Всі лінії спускаються в долину долоні

в маленьку заглибину, де б'є джерельце долі

ця лінія життя подібна до польоту стріли

п'ять пальців горизонту освітлює потік

його порив вперед змітає перешкоди

і немає нічого прекраснішого і потужнішого

від цього прагнення вперед

яка ж безрадісна з ним поруч лінія віри

як плач вночі як річка посеред пустелі

народжена в піску в піску загине

можливо вона продовжується вглиб під шкіру

розсікає м'язеву тканину і впадає в артерію

щоб ми вночі могли стрічати наших мертвих

в глибинах де течуть спогади і кров

в комірках штолень криниць

повно темних імен

Цього горбка тут не було - я добре пам'ятаю

тут було гніздо ніжності таке округле ніби

пролилася сльоза гарячого свинцю на руку

я пам'ятаю волосся пам'ятаю слід від ляпаса

тендітні пальці і вагу сплячої голівки

хто зруйнував гніздо хто тут насипав

горбок байдужості якого не було

чому ти притискаєш долоні до очей

почавши гадати Кого запитуєш

Wróżenie

Wszystkie linie zagłębiają się w dolinie dłoni

w małej jamie gdzie bije źródełko losu

oto linia życia patrzcie przebiega jak strzała

widnokrąg pięciu palców rozjaśniony potokiem

który rwie naprzód obalając przeszkody

i nie ma nic piękniejszego nic potężniejszego

niż to dążenie naprzód

jakże bezradna jest przy niej linia wierności

jak okrzyk nocą jak rzeka pustyni

poczęta w piasku i ginąca w piasku

może głębiej pod skórą przedłuża się ona

rozgarnia tkankę mięśni i wchodzi w arterie

byśmy spotykać mogli nocą naszych zmarłych

we wnętrzu gdzie się toczy wspomnienie i krew

w sztolniach studniach komorach

pełnych ciemnych imion

tego wzgórza nie było - przecież dobrze pamiętam

tam było gniazdo czułości tak krągłe jak gdyby

ołowiu łza gorąca upadła na rękę

pamiętam przecież włosy pamiętam cień policzka

kruche palce i ciężar śpiącej głowy

kto zburzył gniazdo kto usypał

kopiec obojętności którego nie było

po co przyciskasz dłoń do oczu

wróżbę stawiamy Kogo pytasz