Ліва сторона картини

Наліво жести фарисейські

фальшиві вирази облич

у фалдах тисяча вагань

в шпарках очей тверда рішучість

Жерці розбитих вівтарів

солдати зраджених присяг

зіпершись спинами на місто

спокійно дивляться на страту

Суворий синій блиск шоломів

в рук арках гострі вістря списів

калічать неба лівий бік

на камінні каміння

грубі гребені мурів

у кам'яних бійницях

випалене небо

самотня  вежа наче щогла

глибока вежа наче згаслий крик

довговолосі голови пророків

лежать в глибоких олов'яних мисках*

це місто

і закам'янілі люди

це ліва сторона картини

і світу

Фон

Пагорби - схвильована земля, протяжне зітхання хмар

небо відкрите в синь, синь придорожніх барвів

ще п'ять тополь, ще п'ять струнких тополь

п'ять ангелів -

Запізно

Права сторона картини

Ти дав їм слово

чулі руки

зілля від ран

і помирання

і яву ангелів

 А зараз тиша

 свист меча

І піт смертельний

і чекання

з Давидової пращі каменя

Тільки зітятий вітер плаче

тільки тремтить зітятий обрій

Від змахів дужих -

Трава добріша за людей

підкреслює оливи зелень

За мить в ній голова потоне

а потім чистою спливе

не зрошена людським страхом

* Яким же треба бути веселуном, щоб назвати німби олов'яними мисками. А був

Fra Angelico Beheading of Saint Cosmas and Saint Damian (between 1438 and 1440), tempera on wood, Loure Museum

Фра Анджеліко Усікновення голови святих Козьми і Даміана (1438 - 1440),  темпера на дошці, Лувр

Написана для трапезної монастиря Сан-Доменіко у Фьєзоле. Поступила в Лувр в 1882 г.

Fra Angelico: Męczeństwo świętych Kosmy i Damiana

Lewa strona obrazu

Na lewo gesty faryzejskie

fałszywie ułożone twarze

we fałdach tysiąc wątpliwości

a w szparach oczu twarda pewność

Kapłani zwalonych ołtarzy

żołnierze krzywej przysięgi

oparci plecami o miasto

patrzą spokojnie na męczeństwo

Surowy błękit blask na hełmach

a w rękach łuki ostre włócznie

kaleczą nieba lewy bok

kamień na kamieniu

murów gruby grzebień

w kamiennych strzelnicach

wypalone niebo

wieża samotna jak maszt

wieża głęboka jak stłumiony krzyk

podnoszą głowy długowłosych proroków

na głębokich cynowych misach

To jest miasto

i kamienni ludzie

i to jest lewa strona obrazu

i świata

Tło

Wzgórza - ziemia wzruszona, podłużne westchnienie obłoków

niebo otwarte na błękit, błękit o barwie podróżnej

i jeszcze pięć topoli, pięć wyprężonych topoli

pięciu aniołów -

Za późno.

Prawa strona obrazu

Dałeś nam słowa

czułe ręce

zioła na rany

i konanie

i szum aniołów

 A teraz cisza

świsty miecza

I pot śmiertelny

i czekanie

na kamień z dawidowej procy

Tylko powietrze ścięte płacze

tylko horyzont ścięty drży

Za duży rozmach -

Trawa jest lepsza od ludzi

pogłębia oliwną zieleń

głowa na chwilę utonie

potem wypłynie czysta

bez rosy ludzkiego strachu