Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Очевидно ті що стоять наверху сходів вони знають вони знають все
що ми інші прибиральники площ садівники майбутніх садів яким ті що наверху сходів являються іноді завжди з пальцем на вустах
ми добре знаємо деякі мають хист до лопати інші до мислення так було завжди
бо ми не з тих які переминаються з ноги на ногу наші дружини терпляче штопають недільний одяг ми судачимо про звичайні речі про футбол і ціну бутсів а в суботи відкидаємо голову назад і п’ємо
ми не з тих що стискають кулаки і ходять серед нас як скажені пси вони справедливо будуть повішені тому що вони плоди сухих дерев
і ось їх безбожна історія
рушаймо вгору по сходах і здобудьмо їх штурмом вони скотяться по сходах униз голови тих хто стояв наверху
і ми нарешті побачимо що можна бачити з тих висот яке майбутнє яку порожнечу
ми не прагнемо побачити як котяться голови знаємо, як швидко відростають голови і завжди наверху залишаться кілька а внизу аж чорно від мітел і лопат
тільки іноді мріється що ті хто на вершині сходів спустяться і сядуть біля нас в час коли розгортаємо газети з черствим хлібом і скажуть поговорімо як людина з людиною це не правда що пишуть в газетах правду ми тримаємо за стиснутими устами ми її не скажемо бо це занадто болісно ми несемо її самі ми не щасливі ми раді б залишитися тут
це очевидно мрія вона збудеться або ні але так до кінця життя ми будемо обробляти наш квадрат землі наш квадрат каміння з легкою головою цигаркою за вухом і без краплі надії в серці
Na szczycie schodów Oczywiście ci którzy stoją na szczycie schodów oni wiedzą oni wiedzą wszystko
co innego my sprzątacze placów ogrodnicy przyszłych owoców którym ci ze szczytu schodów ukazują się niekiedy zawsze z palcem na ustach
wiemy dobrze jedni mają głowy do łopaty inni do myślenia tak było zawsze
więc nie jesteśmy z tych którzy przestępują z nogi na nogę żony nasze cierpliwie cerują niedzielną koszulę rozmawiamy o racjach żywności o piłce nożnej o cenie butów a w sobotę przechylamy głowę w tył i pijemy
nie jesteśmy z tych co zaciskają pięści i chodzą między nami jak wściekłe psy sprawiedliwie zostaną powieszeni bowiem są owocem suchych drzew
a oto ich bezbożna bajka
rzucimy się na schody i zdobędziemy je szturmem będą się toczyć po schodach głowy tych którzy stali na szczycie
i wreszcie zobaczymy co widać z tych wysokości jaką przyszłość jaką pustkę
nie pragniemy widoku toczących się głów wiemy jak szybko odrastają głowy i zawsze na szczycie zostanie kilku a na dole aż czarno od mioteł i łopat
czasem tylko śni się że ci ze szczytu schodów zejdą i siądą koło nas w chwili gdy rozwijamy z gazet suchy chleb i rzekną pomówmy jak człowiek z człowiekiem to nie jest prawda co piszą w gazetach prawdę nosimy w zaciśniętych ustach nie mówimy gdyż jest zbyt bolesna dźwigamy ją sami nie jesteśmy szczęśliwi chętnie zostalibyśmy tutaj
to są oczywiście marzenia mogą się spełnić albo nie ale i tak do końca życia będziemy uprawiali nasz kwadrat ziemi nasz kwadrat kamienia z lekką głową papierosem za uchem i bez kropli nadziei w sercu | |
Переглядів: 84 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |