Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

Я

Нап'ятий лук думок руйнує

Фантом, який терзає тіло.

Я сплю в полоні твоїх ніг

твоїх очей зеленовіїх.

 

Ніщо не зміниш. З'ява ночі

Згризає день, як вовча паща.

А потім лиш незрячі очі

і ще безмовніше мовчання.

 

Ja

Napiętych myśli złamany łuk

Marzenia, które ciało męczą.

Śpię w cembrowinie twoich nóg

Pod oczu twych zieloną rzęsą.

 

Nic się nie zmieni. Przejdą noce

Zatrzaśnie dzień, jak szczęka wilcza.

A potem tylko białe oczy

I jeszcze ciszej będę milczał.

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (13.07.2019)
Переглядів: 208 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: