Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт |
Ліси палали а вони руками шиї обвивали немов трояндові букети спішили люди в укриття – він говорив дружини коси такі, що зможуть заховати неначе в ковдру загорнути слова безстидні шепотіли літанії закоханих Коли було погано дуже вони стрічалися очима і їх щільніше закривали так щільно, що не відчували вогонь що підступав до вій вони були до краю мужні вони були до краю вірні немов дві крапельки води які завмерли на обличчі
Lasy płonęły - ludzie zbiegali do schronów - okryci jednym kocem Gdy było bardzo źle tak mocno że nie poczuli ognia | |
Переглядів: 268 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |