Гермес іде по світу. Стрічає пса.

- Я бог  - представився Гермес чемненько. А пес обнюхав його ноги.

- Мені самотньо. Люди зраджують богів. Але тварини

невинні й смертні, це те, що треба. Увечері

утомлені від денних мандрів, ми сядемо під деревом. Зізнаюся тобі,

що відчуваю свою старість і хочу вмерти. Для тебе цей обман згодиться

аби лизати мені руку?

- Авжеж – відповідає пес недбало  – я буду тобі лизати руку.

вона холодна і дивно пахне.

Іде, іде. Зорю стрічає.

- Я Гермес – бог мовить – і являє одне із найпрекрасніших своїх

облич. – Чи не захочеш разом з нами піти

до краю світу? Якщо це буде важко я подбаю

щоб голова твоя спочила на плечі моєму.

- Гаразд - зоря відповідає голосом скляним. Мені байдуже куди йти. Але край світу –

це наївність. На жаль немає краю світу.

Ідуть. Ідуть. Гермес пес і зоря. Вони тримаються за руки. Гермес

міркує, якщо піти шукати друзів вдруге, не треба бути таким відвертим.

Hermes, pies i gwiazda

Hermes idzie przez świat. Spotyka psa.

- Jestem bogiem - przedstawia się grzecznie Hermes. Pies wącha

jego nogi.

- Czują się samotny. Ludzie zdradzają bogów. Ale zwierzęta

nieświadome i śmiertelne, oto czego pożądamy. Wieczorem po

całodziennej wędrówce usiądziemy pod dębem. Powiem ci wtedy,

że czują się stary i chcą umrzeć. To będzie kłamstwo potrzebne,

abyś lizał moje ręce.

- Owszem - odpowiada niedbale pies - będę lizał twoje ręce. Są

chłodne i mają dziwny zapach.

Idę, idę. Spotykają gwiazdę.

- Jestem Hermes - mówi bóg - i wydobywa jedną ze swych

najpiękniejszych twarzy. - Czy nie chciałabyś pójść z nami na

koniec świata? Postaram się, aby tam było przeraźliwie i abyś

musiała oprzeć głowę na moim ramieniu.

- Dobrze - mówi szklanym głosem gwiazda. Wszystko mi jedno,

dokąd idę. A z tym końcem 'świata to naiwność. Niestety nie ma

końca świata.

Idę. Idę. Pies, Hermes i gwiazda. Trzymają się za ręce. Hermes

myśli, że gdyby drugi raz wyruszał szukać przyjaciół, nie byłby taki szczery.