek z człowiekiem

to nie jest prawda co piszą w gazetach

prawdę nosimy w zaciśniętych ustach

nie mówimy gdyż jest zbyt bolesna

dźwigamy ją sami

nie jesteśmy szczęśliwi

chętnie zostalibyśmy tutaj

 

to są oczywiście marzenia

mogą się spełnić albo nie

ale i tak do końca życia

będziemy uprawiali

nasz kwadrat ziemi

nasz kwadrat kamienia

z lekką głową

papierosem za uchem

i bez kropli nadziei w sercu

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (29.06.2017)
Переглядів: 186 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: