Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Я
Нап'ятий лук думок руйнує Фантом, який терзає тіло. Я сплю в полоні твоїх ніг твоїх очей зеленовіїх.
Ніщо не зміниш. З'ява ночі Згризає день, як вовча паща. А потім лиш незрячі очі і ще безмовніше мовчання.
Ja Napiętych myśli złamany łuk Marzenia, które ciało męczą. Śpię w cembrowinie twoich nóg Pod oczu twych zieloną rzęsą.
Nic się nie zmieni. Przejdą noce Zatrzaśnie dzień, jak szczęka wilcza. A potem tylko białe oczy I jeszcze ciszej będę milczał. | |
Переглядів: 208 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |