| Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Ми засинаємо зі словами ми прокидаємося в словах
часом вони сумирні прості іменники ліс або корабель
відриваються від нас ліс швидко зникає за лінією горизонту
корабель відпливає безслідно і без причини
небезпечні ті слова які випали з цілісності уривки фраз, сентенцій початки рефренів забутих гімнів
"врятовані будуть ті, хто..." "запам'ятайте тільки..." або "як" маленька і гостра шпилька яка єднає найкрасивіші втрачені метафори світу
треба наполегливо мріяти в надії на те, що суть збудеться не сказані слова стають проваленим іспитом і крахом надій на які сподіваємося ставши на якір
Zasypiamy w słowach Zasypiamy na słowach budzimy się w słowach
czasem są to łagodne proste rzeczowniki las albo okręt
odrywają się od nas las odchodzi szybko za linię horyzontu
okręt odpływa bez śladu i przyczyny
niebezpieczne są słowa ktore wypadły z całości urywki zdań sentencji początki refrenu zapomnianego hymnu
"zbawieni będą ci którzy..." "pamietaj abyś..." lub "jak" drobna i kłująca szpilka co spajała najpiękniejszą zgubioną metaforę świata
trzeba śnić cierpliwie w nadziei że treść się dopełni że brakujące słowa wejdą w kalekie zdania i pewność na którą czekamy zarzuci kotwicę | |
| Переглядів: 211 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |