Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

На вершині сходів

Очевидно

ті що стоять наверху сходів

вони знають

вони знають все

 

що ми інші

прибиральники площ

садівники майбутніх садів

яким ті що наверху сходів

являються іноді

завжди з пальцем на вустах

 

ми добре знаємо

деякі мають хист до лопати

інші до мислення

так було завжди

 

бо ми не з тих

які переминаються з ноги на ногу

наші дружини терпляче штопають недільний одяг

ми судачимо про звичайні речі

про футбол і ціну бутсів

а в суботи відкидаємо голову назад

і п’ємо

 

ми не з тих що стискають кулаки

і ходять серед нас як скажені пси

вони справедливо будуть повішені

тому що вони плоди сухих дерев

 

і ось їх безбожна історія

 

рушаймо вгору по сходах

і здобудьмо їх штурмом

вони скотяться по сходах униз

голови тих хто стояв наверху

 

і ми нарешті побачимо

що можна бачити з тих висот

яке майбутнє

яку порожнечу

 

ми не прагнемо побачити

як котяться голови

знаємо, як швидко відростають голови

і завжди наверху залишаться кілька

а внизу аж чорно від мітел і лопат

 

тільки іноді мріється

що ті хто на вершині сходів

спустяться і сядуть біля нас

в час коли розгортаємо газети з черствим хлібом

і скажуть

поговорімо як людина з людиною

це не правда що пишуть в газетах

правду ми тримаємо за стиснутими устами

ми її не скажемо бо це занадто болісно

ми несемо її самі

ми не щасливі

ми раді б залишитися тут

 

це очевидно мрія

вона збудеться або ні

але так до кінця життя

ми будемо обробляти

наш квадрат землі

наш квадрат каміння

з легкою головою

цигаркою за вухом

і без краплі надії в серці

 

Na szczycie schodów

Oczywiście

ci którzy stoją na szczycie schodów

oni wiedzą

oni wiedzą wszystko

 

co innego my

sprzątacze placów

ogrodnicy przyszłych owoców

którym ci ze szczytu schodów

ukazują się niekiedy

zawsze z palcem na ustach

 

wiemy dobrze

jedni mają głowy do łopaty

inni do myślenia

tak było zawsze

 

więc nie jesteśmy z tych

którzy przestępują z nogi na nogę

żony nasze cierpliwie cerują niedzielną koszulę

rozmawiamy o racjach żywności

o piłce nożnej o cenie butów

a w sobotę przechylamy głowę w tył

i pijemy

 

nie jesteśmy z tych co zaciskają pięści

i chodzą między nami jak wściekłe psy

sprawiedliwie zostaną powieszeni

bowiem są owocem suchych drzew

 

a oto ich bezbożna bajka

 

rzucimy się na schody

i zdobędziemy je szturmem

będą się toczyć po schodach

głowy tych którzy stali na szczycie

 

i wreszcie zobaczymy

co widać z tych wysokości

jaką przyszłość

jaką pustkę

 

nie pragniemy widoku

toczących się głów

wiemy jak szybko odrastają głowy

i zawsze na szczycie zostanie kilku

a na dole aż czarno od mioteł i łopat

 

czasem tylko śni się

że ci ze szczytu schodów

zejdą i siądą koło nas

w chwili gdy rozwijamy z gazet suchy chleb

i rzekną

pomówmy jak człowiek z człowiekiem

to nie jest prawda co piszą w gazetach

prawdę nosimy w zaciśniętych ustach

nie mówimy gdyż jest zbyt bolesna

dźwigamy ją sami

nie jesteśmy szczęśliwi

chętnie zostalibyśmy tutaj

 

to są oczywiście marzenia

mogą się spełnić albo nie

ale i tak do końca życia

będziemy uprawiali

nasz kwadrat ziemi

nasz kwadrat kamienia

z lekką głową

papierosem za uchem

i bez kropli nadziei w sercu

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (16.11.2022)
Переглядів: 84 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: