З тим хлопцем незмінюваним як елеатська стріла [1]

хлопцем серед високих трав я не схожий ні в чому

крім часу народження й відбитків пальців

те фото мій батько зробив незадовго до другої перської війни [2]

листя і хмари свідчать що це було в серпні

птахи дзвеніли цикадами пахло зерном і достатком

в пониззі ріки що зветься на картах у римлян Гіпаніс

близькість води і гроза спонукали сховатися в греків

неподалік були їхні приморські колонії

довірлива посмішка хлопця не знані йому інші тіні

крім тіней від його солом’яного капелюха від сосни і від дому

а якщо зарево то лише зарево заходу

Мій малий мій Ісаак схили голову

то тільки мить болю а потім будеш

ким тільки захочеш – ластівкою, лілією, тванню

Я мушу пролити твою кров мій малий

аби ти залишився невинним у літню грозу

назавжди захищений як комаха в бурштині

прекрасний як папороть що вціліла на згарищі храму.

[1] Елеати – послідовники древньогрецької  школи, яка існувала з кінця VI до першої половини V століття до нашої ери в місті Елей у Великій Греції (південь Італії). Елейці розробили теоретичні засади учення про буття, його єдність і незмінюваність, як нерозділюваного на частини і не старіючого у часі континууму, даного лише в думках, але не у відчуттях.

[2] Греко-перські війни (500 до н.е. – 449  до н.е.) – війни між Персією і давньогрецькими містами-державами, які відстоювали свою незалежність. Приводом для війни стала допомога війсковими кораблями від Афін і Еретрії (острів Евбей) 500 повсталим проти перського панування грецьким полісам у Малій Азії.

Fotografia

Z tym chłopcem nieruchomym jak strzała Eleaty

chłopcem wśród traw wysokich nie mam nic wspólnego

poza data narodzin linią papilarną

to zdjęcie robił mój ojciec przed drugą wojną perską

z listowia i obłoków  wnioskuję że był sierpień

ptaki dzwoniły świerszcze zapach zbóż zapach pełni

w dole rzeka na rzymskich mapach nazwana Hypanis

dział wód i bliski grom doradzał by schronić się u Greków

ich nadmorskie kolonie nie były zbyt daleko

chłopiec uśmiecha się ufnie jedyny cień jaki zna

to cień słomkowego kapelusza cień sosny cień domu

a jeśli łuna to łuna zachodu

mój mały mój Izaaku pochyl głowę

to tylko chwila bólu a potem będziesz

czym tylko chcesz -– jaskółką lilią polną

więc muszę przelać twoją krew mój mały

abyś pozostał niewinny w letniej błyskawicy

już na zawsze bezpieczny jak owad w bursztynie

piękny jak ocalała w węglu katedra paproci