Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

Дві краплі

Ліси палали

а вони

руками шиї обвивали

немов трояндові букети

спішили люди в укриття –

він говорив дружини коси

такі, що зможуть заховати

неначе в ковдру загорнути

слова безстидні шепотіли

літанії закоханих

Коли було погано дуже

вони стрічалися очима

і їх щільніше закривали

так щільно, що не відчували

вогонь що підступав до вій

вони були до краю мужні

вони були до краю вірні

немов дві крапельки води

які завмерли на обличчі

 

Dwie krople

Lasy płonęły -
a oni
na szyjach splatali ręce
jak bukiety róż

ludzie zbiegali do schronów -
on mówił że żona ma włosy
w których się można ukryć

okryci jednym kocem
szeptali słowa bezwstydne
litanię zakochanych

Gdy było bardzo źle
skakali w oczy naprzeciw
i zamykali je mocno

tak mocno że nie poczuli ognia
który dochodził do rzęs
do końca byli mężni
do końca byli wiernido końca byli podobni
jak dwie krople wody
zatrzymane na skraju twarzy

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (28.03.2016)
Переглядів: 268 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: